Периферії Греції

стаття-список у проєкті Вікімедіа

Периферії Греції (грец. Περιφέρειες της Ελλάδας) — 13 адміністративних одиниць Греції, які за адміністративною реформою 1987 року, замінили регіони Греції. Відповідно до адміністративного поділу, запровадженого 1997 року, 13 периферій поділяються на 54 номи Греції.

Історія

ред.

1 січня 2011 року набрав чинності новий адміністративний поділ Греції, згідно з програмою «Каллікратіс»[1]: периферії Греції стануть фінансово і адміністративно незалежними одиницями. Запроваджені виборні посади голів адміністрацій периферій — периферіархів, які вперше обрані на місцевих виборах 7 і 14 листопада 2010 року.

Натомість скасовані номархії[2] замінені периферійними одиницями, які в кількох периферіях збігаються із колишніми номами. Однак зокрема в периферіях Аттика і Крит периферійні одиниці визначені у своїх кордонах без врахування меж колишніх номів, виходячи виключно із економіко-територіального обґрунтування.

Перелік периферій

ред.
 
Адміністративний поділ Греції
Номер Периферії Столиця Площа, км² Населення
1 Аттика Афіни 3 808 3 761 810
2 Центральна Греція Ламія 15 549 605 329
3 Центральна Македонія Салоніки 18 811 1 871 952
4 Крит Іракліон 8 259 601 131
5 Східна Македонія та Фракія Комотіні 14 157 611 067
6 Епір Яніна 9 203 353 820
7 Іонічні острови Керкіра 2 307 212 984
8 Північні Егейські острови Мітилена 3 836 206 121
9 Пелопоннес Каламата 15 490 638 942
10 Південні Егейські острови Ермуполіс 5 286 302 686
11 Фессалія Лариса 14 037 753 888
12 Західна Греція Патри 11 350 740 506
13 Західна Македонія Козані 9 451 301 522
 — Айон Орос (автономія) Карієс 390 2 262

Примітки

ред.
  1. Текст закону Грецької Республіки 3852/2010 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 липня 2010. Процитовано 17 січня 2011.
  2. Περιφερειακή Διοίκηση - Αυτοδιοίκηση | Το Πρόγραμμα Καλλικράτης [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.](гр.)

Джерела

ред.