Відкрити головне меню

Мойсей Абрамович Фі́шбейн (* 1 грудня 1946, Чернівці) — визначний український поет та перекладач єврейського походження, лауреат премії імені Василя Стуса, член Українського ПЕН та Національної спілки письменників України. Лицар ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня[2].

Мойсей Абрамович Фішбейн
Fishbein.jpg
Мойсей Фішбейн
Народився 1 грудня 1946(1946-12-01) (72 роки)
Чернівці
Громадянство Ізраїль Ізраїль[1]
Національність єврей
Діяльність поет і перекладач
Alma mater Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова
Мова творів українська
Роки активності 1970 і до тепер
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Премії Премія імені Василя Стуса
Сайт: mosesfishbein.blogspot.com

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Зміст

ЖиттєписРедагувати

В 1976 році закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту. Перша публікація з'явилася в грудні 1970 в літературному часописі «Вітчизна». Вірші до редакції передав український поет Микола Бажан, який помітив і підтримав поета, а також написав передмову до його першої збірки «Ямбове коло» (вид-во «Молодь», 1974).

Працював у Головній редакції Української Радянської Енциклопедії та літературним секретарем Миколи Платоновича Бажана[3].

1979 року (внаслідок відмови від співпраці з КДБ) був змушений еміґрувати до Ізраїлю[2].

1980—1981 роках кореспондент українського літературного і загальнополітичного часопису «Сучасність», що видавався українською діаспорою у США та Німеччині.

З 1982 року жив у Німеччині, де в 1982—1995 роках працював в український та російській редакціях радіостанції «Свобода» кореспондентом, коментатором, редактором.

В 1984 році в Нью-Йорку вийшла книга поета «Збірка без назви». Книга складалася з трьох розділів: 28 власних віршів, добірка віршів для дітей та об'ємний розділ перекладів з французької (Шарль Бодлер), німецької (Генріх Гайне, Райнер Марія Рільке, Ґеорґ Тракль, Гуґо фон Гофмансталь, Пауль Целан, Ганс Карл Артманн та інші), івриту (Єгуда Га-Леві, Хаїм Нахман Бялик), Манфред Вінклер, їдиш (Меер Харац), російської (Максиміліан Волошин, Олександр Твардовський) та інших мов.

1989 року здійснив свою акцію: першу поїздку чорнобильської дітвори за кордон — до Держави Ізраїль (січень 1990).

У 2003 році Мойсей Фішбейн повернувся в Україну.

Мойсей Фішбейн є член Українського Центру Міжнародного ПЕН-Клубу та Національної Спілки письменників України.

ПоглядиРедагувати

Мойсей Фішбейн сказав таке[4]:

« Якби я жив у той час і був навіть не молодою людиною, я б усе одно пішов до Української повстанської армії. УПА була єдиною армією, яка воювала за незалежність України. До якої армії ще я, український поет, міг піти! »

Коли Ян Табачник зауважив щодо нібито прояву антисемітизму у Миколи Томенка, Мойсей Фішбейн сказав[4]:

Маестро... Ви погрожуєте почепити жовту шестикутну зірку, щоб заявити світові про антисемітизм нової української влади? Що ж маю почепити я, щоб заявити світові про україножерство в Україні? Що маю почепити я, щоб заявити світові про те, що українців в Україні перетворено на національну меншину, а мою рідну українську мову в Україні упосліджено? Що маю почепити я, лауреат премії імені Василя Стуса, щоб заявити світові, що один із Стусових гонителів, головний Кучмин адміністратор досі не покаявся? Що маю почепити я, щоб заявити світові про антиукраїнський погром, який багато років чинило Ваше оточення?

На літературному вечері у Львові, 20 березня 2007 року, Мойсей Фішбейн сказав[5]:

« «Український поет не повинен ставитися позитивно, чи негативно до українського народу, більше того – я український націоналіст, яким повинен бути кожен поет» »

ТвориРедагувати

  Зовнішні відеофайли
  Мойсей Фішбейн у програмі «Вечір з М.Княжицьким»
  Мойсей Фішбейн. Вірші
  Мойсей Фішбейн. «Дитинство. Провінція. Ретро». Читає автор
  Мойсей Фішбейн. «Оця свіча погасла, і оця...». Читає автор
  Мойсей Фішбейн. «В богозабутій і богоспасенній...». Читає автор
  Мойсей Фішбейн. «Яр». Читає автор
  Мойсей Фішбейн. «Досі смакує скоринка черства...». Читає автор
  Мойсей Фішбейн. «Із мови бджіл на мову джерела...». Читає автор
  Мойсей Фішбейн. «Пташиний подих губиться в тумані...». Читає автор
  • «Ямбове коло». Поезії, переклади. Переднє слово Миколи Бажана. «Молодь», Київ, 1974. 44 с.
  • «Збірка без назви». Поезії, переклади. Переднє слово Юрія Шевельова. «Сучасність», Нью-Йорк, 1984. 111 с.
  • «Дивний сад». Поезії для дітей. Художик О. Мамаєва. «Веселка», Київ, 1991. 16 с. ISBN 5-301-01565-6
  • «Апокриф». Поезії, переклади, проза. «Дніпро», Київ, 1996. — 254 с. ISBN 966-507-004-5
  • «Розпорошені тіні». Поезії. Відповідальний редактор П. Мацкевич. «Кальварія», Львів, 2001. 32 с. ISBN 966-7092-83-6
  • «Аферизми». «Факт», Київ, 2003. 127 с. ISBN 966-8408-18-7
  • «Ранній рай». Поезії, переклади, проза, есеї, «аферизми». Переднє слово Івана Дзюби. Оформлення Олени Добровольської. «Факт», Київ, 2006. 516 с. ISBN 966-359-108-0[6].
  • «Пророк». Поезії та переклади. «Либідь», Київ, 2017. 302 с. ISBN 978-966-06-0727-9[7].
Переклади
  • «Райнер Марія Рільке. Сто поезій у перекладі Мойсея Фішбейна». «Либідь», Київ, 2012. 271 с. ISBN 978-966-06-0627-2

Мойсей Фішбейн перекладав з німецької, французької, івриту, їдиш, італійської, іспанської, каталонської, румунської, угорської, грузинської, російської та інших мов [8].

Публіцистика

ВідзнакиРедагувати

Лауреат премії імені Василя Стуса та премії журналу «Сучасність».

Нагороджений:

Мойсею Фішбейну присвячена повість Марії Матіос «Апокаліпсис» (2006).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.