Хаїм Бялик

єврейський поет, прозаїк, перекладач

Хаїм Нахман Бялик (івр. חיים נחמן ביאליק‎; 9 січня 1873(18730109), Івниця, Волинська губернія, Російська імперія — 4 липня 1934, Відень, Австрія) — єврейський поет, народжений в Україні, есеїст, перекладач та редактор, один із засновників новітньої літератури мовою іврит (писав також їдишем).

Хаїм Бялик
івр. חיים נחמן ביאליק
їд. חיים נחמן ביאַליק
Народився6 (18) січня 1873[3][4][5]
Івниця, Житомирський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер4 липня 1934(1934-07-04)[1][2][…] (61 рік)
Відень, Федеративна держава Австрія[1][6]
ПохованняТрумпельдорd
Країна Російська імперія
 Підмандатна Палестина
Національністьєврей
Діяльністьпоет, видавець, письменник, перекладач, есеїст, редактор
Знання мовїдиш[7], іврит[8][7][9], німецька[9] і російська[9]
Роки активності18901934
Magnum opusSefer HaAggadahd, До пташкиd, Q12406634?, Q12408578?, У місті різаниниd і Q16130954?
У шлюбі зМаня Бяликd
Автограф

Життєпис

ред.
 
Єврейські письменники, Одеса 1910. зліва на право: Менделе Мойхер-Сфорім, Шолом-Алейхем, Мордехай Бен-Амі, Хаїм-Нахман Бялік

Народився в селі Івниця біля сучасного Житомира.

Його батько, Ісаак Йосиф (івр. יצחק יוסף ביאליק‎), займався торгівлею деревиною та борошномелінням. Його матір, Діна Пріва (івр. דינה פריבה‎), була одружена вдруге. Коли Хаїму було 6 років, його сім'я переїхала до Житомира. У 1880 році батько помер і матір віддала сина на виховання до його діда по батьковій лінії Якова Моше (івр. יעקב משה ביאליק‎). Спочатку Хаїм відвідував хедер, однак з 13 років почав навчатися самостійно. З дитинства він мріяв про навчання в раввинській семінарії в Берліні. На його думку, це дозволило б йому набути достатньо знань та досвіду для того, щоб увійти в сучасну європейську цивілізацію.[10]

Під враженням від журналістської статті про Воложинську єшиву в Литві він переконав діда дозволити йому там навчатися. У Воложині його сподівання на академічну секулярну освіту не були задоволені, оскільки єшива спеціалізувалася в основному на вивчення Талмуду. Однак у цій ситуації йому довелося зануритися у вивчення традиційних дисциплін.[10]

Навчався в Одесі, де мешкав за адресою вул. Мала Арнаутська, 9.

Почав друкуватися в 1890-х роках.

У 1908 побачило світ повне зібрання його творів, сповнених переконання автора у духовному відродженні свого народу.

Переклав на іврит роман Сервантеса «Дон Кіхот», поезії Фрідріха Шиллера.

Разом з однодумцями поет створив в Одесі навчально-педагогічне видавництво «Морія» (івр. מוריה‎).

Зневірившись у можливості розвитку в СРСР єврейської культури на івриті, переїхав до Тель-Авіва.

У 1926 в США поету були присуджені почесні ступені Єврейської теологічної семінарії та Єврейського інституту релігії.

Ушанування пам'яті

ред.
 
Меморіальна дошка у центрі Ґів'ат Хен, де пояснюється назва поселення та зв'язок із Бяликом

На честь творів Бялика названі вулиці в ізраїльському мошаві Ґів'ат Хен (івр. גִּבְעַת חֵ"ן‎). Назва самого населеного пункту — це акронім від його ініціалів «ХН».

З 1933 року вручається премія його імені.

Примітки

ред.
  1. а б в Бялик Хаим Нахман // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Encyclopædia Britannica
  4. Internet Broadway Database — 2000.
  5. реєстр народжень
  6. Большая российская энциклопедияМосква: Большая российская энциклопедия, 2004.
  7. а б Чеська національна авторитетна база даних
  8. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  9. а б в CONOR.Sl
  10. а б Roth, Cecil (c 1996). Encyclopaedia Judaica. Encyclopaedia Judaica. ISBN 9650702199. OCLC 246203513.

Посилання

ред.

Література

ред.
  • Г. І. Полянкер. Бялик Хаїм Нахман // Українська літературна енциклопедія. — Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії імені М. П. Бажана, 1988, т. 1, с. 257.
  • Ш. М. Гордон. Бялик, Хаим Нахман // Краткая литературная энциклопедия. — Москва: Советская энциклопедия, 1962, т. 1, стлб. 811—812.
  • В. Абліцов. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. — Київ: КИТ, 2007. — 436 с.