Фінно-пермські мови — одна з двох гілок фінно-угорських мов. Іншою гілкою є угорські мови. Мови поширені на території Росії, Фінляндії, Естонії, Норвегії та Швеції.

Згідно з традиційною систематикою уральських мов, фіно-пермська мова відокремилася від фіно-угорської близько 3000–2500 років до Р. Х. та розгалужилася на пермські мови та фіно-волзькі мови близько 2000 р. до Р. Х. [1] Нині вірогідність групи як таксономічної цілісності ставиться під сумнів, а взаємозв’язки її п’яти гілок обговорюються без консенсусу. [2][3]

Термін «фінські мови» часто використовувався для позначення всіх фінно-пермських мов, а термін «балто-фінські» використовувався для усунення неоднозначності власне фінських мов. [4][1] У фінському та естонському науковому вжитку фінські мови найчастіше стосується лише балто-фінських мов. [5]

До фінно-пермських мов належать:

Носії прамови ред.

Господарство носіїв фінно-пермської прамови, жителів лісової зони Поволжя, як і раніше, було переважно привласнювальним і базувалося на полюванні та рибальстві. Однак, у більш розвинених арійських та прабалтських культур бронзової доби[en] вони починають переймати елементи землеробства та скотарства, про що свідчать відповідні слова та запозичення, спільні для фінно-пермських мов [6]:

  • jewä 'зерно, хліб у зерні' < арійськ. *iawa
  • kʊ̈ntɜ 'хліб у зерні, насіння'
  • riŋe-še 'рига, стодола'
  • esuka 'ість, полова' < арійськ.: др.-інд. esūka-
  • pošɜ 'сито, просіювати; віяти зерно'
  • oča 'вівця' < протобалт. *avikā
  • porśas 'свиня' < протобалт. *paršas

Очевидно, землеробство поки що відігравало допоміжну вузько-спеціальну роль — зерно вирощувалося для приготування пива чи браги.

  • surɜ 'пиво' < ар.: др.-інд. surā 'алкогольний напій'
  • taŋka/*takka 'кисть, бахрома; хміль ' < іран.: осет. tag 'смуга, пасмо'
  • čоше 'ячмінь; солод '
  • jimä 'солод, саламата '
  • čamćɜ 'прокислий'

Лише після розпаду фінно-пермської єдності, до кінця 2 тисячоліття до Р. Х., землеробство стане значною частиною господарства фінно-волжан і прапермян. У міру переходу до землеробства та поширення вівчарства, в раціоні стає необхідною сіль, назва якої *sōla також протобалтського походження.

Примітки ред.

  1. а б Taagepera, Rein (1999). The Finno-Ugric republics and the Russian state. с. 32–33. ISBN 0-415-91977-0. 
  2. Salminen, Tapani (2002). Problems in the taxonomy of the Uralic languages in the light of modern comparative studies. 
  3. Aikio, Ante (2019). Proto-Uralic. У Bakró-Nagy, Marianne; Laakso, Johanna; Skribnik, Elena (ред.). Oxford Guide to the Uralic Languages (Oxford, UK: Oxford University Press): 1–4. 
  4. Finno-Ugric languages. Encyclopædia Britannica Online. 2013. 
  5. See "The Finnic languages" by Johanna Laakso in The Circum-Baltic languages: typology and contact, p. 180.
  6. Напольських В. В. До походження назв солі у фінно-пермських мовах