Відкрити головне меню

Удму́ртська мо́ва (удм. удмурт кыл) — мова удмуртів, народу у Росії, що живе в Удмуртії, Башкортостані, Татарстані, Республіці Марій Ел, Пермському краю, Кіровській і Свердловській областях, також незначна кількість у Казахстані. Офіційна назва в Росії до 1920-х рр. — вотя́цька мо́ва, во́тська мо́ва.

Удмуртська мова
Удмурт кыл
Поширена в Росія Росія
Регіон Удмуртія,
Башкортостан,
Татарстан, Марій Ел,
Пермський край,
Кіровська область,
Свердловська область
Носії бл. 500 тис. осіб
Писемність кирилиця
Класифікація

Уральська сім'я

Фіно-угорські мови
Пермська група
Офіційний статус
Офіційна Удмуртія
Регулює Удмуртський Інститут історії, мови та літератури Удмуртського відділення РАН
Коди мови
ISO 639-1 немає
ISO 639-2 udm
ISO 639-3 udm

Зміст

Чисельність носіїв і діалектний розподілРедагувати

Чисельність носіїв удмуртської мови у Росії — 464 тис. осіб (2002, перепис). 3/4 усіх удмуртів називають удмуртську мову рідною, хоча кількість тих, що використовують її постійно, значно менша[1] і постійно зменшується. За підрахунками компанії Google до 2100 року мова може зникнути, адже мова використовується паралельно з російською й більшість носіїв надають перевагу саме російській. Мова не має суттєвої підтримки з боку влади й інших організацій. Її вивчають в школах, але розмовляють нею здебільшого в сільській місцевості[2].

Удмуртська мова належить до пермської групи угрофінських мов уральської сім'ї мов. Діалектне членування удмуртської мови представлене південним (іноді виділяють ще перефірійно-південне), північним та бесерм'янським (удмуртомовні татари) діалектами.

Особливості удмуртської мовиРедагувати

До характерних ознак удмуртської мови належать:

У морфології:
  • слабка морфологічна диференціація між деякими частинами мови:
из (каміння) та из (кам'яний)
арган (гармонь) та арганчи (гармоніст)
шуд (щастя) та шудтэм (нещасний)
  • іме́нникові властиві категорії числа, відмінка (є 15 відмінків, що входять у залежності від значення іменника у 2 групи — суб'єктно-об'єктну і місцеву), присвійності та специфічна категорія — виокремленої вказівності; категорії роду немає;
  • удмуртське дієслово має категорії перехідності/неперехідності, способу (дійсний, умовний, наказовий), часу, числа, особи, стану, виду і фіктивності.
  • інфінітив дієслова в удмуртській мові має форму на -ны
гыры-ны (орати), мыны-ны (йти, їхати)
  • Крім активного, пасивного і зворотного удмуртські дієслова мають і особливий — спонукальний стан, який утворюється за допомогою афіксу -ты-:
ужаны (працювати) та ужытыны (примусити працювати)
У синтаксисі:
  • порядок слів у реченні не є фіксованим.
У фонетиці:
  • на відміну від решти пермських мов удмуртська мова має наголос на останньому складі слова.
У лексиці:

Писемність і абеткаРедагувати

 
Веніамін (Пуцек-Григорович), автор першої сучасної граматики удмуртської мови

Розробку удмуртської писемності розпочато у XVIII столітті.

Сучасна абетка — на основі кирилиці і складається з 38 літер, з них 33 — кириличні, решта 5 з діакритичними знаками.

Удмуртська абетка
А а Б б В в Г г Д д Е е Ё ё
Ж ж Ӝ ӝ З з Ӟ ӟ И и Ӥ ӥ Й й
К к Л л Л л М м Н н О о Ö ö
П п Р р С с Т т У у Ф ф Х х
Ц ц Ч ч Ӵ ӵ Ш ш Щ щ Ъ ъ Ы ы
Ь ь Э э Ю ю Я я

Застосування удмуртської мовиРедагувати

Піонером вивчення удмуртської мови був церковний діяч Веніамін (Пуцек-Григорович), митрополит Казанський та Свіязький (177582) та мовознавець, який був українцем родом з Лохвиці на Полтавщині. Під його керівництвом були створені промови та вірші (тексти од, кантат) не лише удмуртською, а й іншими мовами Поволжя — мордовською, чуваською і татарською, частину цих творів було виголошено й виконано в Казані 1767 року на честь прибуття туди Катерини II, а на початку 1769 вони були надруковані в Санкт-Петербурзі у збірці «Духовна церемонія» (згодом світ побачило її продовження — «Шлюб душі благочестивої»).

Удмуртська літературна мова і література удмуртською мовоюРедагувати

 
Удмуртський буквар 1898 р.

У XIX столітті зародилася удмуртська література, розвиваючись на основі різних наріч. У 1847 році були видані перші книги удмуртською мовою.

Літературна норма удмуртської мови являє собою синтез основних наріч (крім бесерм'янського) з переважанням ролі південного наріччя і була вироблена вже у ХХ столітті. Важливу роль у її створенні і покращенні відіграв Василь Алатирєв.

Класиками літератури удмуртської мовою є поети Г. Верещагін, Кузебай Герд (К. П. Чайников), Ашальчи Окі (Л. Г. Векшина), П. Лужанін (П. В. Корепанов) і прозаїки Кедра Мітрей (Д. І. Корепанов), М. П. Петров і Г. Д. Красильников. Спілка удмуртських письменників діє з 1934 року.

Удмуртська мова в ІнтернетіРедагувати

Удмуртський національний Інтернет (Удмуртнет) в силу психологічних, соціально-економічних, мовних, інформаційних і бюрократичних причин є розвинутим недостатньо.

Першим сайтом Удмуртнету вважається Інтернет-сторінка братів Петрових з сел. Курчум-Нор'я (Малопургінський район Республіки Удмуртія), створена у 2001 році. Зараз Удмуртнет — це переважно культурницькі проекти — «Удмуртологія», «Удмуртська мова», «Удмуртські вірші» (брати Петрови), Удмуртська енциклопедія Удмурт элькун, «Вся наша жизнь — Игра» (приватний сайт Сергія та Віри Чіркових, присвячений удмуртській культурі). З решти вирізняється «Удмуртологія» (автор Деніс Сахарних, Іжевськ, Удмуртія) об'єднанням відразу декількох авторських проектів, в тому числі і Ошмесдинь (сторінка воршуда Шудбурдинь. Існує Вікіпедія удмуртською мовою.

Варто відзначити, що більшість удмуртомовних сайтів створені і підтримуються за власний кошт їхніх власників, а деякі хостяться навіть не в Росії.

Удмуртська мова і УкраїнаРедагувати

Удмуртською мовою за СРСР видано Слово о полку Ігоревім, твори Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, Панаса Мирного тощо.

Українською опубліковані твори деяких удмуртських письменників (Г. Красильникова, Г. Ходирєва та інших).

ПриміткиРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 серпень 2008. Процитовано 27 лютий 2008. 
  2. http://izh.kp.ru/online/news/1182652/

ПосиланняРедагувати

Вікіпедія має розділ
удмуртською мовою
Кутскон бам