Фрідріх Карл Ніколаус Прусський (нім. Friedrich Karl Nikolaus von Preußen), (нар. 20 березня 1828 — пом. 15 червня 1885) — прусський принц з династії Гогенцоллернів, син принца Карла Прусського та Марії Саксен-Веймар-Ейзенахської, головнокомандувач прусської армії. Генерал-фельдмаршал Пруссії від 28 жовтня 1870 та Росії від 1872. Учасник першої та другої війни за Шлезвіг, австро-прусської та франко-прусської війн. Кавалер багатьох орденів.

Фрідріх Карл Прусський
Friedrich Karl von Preußen
Prinz Friedrich Karl von Preußen.jpg
Ім'я при народженні Фрідріх Карл Ніколаус
Народився 20 березня 1828(1828-03-20)
Берлін, Королівство Пруссія[1]
Помер 15 червня 1885(1885-06-15) (57 років)
Мисливський палац Ґлінікеd, Штегліц-Целєндорфd, Берлін, Німецька імперія
Країна Flag of the Kingdom of Prussia (1803-1892).svg Королівство Пруссія
Національність німець
Діяльність офіцер, career soldier
Галузь війська[2] і військова справа[2]
Alma mater Боннський університет
Знання мов німецька[2]
Учасник французько-прусська війна
Членство Corps Borussia Bonnd[3]
Титул принц Прусський
Посада member of the Reichstag of the North German Confederationd
Військове звання генерал-фельдмаршал
Рід Гогенцоллерни
Батько Карл Прусський
Мати Марія Саксен-Веймар-Ейзенахська
Брати, сестри Анна Прусська і Луїза Прусська
У шлюбі з Марія Анна Ангальт-Дессау
Діти Марія Єлизавета,
Єлизавета Анна,
Анна Вікторія,
Луїза Маргарита,
Фрідріх Леопольд
Автограф Signatur Friedrich Karl von Preußen (1828–1885).PNG
Нагороди
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Великий хрест Pour le Mérite
PRU Order of Crown ribbon.svg
Великий хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Рятувальна медаль
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Орден Людвіга (Гессен)
Хрест «За військові заслуги» (Гессен)
Лицар Королівського Гвельфського ордена
Орден Святого Георгія (Ганновер)
Орден Вірності (Баден)
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Великий хрест ордена Військових заслуг Карла Фрідріха
Командорський хрест 1-го класу ордена Військових заслуг Карла Фрідріха
Орден Рутової корони
Великий хрест Військового ордена Святого Генріха
Орден Святого Губерта
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Орден Вендської корони
Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц)
Великий хрест ордена Білого Сокола
Орден Золотого лева
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Орден Генріха Лева
Медаль «За військові заслуги» (Ліппе)
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Командор ордена Марії-Терезії
Кавалер Золотої медалі «За військову доблесть» (Італія)
Вищий орден Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого Хреста Савойського військового ордена
Лицар Великого хреста військового ордена Віллема
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Орден Меджида 1 ступеня
Орден Османие 1 ступеня
Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I
Кавалер ордена Золотого руна
Орден Серафимів
Лицар Великого хреста вельмишановного ордена Лазні
Орден Калакауа I
Кавалер Великого хреста ордена Спасителя
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Орден Королівського дому Чакрі
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Coat of Arms of the Kingdom of Prussia 1873-1918.svg

БіографіяРедагувати

Фрідріх Карл Ніколаус народився 20 березня 1828 року в Берліні. Він став первістком в родині принца Прусського Карла та його дружини Марії Саксен-Веймар-Ейзенахської, народившись за десять місяців після їхнього весілля. Згодом у хлопчика з'явилися двоє молодших сестер: Луїза та Анна.

Мешкала сім'я у Палаці принца Карла на Вільгельмплатц № 8-9 в Берліні. Жила родина заможно, в палаці було зібрано велику кількість витворів мистецтва та колекцію рідкісної зброї. Ще однією резиденцією був замок Ґлініке біля Потсдаму.

Фрідріх Карл між 1842 та 1846 вивчав військові дисципліни під керівництвом графа Альбрехта фон Руна, після чого вступив до Боннського університету. У 1847 він став членом студентського братства Das Corps Borussia Bonn. В тому ж році був нагороджений медаллю за порятунок дитини, яку він витяг з вод Рейну.

Після закінчення навчання у 1848 році, брав участь у Першій війні за Шлезвіг в ескорті графа Фрідріха фон Врангеля в чині капітана, відзначився особистою хоробрістю. А у 1849 —у Баденській кампанії як майор гештабу. Тоді, в битві під Візенталем принц був важко поранений.

У подальший мирний час отримав звання полковника в 1852 та генерал-майора у 1854. Того ж року узяв шлюб із своєю троюрідною сестрою, 17-річною Марією Анною Ангальт-Дессау. Наречена була дуже красивою, але мала вади слуху. Весілля відбулося 29 листопада 1854 в Дессау. У подружжя народилося п'ятеро діточок:

Шлюб не був щасливим. Фрідріх Карл вимагав народження спадкоємця, проте син став лише п'ятою дитиною в сім'ї. Після цього подружжя хотіло навіть розлучитися, однак втручання короля перешкодило цьому.

До того часу принц вже став генерал-лейтенантом у 1856 та багато часу присвячував вивченню військових наук. Своїми напрацюваннями він ділився із тісним колом офіцерів, читаючи лекції та пишучи трактати з відповідних тем. Один з них, де йшлася мова про необхідність військових реформ, без відома автора був опублікований у 1860 році. Тоді ж Фрідріх Карл перейняв командування III Армійським корпусом від князя Вільгельма Радзивілла, якого Вільгельм I призначив на посаду головного інспектора фортець. В цьому корпусі Фрідріх Карл мав змогу проводити бажані реформи, зробивши його таким чином, експериментальним полем для випробування військових ідей, що сприяло загальному розвитку прусської армії.

 
Карл Фрідріх на картині пензля Еміля Хюнтена, 1870

1864-го, принц, ставши генералом кінноти, очолював прусські війська у другій війні за Шлезвіг. Згодом став верховним головнокомандувачем союзницької армії. За виграну ним битву при Дюббьолі, імператор дарував його маєтку Дюппель на півдні Берліна права садиби від 13 січня 1865.

У 1866 став головнокомандуючим армії, очолив I, III та IV армійські корпуси. Під час австро-прусської війни, прибувши першим під Кеніггрець, стримував переважаючі сили австрійців до підходу Другої армії, що атакувала противника з флангів.

Після проголошення Північнонімецького союзу у 1867 Фрідріх Карл представляв виборчий округ Східної Пруссії Лабіау-Велау в установчому рейхстазі, де належав до консерваторів.

Під час франко-прусської війни, командуючи Другою армією, принц відзначився у битвах при Шпіхерні, Марс-ла-Турі, Сен-Пріва — Гравелоті та облозі Мецу. Після падіння Мецу армія попрямувала до Луари, де необхідно було очистити район поблизу Орлеана, де французькі війська намагалися маневренно відійти у північному напрямку, захищаючи Париж. У грудні 1870 він захопив Орлеан, а у січні 1871 —— виграв битву при Ле-Мані, внаслідок чого, майже вся Західна Франція перейшла під контроль німецьких військ.

Як нагороду, принц отримав дотацій у кількості 300 000 талерів та звання генерал-фельдмаршала. Російська імперія нагородила його «за участь у війні з французами» орденом святого Георгія 2-го класу від 19 квітня 1871 та жезлом російського генерал-фельдмаршала у 1872. Також став шефом кількох прусських, австрійських та російських полків.

 
Кляйн Ґлініке

Після війни обіймав посаду генерального інспектора третьої армійської інспекції та був призначений інспектором прусської кінноти.

Кілька разів подорожував Сходом, востаннє — 1883 року, відвідавши Єгипет та Сирію.

Улюбленим місцем його відпочинку залишався мисливський будиночок Драйлінден в Берліні в однойменному лісі. Там він проводив до п'яти місяців на рік, в інший час живучи у своїх кімнатах в королівському замку.

Помер Фрідріх Карл у своєму маєтку Кляйн Ґлініке в Потсдамі 15 червня 1885 у віці 57 років наступного дня після перенесеного інсульту. Поховали його у лісовій церкві святих Петра і Павла в Нікольському.[4] При дворі було оголошено місячний траур, в армії в цей час носили чорні нарукавні пов'язки.[5]

Восени його дружина від'їхала до Італії. Наступного року з'явилися чутки, що вона взяла другий шлюб із капітаном Ваґенхаймом.[6]

16 серпня 1888 року у Франкфурті був відкритий пам'ятник Фрідріху Карлу.

НагородиРедагувати

Німецька імперіяРедагувати

Королівство ПруссіяРедагувати

Велике герцогство ГессенРедагувати

Королівство ГанноверРедагувати

Велике герцогство БаденРедагувати

Королівство СаксоніяРедагувати

Королівство БаваріяРедагувати

МекленбургРедагувати

Інші країниРедагувати

Російська імперіяРедагувати

Австро-УгорщинаРедагувати

Королівство ІталіяРедагувати

НідерландиРедагувати

Османська імперіяРедагувати

Інші країниРедагувати

Вшанування пам'ятіРедагувати

  • На честь Фрідріха Карла названа вулиця Friedrich-Karl-Straße в берлінському районі Темпельгоф.[7]
  • Встановлена у 1888 році бронзова статуя у Франкфурті.
  • Його ім'ям були названі панцерний фрегат «КЙВ[8] Фрідріх Карл», збудований на французькій верфі ще за життя принца у 1867 році[9] та броненосний крейсер «КЙВ Фрідріх Карл», що був введений в експлуатацію у 1903 та перебував у строю до кінця 1914, доки під час Першої світової війни не підірвався на двох російських мінах за 56 км від Мемеля.

ГенеалогіяРедагувати

Фрідріх Вільгельм II
 
 
Фредеріка Луїза Гессен-Дармштадтська
 
 
Карл II
 
 
Фредеріка Гессен-Дармштадтська
 
 
Карл Август Саксен-Веймар-Ейзенахський
 
 
Луїза Гессен-Дармштадтська
 
 
Павло I
 
 
Марія Федорівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Вільгельм III
 
 
 
 
 
 
Луїза Мекленбурґ-Стреліцька
 
 
 
 
 
 
Карл Фрідріх Саксен-Веймар-Ейзенахський
 
 
 
 
 
 
Марія Павлівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Прусський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Саксен-Веймар-Ейзенахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Карл
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118552848 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в Czech National Authority Database
  3. (unspecified title)Corps Borussia Bonn.
  4. Bernhard von Poten: Friedrich Karl (Prinz von Preußen) . In: Allgemeine Deutsche Biographie [1] [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  5. Стаття у «The New York Times» від 16 червня 1885 року [2] [Архівовано 26 липня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
  6. Стаття у «The New York Times» від 23 травня 1886 року [3] [Архівовано 21 липня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. Міський план Берліна [4] [Архівовано 25 липня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
  8. Корабель Його Величності.
  9. Був в експлуатації від 1867 до 1905.

ЛітератураРедагувати

  • Gottlieb Graf von Haeseler: Zehn Jahre im Stabe des Prinzen Friedrich Karl. 3 Bände. Mittler, Berlin 1910—1915 [5] [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.]
  • Helmut Luther: Friedrich Karl von Preußen. Das Leben des «roten Prinzen». Frieling, Berlin 1995, ISBN 3-89009-861-4
  • Erast Schubersky: Prinz Friedrich Karl von Preußen und seine Ordensschnallen. In: Zeitschrift für Heereskunde. Nr. 374, Okt./Dez. 1994
  • Theodor Fontane: Wanderungen durch die Mark Brandenburg. Band 5 Fünf Schlösser, «Dreilinden»
  • Wolfgang Foerster: Prinz Friedrich Karl von Preußen. Denkwürdigkeiten aus seinem Leben. Vornehmlich auf Grund des schriftlichen Nachlasses des Prinzen bearbeitet und herausgegeben von Wolfgang Foerster. 2 Bände. Stuttgart 1910/11

ПосиланняРедагувати