Вікіпедія

Анна Прусська (1836—1918)

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Анна Прусська.

Анна Прусська, повне ім'я Марія Анна Фредеріка Прусська, (нім. Marie Anna Friederike von Preußen; 17 травня 1836 — 12 червня 1918) — прусська принцеса з династії Гогенцоллернів, донька принца Карла Прусського та Марії Саксен-Веймар-Ейзенахської, дружина титулярного ландграфа Гессен-Кассельського Фрідріха Вільгельма.

Анна Прусська
нім. Marie Anne Friederike Prinzessin von Preußen
Народилася17 травня 1836(1836-05-17) або 17 березня 1836(1836-03-17)[1]
Берлін, Королівство Пруссія[1]
Померла12 червня 1918(1918-06-12)[1][2][3] (82 роки)
Франкфурт-на-Майні, Вісбаден[d], Гессен-Нассау[1]
ПохованняFulda Cathedrald
Країна Королівство Пруссія
Діяльністьаристократка
Титулпринцеса Прусська
Конфесіякатолицька церква
РідГогенцоллерни
БатькоКарл Прусський
МатиМарія Саксен-Веймар-Айзенаська
Брати, сестриФрідріх Карло Пруський і Луїза Прусська
У шлюбі зPrince Frederick William of Hesse-Kasseld
ДітиAlexander Frederick, Landgrave of Hessed, Фрідріх Карл Гессен-Кассельський, Prince Friedrich Wilhelm, Landgrave of Hesse-Kasseld, Єлизавета Гессен-Кассельська, Princess Marie Polyxene of Hessen-Kasseld[2] і Princess Sibylle Margaretha of Hesse-Kasseld[2]
Нагороди
Орден Луїзи

Біографія

ред.

Дитинство та юність

ред.

Анна народилась 17 травня 1836 року в Берліні. Вона стала третьою дитиною та другою донькою в родині принца Карла Прусського та його дружини Марії Саксен-Веймар-Ейзенахської. Новонароджена мала старшу сестру Луїзу та брата Фрідріха Карла.

Зростала дівчинка в родинному палаці в Берліні та заміській резиденції Ґлініке. Статки родини були великими, з дитинства вона була оточена витворами мистецтва та рідкісними речами. Сама Анна також цікавилась мистецтвом, полюбляла музику, стала доброю піаністкою.

 
Анна в дитячому віці

Отримала протестантське виховання, згідно з традиціями прусського королівського оточення. Релігійна освіта була доручена Людвігу Августу Боллерту.

Під час революції 1848 року сім'я залишилась у Берліні, в той час, як багато членів королівської родини, у тому числі, кронпринц Вільгельм, виїхали до Англії.

У 1850 році, після поразки революції, Пруссія спробувала об'єднати більшість німецьких держав на противагу Австрійській імперії Габсбургів. Однак, під тиском Австрії та Росії, на зборах в Ерфурті в березні 1850 року, де мав розглядатися проект конституції для майбутньої німецької держави, декілька німецьких князів, що раніше підтримували Пруссію, виступили на боці Австрії. У листопаді 1850, згідно Оломоуцького договору, Пруссія остаточно відмовилась від планів асоціації проти Австрії. Цьому, великою мірою, сприяли суперечності на території Гессен-Касселя, що загрожували перейти у війну.[4]

Згодом, у 1852 році, для закріплення примирення між країнами, відбулися заручини між спадкоємцем Гессен-Касселя Фрідріхом Вільгельмом та принцесою Анною Прусською. До того часу вона стала визнаною красунею і користувалася неабиякою популярністю при дворі. Дівчина полюбляла гарно вдягатися і пишністю нарядів, інколи, затьмарювала навіть саму імператрицю.

Наприкінці 1852 року Анну побачив в Берліні молодий імператор Франц Йосиф I. Закохавшись у принцесу, він мав намір одружитися з нею, однак, через особисті та політичні причини йому було відмовлено.

Шлюб та діти

ред.

Анна вийшла заміж невдовзі після свого 17-річчя за 32-річного принца Фрідріха Вільгельма Гессен-Кассельського. Весілля відбулося 26 травня 1853 року у палаці Шарлоттенбург у Берліні. Для нареченого це був другий шлюб. Першу дружину він втратив дев'ять років тому, і це, значною мірою, вплинуло на те, що з Анною він був ввічливим, але емоційно дистанціювався.

 
Фрідріх Вільгельм Гессен-Кассельський

Оселилася пара у палаці на вулиці Bredgade у Копенгагені. Фрідріх Вільгельм, хоч і відмовився від претензій на данській трон, продовжував жити в Данії. Анна там була офіційно представлена двору, а їхнього первістка хрестили у королівській купелі. Всього ж у подружжя народилося шестеро дітей, троє старших з яких вперше побачили світ у Копенгагені:

  • Фрідріх Вільгельм (1854—1888) — титулярний ландграф Гессен-Кассельський у 1884—1888 роках, загинув під час морської подорожі від Батавії до Сінгапуру, впавши за борт; одружений не був, дітей не мав;
  • Єлизавета (1861—1955) — дружина кронпринца Анхальтського Леопольда Фрідріха, мала єдину доньку;
  • Александр Фрідріх (1863—1945) — титулярний ландграф Гессен-Кассельський у 1888—1925 роках, був одружений з баронесою Ґізелою Штокхорнер фон Штарайн, фрейліною Хільди Баденської;
  • Фрідріх Карл (1868—1940) — номінальний король Фінляндії 9 жовтня—14 грудня 1918 року, титулярний ланграф Гессен-Кассельський у 1925—1940 роках, був одружений з Маргаритою Прусською, мав шестеро синів;
  • Марія Поліксена (1872—1882) — померла у віці 10 років від остеомієліту;
  • Сибілла Маргарита (1877—1925) — дружина барона Фрідріха фон Вінке, мала двох синів.

Будинок пари був одним з осередків тогочасного салонного життя. Анна стала широко відома своєю гостинністю. Їх навідувало багато митців, у тому числі, казкар Ганс Крістіан Андерсен.

Після дансько-прусської війни 1864 року родина переселилася до Німеччини.

Повернення до Німеччини

ред.

Фрідріх Вільгельм сподівався успадкувати Гессен-Кассель, однак, під час австро-прусської війни 1866 року, Пруссія анексувала князівство, після того, як воно виступило на боці Австрії. Принц втратив можливість посісти трон, проте, у 1875 році став головою династії, після смерті Фрідріха Вільгельма I.

 
Маєток Панкер

У Німеччині подружжя жило у палаці Вільгельмсхьое у Касселі, замку Румпенгаймер в Оффенбасі, маєтку Панкер поблизу Лютенбурга у Шлезвігу, які перейшли у їхнє суверенне володіння. В останньому народилися троє їхніх молодших дітей. У своїх будинках Фрідріх Вільгельм та Анна приймали таких відомих музикантів як Клара Шуман, Йоганнес Брамс, Юліус Штокхаузер, Антон Рубінштейн.

У 1880 році родина оселилася в замку Філіпсруе поблизу Ганау.

Восени 1884 року, за кілька місяців після весілля старшої доньки, Філіп Вільгельм помер у 63-річному віці від хвороби шлунку. Окрім нього, у 1880-х принцеса втратила двох дітей та зятя.

Сумні події, а також тривала дружба із архієпископом Майнцу Вільгельмом Еммануелем фон Кеттелером, призвела до прийняття Анною у 1901 році католицтва. Церемонія пройшла в інтимній обстановці 10 жовтня. Перед цим вона отримала листа від імператора Вільгельма II, який дуже несхвально висловився щодо її планів зміни релігії.

У квітні 1902 року Анна побувала у Римі, де мала приватну аудієнцію із папою Левом XIII. Тоді ж вона познайомилася із заступником секретаря, Джакомо делла К'єза, в майбутньому — Папою Римським Бенедиктом XV.

У 1918 році її особисто навідав імператор Вільгельм II, щоб вибачитися за висловлення ставлення з приводу релігії та примиритися. Померла Анна невдовзі після цього, в останній рік Першої світової. Її не стало у 82-річному віці 12 червня 1918 року. Папа Бенедикт XV передав помираючій особисте благословення. Церемонія прощання відбулася 17 червня в костьолі Святого Антонія. Серед інших, на службі була присутня королева Нідерландів Вільгельміна.

Згідно висловленого нею прохання, поховали Анну у катедральному соборі Фульди під вівтарем Святої Анни,[5] неподалік від місця останнього спочинку Святого Боніфатія.

Нагороди

ред.

Генеалогія

ред.
Фрідріх Вільгельм II
 
 
Фредеріка Луїза Гессен-Дармштадтська
 
 
Карл II
 
 
Фредеріка Гессен-Дармштадтська
 
 
Карл Август Саксен-Веймар-Ейзенахський
 
 
Луїза Гессен-Дармштадтська
 
 
Павло I
 
 
Марія Федорівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Вільгельм III
 
 
 
 
 
 
Луїза Мекленбург-Стреліцька
 
 
 
 
 
 
Карл Фрідріх Саксен-Веймар-Ейзенахський
 
 
 
 
 
 
Марія Павлівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Прусський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Саксен-Веймар-Ейзенахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #1017964866 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ а б Frankfurter Personenlexikon — 2014.
  4. ↑ Ольмюцький договір 1850 [1] [Архівовано 26 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Собор Фульди [2] [Архівовано 2 листопада 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

ред.
  • Kapistran Romeis: «Prinzessin Anna von Preußen», Herder Verlag, Freiburg, 1925
  • John Röhl: «Kaiser, Hof und Staat. Wilhelm II. und die deutsche Politik», München, 1988, S. 106

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анна_Прусська_(1836—1918)&oldid=42840537