Святий Боніфатій

Боніфатій (лат. Bonifacius; нім. Bonifatius; бл. 672 — 5 червня, 754) — християнський місіонер, апостол німців, святий. Перший архієпископ Майнцський. Походив з Англії, народився під іменем Вінфрід (англ. Winfrid чи Wynfrith) в м. Кредітон, королівстві Вессекс (тепер у Девоні, Англія). Проповідував християнство у Франкській імперії. Святий патрон Німеччини та Нідерландів. Убитий у місті Доккум у Фризії (північні Нідерланди) у 754 році.

Святий Боніфатій
St Boniface - Baptising-Martyrdom - Sacramentary of Fulda - 11Century.jpg
Народився 675[1]
Creditond, Mid Devond, Девон[d], Девон, Англія[2]
Помер 5 червня 754
Dokkumd[3]
Поховання Гессен
У лику святий і католицький святий[d]
Медіафайли на Вікісховищі
Статуя Святого Боніфатія у м. Фульда, Німеччина. Недалеко від Фульди, у м. Фріцляр Боніфатій розпочав свою місію серед язичників — німців
Реліквії Святого Боніфатія у м. Доккум, північні Нідерланди

Ранні рокиРедагувати

Народившись у Кредетоні (тепер Девон, Англія) Вінфрід був із шанованої та багатої сім'ї. Його посвячення у чернече життя дещо суперечило бажанням батька. Він здобув богословську освіту в Бенедектинських монастирях Аденсканкастра, поблизу м. Ексетер та Нурслінґ, на західному кінці Саутгемптона, під керівництвом архімандрита Вінберта. Вінфред учився в архімандритській школі і у віці 30 років став священником. Він написав першу латинську граматику, видану в Англії.

Перша місія др ФризіїРедагувати

У 716 році Вінфрід вирушив у місіонерську подорож до Фризії з прагненням навернути через проповідь тамтешніх жителів до християнства, проповідуючи їм їхньою власною мовою. Його англо-саксонська мова була подібною до фризької. Його зусилля зазнали краху через війну між Карлом Мартелом та Радбодом, королем фризів, і зрештою він повернувся до Нурслінґа.

Дерево Тора і навернення північно германських племенРедагувати

723 року поблизу сучасного міста Фрітцляр у північному Гессені Боніфатій зрубав «святе» дерево, присвячене Тору. Він зробив це, пам'ятаючи про Ілію. Боніфатій вигукнув до Тора вдарити його, якщо він стяв «святе» дерево. Згідно з його першим біографом, його сучасником, Святим Віллібальдом, Боніфатій почав рубати дуба, коли раптом великий вітер ніби чудом здув цього дуба і люди почали навертатися до християнства. Він збудував каплицю з цього дерева на місці, де сьогодні стоїть кафедральний собор Фрітцляра. Пізніше він заснував першу єпархію в Німеччині на північ від старих риських лип в укріпленому франкському поселенні Бюрабурґ, на видному пагорбі, навпроти міста та річки Едер.

Зруб дуба Тора вважають початком християнізації німців на північ та на схід від старих кордонів Римської імперії. З цього моменту Боніфатій йшов безпосередньо до висотних місць язичників і спочатку їх зрубував, що неминуче було причиною його смерті. У 732 році він поїхав до Риму на доповідь, і папа Григорій ІІ надав йому статус архієпископа з юрисдикцією над Німеччиною. Боніфатій знову вирушив до німецьких земель, хрестив тисячі і вирішував проблеми багатьох християн, які втратили контакт з регулярною ієрархією католицької церкви. Під час третього візиту до Рима в 737-38 роках його призначили папським легатом до Німеччини. У 745 році йому надали Майнці як осідок метрополії.

Теж перша згадка про різдвяну ялинку, пов'язана з вищезгаданою історією про зруб поганського дуба. Боніфатій читав друїдам проповідь про Різдво. Щоб переконати ідолопоклонників, що дуб не є священним і недоторканним деревом, він зрубав один з дубів. Коли зрубаний дуб падав, він повалив на своєму шляху усі дерева, крім молодої ялини. Боніфатій представив виживання ялини як диво і вигукнув: «Хай буде це дерево деревом Христа!» Так ялина стала священним деревом Христа, пов'язаним з його народженням.

Місія до БаваріїРедагувати

Після третьої подорожі до Рима Боніфатій попрямував до Баварії і заснував там єпархії у Зальцбурзі, Регенсберзі, Фрейзингу і Пассау.

У 742 році один з його учнів Стурм (теж відомий як Стурмі чи Стурміус) заснував абатство у Фульді недалеко від раннього місіонерського посту у Фріцлярі. Хоча Стурм заснував абатство у Фульді, Боніфатій був залучений до його фундації. Перший дозвіл для абатства був підписаний Карломаном, сином Карла Мартела.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Erhard Gorys: Lexikon der Heiligen. München: DTV 1997. ISBN 3-423-32507-0
  • Lutz E. von Padberg: Bonifatius. Missionar und Reformer. München: Beck 2003. ISBN 3-406-48019-5
  • Bonifatius in Mainz — Neues Jahrbuch für das Bistum Mainz, Hrsg.: Barbara Nichtweiß, Zabern-Verlag Mainz. ISBN 3-8053-3476-1
  • Dirk Schümer: Apostel der Europäer (передова стаття в газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung від 5 червня 2004 р.)