Павло I

російський імператор

Павло́ I (рос. Павел І; 1 жовтня 1754(17541001) — 24 березня 1801) — російський імператор (1796—1801). Герцог гольштейнський (1762—1773) і граф ольденбурзький (1773). Представник династії Гольштейн-Готторп-Романових. Син всеросійського імператора та гольштейнського герцога Петра III Гольштейн-Готторпа та російської імператриці Катерини II. Виховувався Микитою Паніним на ідеалах лицарства й аскетизму. Усунений від політично-державного життя матір'ю, яка, незважаючи на повноліття сина, відмовила йому в праві на російський престол; оселила його у Гатчині (1783), де він мав свій двір і невелике військо. Одружувався двічі: із гессенською принцесою Вільгельміною (Наталією) (1773—1776) та вюртемберзькою принцесою Софією-Доротеєю (Марією) (з 1776). Зійшов на трон після смерті ненависної матері. Запровадив суворі порядки при дворі й Санкт-Петербурзі: заборонив свята, феєрверки, танці; встановив комендантську годину і вимоги до одягу. Реформував військо за прусським зразком, боровся із корупцією в офіцерському корпусі. Обмежив дворянські права, гарантовані Катериною ІІ, відновив обов'язок дворянської служби на користь держави. У зовнішній політиці спирався на союз із Британією і Австрією, для стримування впливу революційної Франції, але згодом уклав альянс із Наполеоном (1800). Прихистив у Росії Мальтійський орден (1798). Санкціонував похід козаків до Британської Індії (1801). Завдав збитків британським інтересам у торгівлі на Балтиці. Збудував Михайлівський замок у столиці (1801). У середовищі дворян вважався тираном і деспотом за утиски і впровадження армійської дисципліни; опозиція поширювала чутки про його чухонське походження[1]. Був ексцентричною особою, страждав на неврастенію. Убитий своїми придворними під проводом військового губернатора столиці Палена, за мовчазної згоди власного сина і наступного царя Олександра І.

Павло I
рос. Павел І
Павло I
Павло I
Портрет Павла I
Володимир Боровиковський, 1796
Імператор Всеросійський
6 (17) листопада 1796 — 12 (24) березня 1801
Коронація: 5 (16) квітня 1797
Попередник: Катерина II
Наступник: Олександр І
Великий магістр Мальтійського ордену
29 листопада 1798 — 12 (24) березня 1801
Попередник: Фердинанд фон Гомпеш
Наступник: Олександр І
Граф Ольденбурзький
1 липня — 14 грудня 1773
Попередник: Кристіан VII
Наступник: Фрідріх-Август I
 
Народження: 20 вересня (1 жовтня) 1754(1754-10-01)
Санкт-Петербург
Смерть: 12 (24) березня 1801(1801-03-24) (46 років)
Санкт-Петербург
Причина смерті: колота рана і задуха
Поховання: Петропавлівський собор
Країна: Російська імперія
Релігія: імперське православ'я
Рід: Гольштейн-Готторп-Романови
Батько: Петро III (рідний або названий батько)
Мати: Катерина II
Шлюб: Наталія Олексіївна (велика княгиня) і Марія Федорівна
Діти: Олександр, Микола, Костянтин
Автограф:
Монограма: Монограма
Нагороди:
орден Андрія Первозванного орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Святого Олександра Невського Орден Святої Анни орден Чорного орла Орден Святого Духа орден Серафимів орден Білого Орла орден Святого Януарія Sacred Military Constantinian Order of Saint George орден Святого Фердинанда за заслуги Орден Святого Іоанна Єрусалимського

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

На його честь названо місто Павлоград в Україні.

Імена ред.

  • Павло́ I, або Па́вєл І (рос. Павел І) — з порядковим номером.
  • Павло́ Петрович (рос. Павел Петрович) — за руською традицією іменування.
  • Пауль (нім. Paul) — як гольштейнський герцог і ольденбурзький граф.

Родовід ред.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кристіан_Альбрехт_(герцог_Гольштейн-Готторпу)
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх_IV_(герцог_Гольштейн-Готторпу)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фредеріка_Амалія_Данська
 
 
 
 
 
 
 
Карл_Фрідріх_(герцог_Гольштейн-Готторпу)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл_XI
 
 
 
 
 
 
 
Ядвіґа Софія Шведська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ульріка Елеонора Данська
 
 
 
 
 
 
 
Петро ІІІ
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олексій Михайлович
 
 
 
 
 
 
 
Петро І
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Наталія Наришкіна
 
 
 
 
 
 
 
Анна Петрівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Катерина І
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Павло I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоганн VI Ангальт-Цербстський
 
 
 
 
 
 
 
Іоанн Людвіг I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія Авґуста Гольштейн-Готторпська
 
 
 
 
 
 
 
Христіан Авґуст Ангальт-Цербстський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георгій Фольрат фон Цойч
 
 
 
 
 
 
 
Крістіна Елеонора фон Цойч
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Крістіна фон Вессенбах
 
 
 
 
 
 
 
Катерина II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Крістіан Альбрехт Гольштейн-Готторпський
 
 
 
 
 
 
 
Крістіан Авґуст Гольштейн-Готторпський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фредеріка Амалія Данська
 
 
 
 
 
 
 
Іоанна Єлизавета Гольштейн-Готторпська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фредерік VII
 
 
 
 
 
 
 
Альбертіна Фредеріка Баден-Дурлахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Авґуста Марія Гольштейн-Готторпська
 
 
 
 
 
 

Життєпис ред.

Імператор ред.

Внутрішня політика ред.

У внутрішній політиці Павло I сприяв поширенню поміщицького землеволодіння (дворянам було роздано близько 600 тис. державних селян, з них до 150 тис. в Україні); роздавав дворянам і урядовцям землі на Півдні України (на 1800 — близько 8 млн десятин); у грудні 1796 видав указ про закріпачення селян Півдня України, Дону і Приазов'я, одночасно указом про триденну панщину (1797) Павло I мав намір регламентувати повинності селян. Павло I, будучи противником політичних заходів Катерини II, скасував розпочаті нею перетворення (зокрема, в 1796 ліквідував намісництва, знову запровадив поділ на губернії), частково відновив судову систему, що існувала в 1760-70-х рр. (в Україні було поновлено діяльність Генерального земського і підкоморського суду; 1796). Страх російського уряду перед впливом ідей Великої Французької революції примусив Павла I ввести сувору цензуру, закрити приватні друкарні (1797), заборонити ввіз іноземної літератури (1800). Армія була реформована за прусським зразком.

Українське питання ред.

Павло I продовжував традиційну для московського центру колоніальну національну політику щодо неросійських народів імперії.

Українські прихильники автономії сподівалися, з приходом до влади Павла І, на послаблення централістської політики російської адміністрації (у ній значну роль відігравали урядовці українського походження — Олександр Безбородько, Дмитро Трощинський, Віктор Кочубей, брати Андрій та Іван Гудовичі та ін.) щодо України. Ходили навіть чутки про відновлення гетьманства на чолі з сином Павла I великим князем Костянтином і регентом А. Гудовичем. Однак, єдине, що було зроблено урядом Павла I, це поновлено підкоморський суд (1796) та застосування норм магдебурзького права.

Разом з тим Павлом І видано указ що забороняє побудову церков «в малороссійском вкусе», себто в українському стилі (1801).

Зовнішня політика ред.

За Павла I Росія входила до так званої другої антифранцузької коаліції, вела воєнні дії проти республіканської Франції (Італійський та Швейцарський походи російської армії у 1799 під командуванням О. Суворова). Загострення суперечностей між Росією та її союзниками Англією та Австрією привели до розриву з Британською імперією (1800) та зближення Павла I з Наполеоном І Бонапартом.

Убивство ред.

Докладніше: Убивство Павла I

Незадоволення внутрішньою та зовнішньою політикою Павла I широких дворянських та військових кіл, його психологічна неврівноваженість і самодурство викликали ряд змов придворної аристократії — т. зв. «Смоленська змова» 1798 та гвардійська змова 1800-01, яка завершилася вбивством Павла I в ніч з 11(23) на 12(24).3.1801 у Михайлівському замку. Російський престол зайняв його син Олександр I.

Сім'я ред.

 
Монограма Павла І

Мав позашлюбного сина Семена від фрейліни Софії Ушакової та доньку Марфу від Любові Баргард[джерело?].

У культурі ред.

Кінематограф ред.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Долгоруков, П. В. Петербургские очерки... 1992, С. 257, 460.
  2. Долгоруков, П. В. Петербургские очерки… 1992, С. 460.
  3. Бедный, бедный Павел. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 17 вересня 2020. 

Бібліографія ред.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Павло I