Форштевень дерев'яного судна, захищений металевою смугою
Бульбоподібний форштевень
Прямий форштевень

Форште́вень (нід. voorsteven, від voor — «попереду» і steven — «штевень», «стояк») — передня, найбільш міцна, конструкція носової частини судна у вигляді сталевої балки, зігнутої за формою носа, що є продовженням кіля і, якою закінчується набір судна у носі[1].

Конструктивні особливостіРедагувати

У нижній частині форштевень з'єднується з кілем. На сталевих суднах форштевень є кованим, литим або зварним; на дерев'яних суднах форштевень, зазвичай складається з декількох частин та оковується сталевою смугою. На форштевні кріпиться набір корпусу судна[2] і бортова обшивка на його носі.

Дерев'яний форштевеньРедагувати

У разі, якщо форштевень складається з двох елементів, зовнішня його частина називається стем (від англ. stem), внутрішня — фальстем.

На суднах з дерев'яним набором форштевень (фальстем) з'єднувався з кілем зсередини за допомогою носової книці — стемсона, ззовні — за допомогою вигнутого бруса — бакса. Стемсон ззаду переходив у кільсон, а бакс — у кіль. Зверху бакс переходив у наступний брус — греп (водоріз, шек), що кріпився на стемі спереду. Простір між форштевнем (фальстемом), кілем і стемсоном називався носовим дейдвудом і заповнювався дерев'яними штуками. У своїй верхній частині греп з'єднувався з княвдигедом (іноді греп і княвдигед розглядаються як нижня і верхня складові водоріза). Простір між форштевнем і княвдигедом заповнявся штуками дерева — носовими чаками ззаду і чаками гальюна спереду. Обабіч форштевня встановлювалися два бруси — недгедси. На вітрильних суднах на верхньому кінці форштевня між недгедсами лежав бушприт. Якщо діаметр бушприта набагато перевершував ширину стема, отже для проходу бушприта в недгедсах потрібно було виконати занадто глибокі виїмки (наприклад, на фрегатах та ін. великих суднах), між недгедсами, стемом і фальстемом встановлювалися додаткові штуки дерева — стем-піси. На старовинних вітрильних суднах спереду до княвдигеда кріпилася вигнута балка — лісель-індигед, що видавався допереду і служив опорою для носової фігури, між стемом і княвдигедом встановлювалися чаки гальюна, на які спиралася горизонтальна балка — стандерс-індигед, що слугував опорою бушприта[3].

 
Набір носової частини дерев'яного судна: 1 — кіль, 2 — бакс, 3 — форштевень, 4 — клюз, 5 — недгедси, 6 — гаспіси, 7 — філін-тимберси, 8 — носові шпангоути, 9 — бортові шпангоути, 10 — старн-тимберси.

Види за формоюРедагувати

Використовують такі форми форштевнів:

  • похилий форштевень характеризується прямою похилою лінією, а в підводній частині плавно або під кутом переходить у кільову лінію. Такий форштевень надає судну спрямованості вперед, а в поєднанні з розвалом бортів в носовій частині збільшує корисну площу верхньої палуби та покращує підйомність судна на хвилю;
  • кліперський форштевень характеризується плавною лінією, спрямованою верхнім кінцем вперед. Форма запозичена у вітрильних суден, застосовується з тих же міркувань, що й у випадку похилого форштевеня;
  • бульбоподібний форштевень має над водою форму похилої прямої або увігнутої лінії, а підводна частина має каплеподібну форму і опущена трохи нижче кільової лінії. Такий форштевень передбачається на суднах з відносно великою шириною корпусу для зменшення хвильового опору води та збільшення швидкості ходу судна;
  • криголамний форштевень в надводній частини характеризується похилою прямою лінією, яка, не доходячи трохи до рівня води, набуває плавний нахил до 30°, нахил продовжується і в підводної частини до плавного переходу в кільову лінію. Такий форштевень мають криголами і судна, що плавають у кризі, для того, аби судно могло з ходу виповзати на крижане поле і своєю вагою продавлювати його;
  • прямий форштевень має вертикальну лінію в підводній частині, далі плавно переходить в кільову лінію. Зустрічається переважно у річкових суден, які мають вільне місце на палубі та плавають у водах зі спокійною поверхнею, він зручний для огляду простору перед носом судна при плаванні в звуженнях і при підходах до причалів.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ДСТУ 2337-94 Елементи металевого корпусу надводних кораблів і суден конструктивні. Терміни і визначення.
  2. Набір — каркас з металевих балок та ребер, що надає конструкціям корпусу задану форму і разом з обшивкою та настилом забезпечує необхідну жорсткість та міцність корпусу (ДСТУ 2337-94).
  3. Деревянное судостроение // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)

ПосиланняРедагувати