Українська Гельсінська група
Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод | |
---|---|
Абревіатура | УГГ |
Тип | організація |
Засновник | Руденко Микола Данилович |
Засновано | 9 листопада 1976 |
Країна |
![]() |
Штаб-квартира | Львів |
Керівник | Микола Руденко |
Веб-сайт | helsinki.org.ua |
Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод, відома також як Українська Гельсінська група (УГГ), об'єднання діячів українського правозахисного руху, утворене в Українській РСР 9 листопада 1976. На 50-тисячному мітингу у Львові 7.07.1988 р. на її основі було проголошено створення Української Гельсінської спілки (УГС).
Члени-засновникиРедагувати
Мета та завдання діяльностіРедагувати
Підставою для утворення УГГ були постанови про права людини Заключного акту Наради у справах безпеки й співпраці в Європі у Гельсінкі 1975. Згідно з основоположною декларацією УГГ її метою є сприяти виконанню в Україні постанов Заключного акту:
- збирати докази порушення тих постанов та скарги постраждалих;
- доводити факти порушення прав людини та націй в Україні до відома ширших кіл української та міжнародної громадськості, до урядів держав, які підписали Заключний акт.
УГГ ставить також своїм завданням знайомити громадян України з Декларацією прав людини ООН, домагатися від влади здійснення права на вільний обмін інформацією та ідеями, акредитування в Україні представників закордонної преси, утворення незалежних пресових агентств, безпосереднього контакту України з іншими країнами. Для виконання цих завдань УГГ встановила зв'язок зі своїми кореспондентами та співробітниками у різних частинах України, а також з іншими гельсінськими групами (вірменською, грузинською, литовською, російською), зібрала сотні документів, які свідчать про порушення органами влади людських та національних прав, й у своїх деклараціях, меморандумах, зверненнях, протестах довела їх до відома різних міжнародних кіл, а також органів влади СРСР.
УГГ виступала на захист переслідуваних за переконання, давала їм моральну та юридичну допомогу. Від другої половини 1970-их pp. УГГ виявилася в Українській РСР діяльним речником прагнень українського народу до політичної і соціальної свободи та державної незалежності у рамках існуючого радянського законодавства і міжнародних договорів. Правозахисна платформа УГГ стала в наявних в СРСР та у світі умовах мобілізуючим, ефективним засобом для активізації громадськості й оборони українських національних інтересів.
Репресії проти УГГРедагувати
КДБ застосовувало до УГГ жорстокі репресії. У 1977 заарештовано й тоді або у наступному році засуджено на максимально допущену законом (ст. 62 Кримінального кодексу УРСР — «антирадянська агітація та пропаганда») кару від 7 до 10 років ув'язнення і 5 років заслання членів-засновників УГГ: М. Руденка, О. Тихого, Л. Лук'яненка, М. Мариновича, М. Матусевича.
Після арештів до УГГ в 1977—1978 вступили нові члени:
- Вінс Петро Георгійович,
- Калиниченко Віталій Васильович,
- Стрільців Василь Степанович,
- Січко Петро Васильович,
- Січко Василь Петрович,
- Овсієнко Василь Васильович,
- Литвин Юрій Тимонович.
У 1979 заарештували О. Бердника, П. і В. Січків, Ю. Литвина, В. Овсієнка.
З 1979 членами УГГ стали:
- Стус Василь Семенович,
- Чорновіл В'ячеслав Максимович,
- Красівський Зеновій Михайлович,
- Лесів Ярослав Васильович,
- Малинкович Володимир Дмитрович,
- Розумний Петро Павлович,
- Сокульський Іван Григорович,
- Шабатура Стефанія Михайлівна,
- Гейко-Матусевич Ольга Дмитрівна,
- Горбаль Микола Андрійович,
- Зісельс Йосиф Самуїлович,
- Мельник Михайло - вчитель з села Погреби Броварського району Київщини, 9 березня 1979 р. наклав на себе руки.
Навесні 1979 в Мордовських таборах політичних в'язнів створено Групу сприяння виконанню Гельсінських угод у місцях позбавлення волі, до якої ввійшли, між іншими, деякі члени УГГ (Л. Лук'яненко, М. Руденко, О. Тихий), а також інші політичні в'язні з Української РСР: Святослав Йосипович Караванський, Оксана Попович, Богдан Ребрик, о. Володимир Романюк, Ірина Сеник, Данило Шумук, Юрій Шухевич-Березинський.
1977 П. Григоренко одержав дозвіл виїхати на лікування до США, після чого його позбавили громадянства СРСР. Виїхати за кордон дозволили також П. Вінсові, Н. Строкатій, Володимиру Малинковичу й С. Караванському.
На підставі доручення від УГГ створено Закордонне Представництво УГГ в складі: П. Григоренка, Л. Плюща та Н. Строкатої. Воно діяло в напрямі здійснення програми УГГ, виступало перед чужим світом на оборону діячів правозахисного руху в Українській РСР, втримувало зв'язки з різними міжнародними організаціями (Міжнародна Амністія, профспілками, представниками за кордоном правозахисних груп інших народів СРСР).
1979—1980 посилено терор в Українській РСР, особливо проти членів УГГ і заарештовано втретє В. Чорновола, ув'язнено в божевільні О. Мешко, заарештовано В. Стуса, О. Матусевич-Гейко, В. Калиниченка, В. Стрільціва. У тих роках засуджено також до ув'язнення від 2 до 10 pp. таборів і від 3 до 5 pp. заслання членів УГГ: О. Бердника, О. Гейко-Матусевич, М. Горбаля, В. Калиниченка, 3. Красівського, Я. Лесіва, Ю. Литвина, В. Овсієнка, П. Розумного, П. і В. Січків, В. Стрільціва, В. Стуса, В. Чорновола. Декого з них судили за провокаційними звинуваченнями в спробі зґвалтування, незаконному зберіганні зброї, опорі міліції та іншими неполітичними статтями КК УРСР.
З 1979 Закордонне Представництво УГГ вела акцію за мобілізацію міжнародної громадської думки на захист прав людини та народів під час Мадридської конференції. 1980 ЗП УГГ почала видавати «Вісник репресій в Україні» (ред. Надія Світлична).
На початку 1980-х рр. у таборі Кучино на Уралі до УГГ вступили литовець Вікторас Пяткус і естонець Март Ніклус.
В 1985 році членом групи став:
ВшануванняРедагувати
На честь об'єднання[1] у 2015 році у Броварах назвали вулицю Гельсінської групи.[2]
Петро Порошенко вшанував членів Української Гельсінської групи як справжніх героїв.[3]
ПриміткиРедагувати
- ↑ Пропозиції щодо перейменування вулиць у Броварах винесено на громадське обговорення. Маєш право знати. 26.06.2015
- ↑ Рішення від 25.12.2015 № 52-04-07 «Про перейменування вулиць та провулків м. Бровари» [1] Архівовано 2016-01-25 у Wayback Machine., [2]. Броварська міська рада. 28.12.2015
- ↑ http://glavcom.ua/news/poroshenko-vshanuvav-chleniv-ukrajinskoji-gelsinskoji-grupi-yak-spravzhnih-gerojiv-381914.html
Див. такожРедагувати
ДжерелаРедагувати
- Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.
- Український правозахисний рух. Документи і матеріали. Торонто-Балтимор, 1978.
- Вісник репресій в Україні. Вип. 1 — 7. 1980;
- Юрій Бадзьо. Відкритий лист до Президії Верховної Ради Союзу РСР та Центр. Комітету КПРС. Нью-Йорк 1980;
- The Persecution of the Ukrainian Helsinki Group. Торонто 1980.
- Українська Гельсінкська Група 1978—1982. Документи і матеріяли. Торонто-Балтимор, 1983.