Горбаль Микола Андрійович

український поет, політик, громадський діяч.

Мико́ла Андрі́йович Го́рбаль (нар. 10 вересня 1940, Воловець, Дистрикт Краків, Генеральна губернія) — український поет, політик, громадський діяч.

Микола Горбаль
Horbal-Mykola-Andriyovych-15080092.jpg
Ім'я при народженні Микола Андрійович Горбаль
Народився 10 вересня 1940(1940-09-10) (80 років)
с. Воловець, Дистрикт Краків, Генеральна губернія
Громадянство Польща Польща
СРСР СРСР
Україна Україна
Національність українець
Діяльність правозахисник, політик, поет, громадський діяч
Відомий завдяки поет, політик, громадський діяч
Alma mater Чортківське музично-педагогічне училище
Знання мов українська
Посада Народний депутат України[1]
Нагороди
Орден Свободи — 2009
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» І ступеня
Україна Народний депутат України
2-го скликання
11 травня 1994 12 травня 1998

ЖиттєписРедагувати

РодинаРедагувати

Лемко за походженням. Народився в селянській сім'ї. 1945 року родина була примусово виселена з Польської республіки до УРСР — спочатку на Харківщину, згодом переїхали на Тернопільщину — с. Летяче (нині Литячі) Заліщицького району.

ОсвітаРедагувати

У 1963 році закінчив Чортківське музично-педагогічне училище. В 1968—1969 р.р. навчався на музично-педагогічному факультеті Кам'янець-Подільського педагогічного інституту. 1969 року перевівся на заочне відділення Івано-Франківського педагогічного інституту.

Кар'єраРедагувати

Від вересня 1963 року працював учителем музики в м. Борщів Тернопільської області. Від 1970 року — вчитель естетики Борщівського технікуму механізації, керував молодіжним ансамблем.

У 1992-1993 р.р. очолював редакцію інформаційних програм студії «Укртелефільм».

Арешти й ув'язненняРедагувати

Перший арешт

24 листопада 1970 року заарештований у Тернополі за звинуваченням у проведенні «антирадянської агітації та пропаганди» (ст. 62 ч. 1 КК УРСР). Інкримінували розповсюдження самвидаву, поеми «Дума», в якій СРСР був зображений як тоталітарна держава, а Україна як колонія.

Засуджений 13 квітня 1971 року Тернопільським обласним судом до 5 років позбавлення волі і 2 років заслання. Покарання відбував у колонії ЖХ-385/19, пос. Лєсной, Мордовія, потім у ВС-389/35 (ст. Всехсвятська Пермської області). Брав участь у всіх протестах політв'язнів, вів підпільну «хроніку зони». В ув'язненні Микола Горбаль написав збірку віршів «Дні і ночі».

16 листопада 1975 року, етапом, який тривав 59 днів, скерований на заслання до с. Парабель Парабельського району Томської обласі. Працював кочегаром.

1977 року, після звільнення, приїжджає до м. Києва, стає неоголошеним членом Української Гельсінкської групи. Працює сантехніком, електромеханіком ліфтів.

Весною 1979 року, одержав виклик від родичів зі США і домагався дозволу виїхати. Його дружині не видавали на роботі довідку, без якої ВВіР відмовлявся приймати документи.

Друге ув'язнення

Заарештований 23 жовтня 1979 року, за сфабрикованим кримінальним звинуваченням — «спробі зґвалтування». 30 жовтня члени УГГ Оксана Мешко, Ніна Строката та Ірина Сеник оприлюднили документ «Ляментація» — про фабрикування кримінальних справ проти дисидентів: «Брудне звинувачення Горбаля, брутальний арешт його — це нове свідчення того, що пора політичних процесів в Україні минає, настає час, коли політв'язнів запроторюють до кримінальних таборів, штучно притягують їх у кримінальних справах… Звинувачення в зґвалтуванні зручне ще й тим, що, згідно зі ст. 70 КПК УРСР, процес про зґвалтування може слухатися за зачиненими дверима, а тому ні рідні, ні друзі підсудного не матимуть навіть формальної можливості бути присутніми на суді. Крім того, це великий козир для пропаганди — дискредитувати таким чином українських правозахисників».

21 січня 1980 року, був засуджений Жовтневим райсудом м. Києва на закритому засіданні за ст. 17, 117, 190 КК УРСР до 5 років позбавлення волі в таборі суворого режиму. До зали суду допустили сестру Марію, решту родичів — тільки на оголошення вироку. В останньому слові сказав: «Я, можливо, перший, кому фабрикують справу за таким гидким звинуваченням… Сьогодні я офіційно оголошую себе членом Української правозахисної Гельсінкської Групи».

15 квітня 1980 року, прибув етапом до кримінальної зони у с. Ольшанське Миколаївської області. Працював токарем. 1981 року, переведений у колонію ИН-316/93 (с. Новоданилівка Казанківського району Миколаївської області), працював у кар'єрі на обробці ґраніту. Був щільно оточений стукачами, та все ж у вересні 1981 року, в журналі «Визвольний шлях» з'явилася стаття М.Горбаля «Право на захист». Того ж року вийшла книга віршів для дворічного сина «Коломийки для Андрійка», ілюстрована автором. В 1982 року, видавництво «Сучасність» видало збірку віршів «Деталі піщаного годинника».

Третє ув'язнення

23 жовтня 1984 року, етапований до СІЗО м. Миколаєва, де за добу до закінчення терміну йому пред'явили ордер на арешт, підписаний 10 жовтня 1984 року, за звинуваченням у «розповсюдженні наклепницьких вигадок, які паплюжать радянський державний і суспільний лад». Марно Ольга Стокотельна чекала чоловіка біля прохідної табору в Новоданилівці. М.Горбалю були інкриміновані 45 віршів, вилучених ще 1979 року, і покази кримінальників-провокаторів.

8-10 квітня 1985 року, був засуджений Миколаївським облсудом за ст. 62 ч. 2, ст. ст. 42, 43, 26 КК УРСР і ст. 70 ч. 2 КК РРФСР до 8 років позбавлення волі і 3 років заслання. Визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Від 25 вересня 1985 року, відбував покарання в зоні особливо суворого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Пермської області. 8 грудня 1987 року, всі 18 в'язнів із Кучино були перевезені в колонію ВС-389/35, ст. Всехсвятська.

12 серпня 1988 року, вийшов указ ПВР СРСР про помилування М.Горбаля, а 23 серпня допроваджений літаком у КДБ УРСР, де був звільнений.

Громадсько-політична діяльністьРедагувати

Від вересня 1988 року — секретар Виконкому Української Гельсінкської Спілки.

У 1990-1994 р.р. — голова Київської організації Української Республіканської партії (УРП).

У 1990-1994 р.р. — депутат Київської міськради.

4 березня 1994 року, обраний народним депутатом України. Працював у Комітеті культури і духовності, був головою депутатської групи УРП, входив до фракцій «Державність», «Конституційний центр», «Народний Рух України».

Член-засновник Республіканської Християнської партії (РХП), на Установчому її з'їзді 1 травня 1997 року, обраний першим заступником голови. Від 30 травня 1998 року — член Центрального Проводу РХП.

Член Міжнародного ПЕН-клубу від 1986 року.

1999 року, з метою підтримки нетрадиційного мистецтва і допомоги непрофесійним митцям-інвалідам та популяризації їхнього мистецтва створив Благодійний фонд «Галерея Богдана» (на честь покійного брата Богдана Горбаля).

Член Українського ПЕН.

ТворчістьРедагувати

 
Микола Горбаль (п'ятий зліва) на презентації книги «Повернення» в Тернопільському краєзнавчому музеї
  • Збірка «Деталі піщаного годинника» (видавництво «Сучасність», 1983).
  • Горбаль М. Придорожня капличка: [Поезія] // Кафедра. — 1989. — № 8. — С.52-58.
  • Горбаль М. Деталі піщаного годинника // Дніпро. — 1992. — № 1. — С. 81—82.
  • Горбаль М. [Вірші] // З облоги ночі: Зб. невільничої поезії України 30-80р.р. — К., 1993. — С. 112-122.
  • Горбаль М. 1 із 60 [Текст] : спогади на тлі ювілейного року / М. Горбаль ; худож. Б. Горбаль. — 2 вид. — К. : [б. в.], 2001. — 400 с.: іл.
  • Горбаль М. Повернення. — Харків: «Права людини», 2015;  — Тернопіль: «Терно-граф», 2016.  — 360 с. ISBN 978-617-7266-22-7

Нагороди і відзнакиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Зовнішні відеофайли
    Микола Горбаль репрезентував у Тернополі роман «Повернення» на сайті YouTube // ТТБ, 26 серпня 2015