Троїцький Китаївський чоловічий монастир

чоловічий монастир в Києві, Україна

Троїцький Китаївський чоловічий монастир — монастир у Києві, місцевість Китаїв. Діяв у XVIII — на початку XX століття. Відновлений у 1993 році. Межує з історичною місцевістю Корчувате. Належить до УПЦ МП.

Троїцький Китаївський чоловічий монастир
50°22′ пн. ш. 30°32′ сх. д. / 50.367° пн. ш. 30.533° сх. д. / 50.367; 30.533Координати: 50°22′ пн. ш. 30°32′ сх. д. / 50.367° пн. ш. 30.533° сх. д. / 50.367; 30.533
Країна Україна Україна
Місто Київ
Конфесія УПЦ МП
Єпископство Київська єпархія
Тип монастир і православний храм
Перша згадка 1716
Відомі мешканці схиархімандрит Феофіл (Россоха)
Реліквії і святині мощі прп. Феофіла Київського; мощі прп. Досифеї Київської (під спудом)
Стан діючий
Сайт https://kitaevo.church.ua/

Троїцький Китаївський чоловічий монастир. Карта розташування: Київ
Троїцький Китаївський чоловічий монастир
Троїцький Китаївський чоловічий монастир
Троїцький Китаївський чоловічий монастир (Київ)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Історія ред.

Засвідчена документами історія обителі починається з 1716 року, і вже з цього ж століття Китаїв зажив слави київського Афону (тобто тихого, затишного місця), ставши місцем паломництва. Найвідомішими з китаївських старців (подвижників-ченців) були Досифей і Феофіл.

До кінця XIX століття остаточно склався архітектурний ансамбль монастирського подвір'я, яке мало форму шестикутника. До нього увійшли цегляна Троїцька церква (1763–1768), зведена лаврським будівничим Степаном Ковніром, 45-метрова дзвіниця, трапезна з церквами Дванадцяти апостолів і Трьох російських святителів — Петра, Олексія та Іони, будинок настоятеля, братський корпус, двоповерховий дім для старих священнослужителів, келійні корпуси та цегляна огорожа з економічною брамою[1]. З 1898 року на території господарчого двору діяв лаврський свічний завод. До нового корпусу богодільні 1904 року прибудовано церкву святого Серафима Саровського. У розбудові монастиря брали участь славетні київські зодчі Андрій Меленський, Володимир Ніколаєв та інші.

З кінця XVIII століття Китаїв стає популярним місцем відпочинку. Серед найвідоміших китаївських дачників слід відзначити Григорія Сковороду, Миколу Лисенка, Михайла Грушевського. Звідси почався творчий шлях славетного тенора Івана Козловського.

У 1920-ті роки храми продовжували діяти, але сама пустинь ченцям уже не належала: у келіях розмістилася дитяча колонія, частина споруд використовувалася сільськогосподарськими закладами. 1930 року пустинь було остаточно ліквідовано, територію та будівлі передано Всесоюзному дослідному інституту плодового та ягідного господарства, організованому Володимиром Симиренком1954 року — Український НДІ садівництва). Дзвіниця розібрана у 1932 році, інші споруди сильно постраждали під час Другої світової війни. Після війни у пустині розміщувалися Республіканський навчально-виробничий комбінат бджільництва і Український науково-дослідний інститут захисту рослин.

 
Сучасний вигляд

У 1990 році у Троїцькій церкві було зареєстровано парафію, і після ремонту тут розпочалися богослужіння. Невдовзі храм разом з відремонтованою трапезною та келіями було передано УПЦ МП. У 1993 році в храмі Дванадцяти апостолів, який є частиною трапезного корпусу, було відроджено скит Києво-Печерської лаври, першим начальником якого став архімандрит Пафнутій (Россоха, у схимі Феофіл; 1929—1996). Після археологічних досліджень 1993—1994 років було впорядковано печери, де освячено храм в ім'я Преподобного Досифея Київського. 1996 року обитель зі скита було перетворено на самостійний монастир. У 2010 році парафію було ліквідовано, і Троїцький храм став головним храмом обителі.

Історичні духовні персоналії ред.

У 1776 році монастир відвідав 22-х річний юнак Прохор Мошнін з Курська. Відомий чернець-дівиця Досифей вказав юнаку на Саровську пустинь[ru] як місце постійного чернецтва. Прохор виконав настанови Досифеї та ввійшов у світову православну історію як святий чернець Серафим Саровський.

Християни Корчуватого трепетно зберігають пам’ять про ці важливі історичні події, оскільки знаменитий чернець, під час перебування в Китаївській пустині, проживав у віруючих селища Корчувате, що межує з відомими Китаївськими печерами, де постійно перебував чернець-дівиця Досифей.

Галерея ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Китаївський монастир в Києві 100 років тому (фото). u-news.com.ua. 18 січня 2024. 

Посилання ред.

Література ред.

  • А. О. Ізотов. Домінантні споруди монастирського комплексу XVIII — 1-ï пол. ХХ століття. Київської пустині: Аспекти реставраціï i функціонування в сучасних умовах // Проблемы теории и истории архитектуры Украины: Сб. науч. тр. Од., 2004. — Вып. 5. — С. 185—192.
  • А. О. Ізотов. Троïцька церква Китаïвськоï пустині: Образно-просторова еволюція храму // Украïнська академія мистецтв: Дослідницькі та наук.-метод. праці. — К., 2005. — Вип. 12. — С. 249—263.
  • О. А. Крайняя, А. А. Изотов Китаевский Киевский во имя Святой Троицы монастырь. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2014. — Т. XXXV. — С. 78-82. — ISBN 978-5-89572-041-7.(рос.) (рос.)

Джерела ред.