Відкрити головне меню


«Тризуб» — громадсько-політичний і літературно-мистецький тижневик у Парижі (1925 — 40, відновлений у 1959 році), неофіційний орган УНР, заснований з ініціативи Симона Петлюри, головний редактор В. Прокопович, 1940 — О. Шульгин. Під час процесу Шварцбарта (1926 — 27) вийшло 10 чч. «Надзвичайного щоденного видання» (суд. бюлетені).

У 1938 — 39 «Тризуб» містив систематичні додатки: «Наша жінка на чужині» (ред. 3. Мірна), «Трибуна молодих» (ред. Б. Ольхівський), «Пласт на чужині» (ред. С. Нечай), «Наші діти на чужині» (ред. С. Сірополко). «Тризуб» широко насвітлював політичні і культурні процеси, що відбувалися на підрадянській Україні й на еміграції, та інформував про стан української справи на міжнародному форумі.

Серед численних співробітників «Тризубу» були: В. Садовський, О. і Р. Шульгини, М. Єреміїв, О. Лотоцький (Observator), Я. Токаржевський-Карашевич, В. Сальський, О. Удовиченко, В. Соловій, В. Солонар, К. Мацієвич, Є. Ґловінський, С. Нечай, Д. Піснячевський, А. Яковлів, М. Славинський, Б. Лазаревський[1], Б. Лисянський, Д. Дорошенко, В. Заїкин, С. Наріжний, Ю. Горліс-Горський, М. Ковальський та ін.

Спеціальним кореспондентом тижневику «Тризуб» у Женеві, керівником женевської філії Українського пресового бюро був М. Лівицький — (Президент УНР в екзилі (19671989).

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати