Відкрити головне меню

Лазаревський Бори́с Олекса́ндрович (26 березня (7 квітня) 1871(18710407), Полтава — 24 вересня 1936, Париж) — український письменник. Син історика України Олександра Лазаревського.

Борис Олександрович Лазаревський
Boris Aldr. Lazarevsky.jpg
Ім'я при народженні Борис Олександрович Лазаревський
Народився 26 квітня (9 березня) 1871(1871-03-09)
Полтава
Помер 24 вересня 1936(1936-09-24) (65 років)
Париж
Поховання Cimetière parisien de Thiais[d]
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяFlag of the Ukrainian State.svg УНРФранція Франція
Національність українці
Діяльність прозаїк
Alma mater Університет Св. Володимира (1897)
Мова творів українська, російська
Роки активності 1894–1936

ЖиттєписРедагувати

Після закінчення юридичного факультету Київського університету (1897) служив у військово-морському суді в Севастополі, пізніше — у Владивостоці. Почав друкуватися 1894 року в газеті «Киевлянин». З 1920 року — в еміграції; співпрацював з російськими емігрантськими виданнями. Перша збірка оповідань — «Забуті люди» (Одеса, 1899). У 1900-х роках був автором «Журналу для всіх», «Ниви», «Русского богатства» та інших видань.

 
Зліва Гліб Олександрович Лазаревський, посередині професор Петро Якович Армашевський, праворуч Борис Олександрович Лазаревський. Конотоп, 1907

На початку 1917 призначений серетарем навчального відділу Головного морського штабу в Петрограді. Після Лютневої революції 1917 обіймав різні посади на Чорноморському флоті. У 1918 році — у розпорядженні Українського військового прокурора та офіцер для доручень при військовому міністрі Української держави. У 1919 році за Директорії УНР служив у Севастополі, Миколаєві та Херсоні.

У 1920–1921 перебував у Батумі, згодом емігрував. Жив у Стамбулі, Празі, Берліні, Парижі. Займався літературною діяльністю, друкувався у часописах «Українське слово», «Морськой сборник», «Студенческие годы» та інших. Вів рубрику «Шматочки минулого» в газеті «Тризуб».

ТвориРедагувати

  • Собрание сочинений, 2 изд., т. 1-7, СПб, 1911–1916;
  • Три тополя, 2 изд., Петербург, 1915;
  • Во время войны, Петербург, 1915;
  • Целая жизнь, Петербург, 1917;
  • Вэня (История одной женской души), Петербург, 1917;
  • Душа женщины, Берлин, 1921;
  • Птицы ночные, Париж, 1921;
  • Темная ночь. Рассказы 1919–1922, Берлин, 1923;
  • Яша, 2 изд., М., 1928.

Низка оповідань і повістей написані українською мовою: «Святе місто» (1902), «Земляки» (1905) та інші.

Джерела та літератураРедагувати