В теорії чисел, теорема Островського, дає класифікацію всіх абсолютних значень на полі раціональних чисел. Окрім того теоремою Островського також називають пов'язані результати для довільних числових полів і про архімедові абсолютні значення для довільного поля чи тіла.

Допоміжні означення і твердження теореми

ред.

Абсолютні значення   і   на полі K є еквівалентними якщо існує додатне дійсне число c > 0 таке що

 

Тривіальним абсолютним значенням на полі K є абсолютне значення

 

Дійсним абсолютним значенням на полі раціональних чисел Q є стандартний модуль числа тобто

 

Для простого числа p, p-адичне абсолютне значення на Q можна задати в такий спосіб: довільне раціональне число x, можна в єдиний спосіб записати як  , де a і b цілі числа, що не діляться на p, b > 0 і n є цілим числом; тоді

 

Теорема Островського: довільне нетривіальне власне значення на полі раціональних чисел є еквівалентним або дійсному власному значенню або p-адичному абсолютному значенню для деякого простого числа p.

Доведення

ред.

Розглянемо деяке абсолютне значення на множині  . Є два можливі випадки,

(i)  
(ii)  

Достатньо розглянути значення лише на цілих числах більших 1. Справді, якщо число c з множини R+ є таким, що для всіх цілих чисел більших 1,   тоді ця рівність також тривіально виконується для 0 і 1, а для додатних раціональних чисел

 

Для від'ємних раціональних чисел:

 

Випадок I: ∃n ∈ N   |n| > 1

ред.

Нехай a, b і n — натуральні числа і a, b > 1. Записавши bn в системі числення з базою a отримаємо:

 

Тоді, згідно властивостей абсолютних значень:

 

Тому

 

Проте ми маємо:

 

звідки випливає що:

 

Тепер виберемо 1 < bN таке що |b| > 1. Використовуючи це в попередньому отримаємо, що |a| > 1 незалежно від вибору a (в іншому випадку   і тому  ). Тож для довільного вибору a, b > 1 отримуємо

 

тобто

 

Згідно симетрії, ця нерівність є рівністю.

Оскільки a, b були довільними, існує константа,   для якої  , тобто   для всіх цілих чисел n > 1. Тому, згідно попереднього,  , що й доводить еквівалентність із звичайним модулем числа.

Випадок II: ∀n ∈ N   |n| ≤ 1

ред.

Оскільки абсолютне значення не є тривіальним, існує натуральне число для якого |n| < 1. Розклавши це число на прості множники,

 

можна помітити, що |p| має бути меншим 1, хоча б для одного простого множника p = pj. Доведемо, що абсолютне значення може бути менше 1 лише для одного простого числа.

Припустимо, що p, q є двома різними простими числами власне значення яких є меншим 1. Спершу нехай   таке число, що  . Згідно алгоритму Евкліда, існують числа m, nZ для яких виконується рівність  . Звідси отримуємо

 

що приводить до суперечності.

Отож маємо |pj| = α < 1 для деякого j і |pi| = 1 для ij. Позначивши

 

отримуємо що для довільних натуральних чисел

 

Як і вище для довільних раціональних чисел  , тобто абсолютне значення є еквівалентним з p-адичним абсолютним значенням.

Узагальнення теореми Островського

ред.

Теоремою Островського часто також називають більш загальні твердження для довільних числових полів, загальних полів чи тіл.

Твердження для числових полів

ред.

Нехай   — алгебричне числове поле, тобто скінченне розширення поля раціональних чисел і  — його кільце цілих чисел. Оскільки   є кільцем Дедекінда, то для будь-якого його простого ідеала   і будь-якого елемента   можна записати   де   — головний ідеал породжений цим елементом, а   є ідеалами взаємно простими з ідеалом  . Тоді можна ввести нормування   і абсолютне значення   де   — норма ідеала  .

Введена так функція   дійсно є абсолютним значенням і з китайської теореми про лишки випливає, що для двох різних простих ідеалів ці абсолютні значення не є еквівалентними.

Іншими прикладами абсолютного значення є модулі числа індуковані вкладенням числового поля в поле дійсних чи комплексних чисел. А саме якщо   є таким вкладенням то   де в правій частині позначений звичайний модуль дійсного чи комплексного числа. Це абсолютне значення буде архімедовим. Спряжені комплексні вкладення визначають одне абсолютне значення і навпаки, якщо два різні дійсні чи комплексні вкладення задають одне абсолютне значення то вони є комплексно спряженими.

Теорема Островського для числових полів стверджує, що розглянуті вище приклади абсолютних значень є фактично єдиними для числових полів: якщо   — алгебричне числове поле, то будь-яке його неархімедове нетривіальне абсолютне значення є еквівалентним   для деякого простого ідеала  , а будь-яке архімедове абсолютне значення є еквівалентним   для деякого дійсного чи комплексного вкладення  .

Твердження для раціональних функцій

ред.

Нехай тепер   — поле і   — поле раціональних функцій від однієї змінної над  . Оскільки   є полем часток кільця  , що є кільцем головних ідеалів, то на   можна ввести нормування   пов'язане із незвідним многочленом   зі старшим коефіцієнтом рівним 1. Для довільного   його значення визначається з розкладу  , де многочлени   є взаємно простими з  .

Для довільного дійсного числа   можна задати абсолютне значення породжене введеним нормуванням:   Для різних таких   абсолютні значення будуть еквівалентними, натомість для різних незвідних многочленів зі старшим коефіцієнтом рівним 1 відповідні абсолютні значення не будуть еквівалентними.

Окрім того на полі раціональних функцій можна ввести ще одне неархімедове абсолютне значення як:   Це абсолютне значення не буде еквівалентним попереднім.

Теорема Островського для числових полів: будь-яке нетривіальне абсолютне значення на полі  , що є тривіальним на   є еквівалентним або   для деякого незвідного многочлена   зі старшим коефіцієнтом рівним 1 або  

Архімедові абсолютні значення на полі та тілі

ред.

Теоремою Островського також називають пов'язаний результат, що описує з точністю до еквівалентності всі архімедові абсолютні значення на довільному полі чи, більш загально, тілі: якщо    — архімедове абсолютне значення на тілі K, то існує таке вкладення K на деяке всюди щільне підтіло тіла   або   (тіло кватерніонів), що   є еквівалентним абсолютному значенню, індукованому з   або  ; якщо K є полем то всі можливі вкладення є на поля  .

Див. також

ред.

Література

ред.
  • Cassels, J. W. S. (1986). Local Fields. London Mathematical Society Student Texts. Т. 3. Cambridge University Press. ISBN 0-521-31525-5. Zbl 0595.12006.
  • Janusz, Gerald J. (1996). Algebraic Number Fields (вид. 2nd). American Mathematical Society. ISBN 0-8218-0429-4.
  • Jacobson, Nathan (1989). Basic algebra II (вид. 2-е). W H Freeman. ISBN 0-7167-1933-9.
  • Ostrowski, Alexander (1916). Über einige Lösungen der Funktionalgleichung φ(x)·φ(y)=φ(xy). Acta Mathematica (вид. 2-е). 41 (1): 271—284. doi:10.1007/BF02422947. ISSN 0001-5962.[недоступне посилання]