Вікіпедія

Теодор Александр Ляцький

підстолій великий і маршалок надвірний литовський
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Теодор Ляцький.

Теодор Александр (чи Александр Теодор) Ляцький гербу власного[be] (нар.  — пом.) — державний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, тивун біржинянський[lt] (1649—1661), підстолій великий литовський (1653—1654), маршалок надвірний литовський (1654—1683); староста радунський (1644—1652, ?1656—1683), немонойцький[lt] (до 1661) і шродський (1661—1664); польський поет епохи бароко.

Теодор Александр Ляцький
Теодор Александр Ляцький
Родовий герб Ляцький чи Дракон[be]
Підстолій великий литовський
5 січня 1653 — 1654
Монарх: Ян II Казимир
Попередник: Кшиштоф Потоцький
Наступник: Александр Гіларій Полубінський
Маршалок надвірний литовський
1654 — 1683
Монарх: Ян II Казимир, Міхал Корибут Вишневецький, Ян III Собеський
Попередник: Кшиштоф Кезгайло Завіша
Наступник: Юзеф Богуслав Слушка
 
Народження: 1617 або 1614[1]
Смерть: 1683[2]
Країна: Річ Посполита
Рід: Ляцькіd
Батько: Ян Альфонс Ляцькийd
Мати: Йоанна з Талвошівd
Шлюб: Анна з Пацівd[3] і Катажина з Коморовськихd[3]
Діти: Ієронім Казімєж Ляцькийd[3]

Життєпис

ред.

Теодор Александр народився, ймовірно, між 1614 і 1618 роками. Був найстаршим сином тивуна біржинянського та підкоморія віленського Яна Альфонса Ляцького[be] та його дружини Йоанни з Талвошів[4]. Мав 2 сестер і 2 братів.

Можливо Теодор, як і його батько, спочатку здобув освіту в одному з єзуїтських колегіумів, де, зокрема, навчився складати вірші[5]. 1638 року, також за прикладом батька, разом із молодшим братом Самуелем Яном записався до Падуанського університету[6].

Протягом 1644—1652 років був старостою радунським, потім цю посаду обіймав його брат Пйотр Казімєж[pl] до своєї смерті 1656 року[7]. З 1649 року обіймав посаду біржинянського[lt] тивуна[8]. Тоді ж, імовірно, став також старостою немонойцьким.

5 січня 1653 року отримав посаду підстолія великого литовського[9]. Ковенський сеймик обрав його послом на тогорічний сейм[10], на якому Ляцький був призначений від Посольської ізби комісаром з оплати війську Великого князівства Литовського[11]. У березні-квітні 1654 року був призначений маршалком надвірним литовським[12].

Під час шведського потопу 1656 року за власний кошт спорядив козацьку хоругву й відправив її до коронного війська[13]. Цього ж року, після смерті брата Пйотра Казімєжа, ймовірно, знову став старостою радунським, бо пізніше згадується на цій посаді[14].

3 жовтня 1657 король дав дозвіл Ізабелі Ляцькій Ходкевичевій на цесію своєму братові Теодорові Ляцькому староства блуденського[be] в Берестейському воєводстві[15]. Проте, Ляцький староства, ймовірно, не обійняв, принаймні, ніде він не згадується на цій посаді.

1658 року Теодор Александр був обраний депутатом на Головний трибунал Великого князівства Литовського[16].

13 червня 1661 року передав у цесію староство немонойцьке Міколайові Францішеку Россохацькому[pl][17]. 23 липня того ж року він передав у цесію біржинянське тивунство Ієронімові Важинському[18]. Тоді ж, орієнтовно, отримав право спільної власності на староство шродське, яке тримала його друга дружина Катажина з Коморовських після свого колишнього чоловіка Пйотра Самуеля Ґрудзінського[pl]. 1664 року подружжя Ляцьких отримало консенс (дозвіл) на цесію того староства Анжеєві Каролю Ґрудзінському[pl][16] та його дружині Маріанні зі Швєнціцьких[19].

Ляцький неодноразово брав участь у сеймах, зокрема 1665[20], 1669 і 1670 років[21].

Теодор Александр Ляцький 1683 року відмовився від посади маршалка й, невдовзі після цього, орієнтовно в липні помер[22].

Творчість

ред.

Теодор Ляцький був автором однієї книги — збірки ліричних емблем «Благочестиві (побожні) бажання» (1673), яка фактично була першим польським перекладом одного з найпопулярніших духовних творів XVII століття лат. «Pia desideria» (1624), написаного бельгійським єзуїтом Германом Гюґо[en]. У польському виданні, як і в оригіналі, як графічні емблеми використано гравюри Боеція Адамса Болсверта[en][23].

Парафраз Ляцького був опублікований у кількох виданнях XVII століття[23]. Частину його віршів знайшли в домашніх щоденниках, решту він написав «у шухляду»[24].

Сім'я

ред.

Теодор Александр Ляцький був двічі одружений. 1644 року він одружився з донькою підскарбія надвірного литовського й Троцького воєводи Пйотра Паца[pl] Анною (пом. 1650[25]), удовою по Пйотрові Каролю Долмат Ісайковському[pl], з якою мав єдиного сина Ієроніма Казімєжа (пом. 1703) — тивуна ейраґольського, лісничого пунського, підкоморія жмудського, старосту мерецького та пінського.

Вдруге Ляцький одружився з донькою підсудка белзького Александра Коморовського[pl] Катажиною (пом. 1675), удовою по Пйотру Самуелю Ґрудзінському, старості шродському[16]. Спільних дітей не мали.

Маєтності

ред.

1644 року брат першої дружини Фелікс Ян Пац[pl] передав Ляцькому в цесію села Ленче[lt], Служже[lt] та Бовки[26]. Від першої дружини отримав також Солечники, які 1650 року передав своєму братові Самуелю Яну[27].

18 серпня 1657 року король Ян Казимир надав Теодорові Ляцькому фільварок Скорбуцяни[lt] та інші маєтності перейшовшого на бік шведів Міколая Висоцького[28].

1661 року подружжя Ляцьких придбало в Ґрудзінських за 150 000 злотих маєтки Барцин із замком, села Барцинське передмістя, Кротошин, Волиці, Ободово, Кежково, Млодоцин, Птур, Птурек, Кнея, Острувці[pl][19].

Примітки

ред.
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 181.
  3. ↑ а б в Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 142. — 377 с.
  4. ↑ Krzysztof Mrowcewicz, Wprowadzenie do lektury, [w:] Aleksander Teodor Lacki, Pobożne pragnienia / wydał Krzysztof Mrowcewicz, Warszawa, Wydawnictwo Instytutu Badań Literackich, 1997, s. 6, 7.
  5. ↑ Krzysztof Mrowcewicz, Wprowadzenie do lektury, [w:] Aleksander Teodor Lacki, Pobożne pragnienia / wydał Krzysztof Mrowcewicz, Warszawa, Wydawnictwo Instytutu Badań Literackich, 1997, s. 12.
  6. ↑ Krzysztof Mrowcewicz, Wprowadzenie do lektury, [w:] Aleksander Teodor Lacki, Pobożne pragnienia / wydał Krzysztof Mrowcewicz, Warszawa, Wydawnictwo Instytutu Badań Literackich, 1997, s. 7.
  7. ↑ Sumariusz Dokumentów Dóbr Supraskich, vol. II / oprac. Antoni Mironowicz, Białystok, IBNDKE, 2011, s. 109, 192
  8. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego: Spisy, T. III, Księstwo Żmudzkie XV‒XVIII wiek / pod redakcją Andrzeja Rachuby; opracowali Henryk Lulewicz, Andrzej Rachuba, Pracemysław P. Romaniuk, Warszawa, DiG, 2015, s. 339.
  9. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 166.
  10. ↑ Stefania Ochmann-Staniszewska, Zdzisław Staniszewski, Sejm Rzeczypospolitej za panowania Jana Kazimierza Wazy. Prawo — doktryna — praktyka, tom II, Wrocław 2000, s. 388.
  11. ↑ Volumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, s. 185.
  12. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 78.
  13. ↑ Metryka Litewska: księga wpisów nr 131 / Oprac. Andrzej Rachuba, Warszawa, «DiG», Instytut Historii PAN, 2001, s. 50.
  14. ↑ Sumariusz Dokumentów Dóbr Supraskich, vol. II / oprac. Antoni Mironowicz, Białystok, IBNDKE, 2011, s. 193.
  15. ↑ Metryka Litewska: księga wpisów nr 131 / Oprac. Andrzej Rachuba, Warszawa, «DiG», Instytut Historii PAN, 2001, s. 73.
  16. ↑ а б в Adam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, T. 13: Krzemieniowscy — Lasoccy, Warszawa, Skład główny Gebethner i Wolff, 1909, s. 318.
  17. ↑ Metryka Litewska: księga wpisów nr 131 / Oprac. Andrzej Rachuba, Warszawa, «DiG», Instytut Historii PAN, 2001, s. 276—277.
  18. ↑ Metryka Litewska: księga wpisów nr 131 / Oprac. Andrzej Rachuba, Warszawa, «DiG», Instytut Historii PAN, 2001, s. 296—297.
  19. ↑ а б Laccy h. Własnego. Teki Dworzaczka: Materiały historyczno-genealogiczne do dziejów szlachty wielkopolskiej XV-XX wieku na Platformi Cyfrowi Biblioteki Kórnickiej.
  20. ↑ Andrzej Rachuba, Senatorowie Litewscy na sejmach z lat 1664—1667, [w:] Saeculum Christianum, Wydanie specjalne, Nr. 27/2020, s. 98.
  21. ↑ Leszek A. Wierzbicki, Senatorowie obecni na sejmach i zjazdach w czasie panowania króla Michała (1669—1673), [w:] Wschodni rocznik humanistyczny, Tom VI, 2009, s. 77.
  22. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 78, 218.
  23. ↑ а б Krzysztof Mrowcewicz, Wprowadzenie do lektury, [w:] Aleksander Teodor Lacki, Pobożne pragnienia / wydał Krzysztof Mrowcewicz, Warszawa, Wydawnictwo Instytutu Badań Literackich, 1997, s. 5.
  24. ↑ Krzysztof Mrowcewicz, Wprowadzenie do lektury, [w:] Aleksander Teodor Lacki, Pobożne pragnienia / wydał Krzysztof Mrowcewicz, Warszawa, Wydawnictwo Instytutu Badań Literackich, 1997, s. 9.
  25. ↑ Sumariusz Dokumentów Dóbr Supraskich, vol. II / oprac. Antoni Mironowicz, Białystok, IBNDKE, 2011, s. 186.
  26. ↑ Pacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 142.
  27. ↑ Sumariusz Dokumentów Dóbr Supraskich, vol. II / oprac. Antoni Mironowicz, Białystok, IBNDKE, 2011, s. 35, 186.
  28. ↑ Metryka Litewska: księga wpisów nr 131 / Oprac. Andrzej Rachuba, Warszawa, «DiG», Instytut Historii PAN, 2001, s. 46.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теодор_Александр_Ляцький&oldid=44086846