Посольська ізба
Посольська ізба, чи Посольська палата[1] (букв.«Палата депутатів» пол. Izba Poselska) — нижня палата сейму Королівства Польського, а після — Речі Посполитої, що складалася з обраних шляхтою на сеймиках депутатів (послів). Посольська ізба була одним з трьох станів (поряд з сенатом та королем), що становили Сейм Речі Посполитої.
Сформувалася як представництво земських сеймиків шляхти. Спочатку послів обирали, зокрема, земські сановники. З середини 16 ст. це право мала тільки шляхта.
Після Люблінської унії, що об'єднала Корону Королівства Польського з Великим князівством Литовським в одну державу Річ Посполиту, у посольській ізбі було 170 депутатів, у тому числі 48 з Великого князівства Литовського. До середини XVIII століття кількість депутатів збільшилася[2].
Допускалася присутність депутатів від великих міст (Кракова і Вільна, пізніше також Любліна, Львова, Данцига і Кам'янця-Подільського), проте без права голосу.
ПриміткиРедагувати
ДжерелаРедагувати
- П. М. Сас. Вальний сейм / ЕІУ1. — С. 430—431.