Таримський басейн

Тари́мський басе́йн (кит.: 塔里木盆地; піньїнь: Tǎlǐmù Péndì) — великий безстічний басейн площею понад 400 000 км². Розташований у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі на дальньому заході Китаю. Його північна межа — гірське пасмо Тянь-Шань і південна — Куньлунь, а також північна частина Тибету. Пустеля Такла-Макан займає більшу частину басейну. Область рідко заселена уйгурами, іншими тюрками, таджиками.

Таримський басейн
Зображення
Притоки Тарим
Континент Азія
Держава Flag of the People's Republic of China.svg КНР, Flag of Afghanistan.svg Афганістан, Flag of Kyrgyzstan.svg Киргизстан, Flag of Pakistan.svg Пакистан і Flag of Tajikistan.svg Таджикистан
Часовий пояс UTC+6
Положення на карті
CMNS: Таримський басейн у Вікісховищі

Координати: 39°28′ пн. ш. 76°03′ сх. д. / 39.467° пн. ш. 76.050° сх. д. / 39.467; 76.050

ГеологіяРедагувати

Таримський басейн — залишок давнього мікроконтиненту, який приєднався до Євразії у Кам'яновугільному і Пермському періодах.

Вважається що Таримський басейн має великі поклади нафти і природного газу[1], великі відкладення палеозою, мезозою и кайнозою, займають центральну частину басейну, завтовшки понад 15 км. Відкладення нафти та газу відносяться до пермського періоду.

Льодовики з K2, другої за висотою вершини світу, при таненні утворюють річки що прямують до Таримського басейну. Деякі річки використовують за для зрошування, інші утворюють болота та солоні озера.


ІсторіяРедагувати

 
Таримський басейн в 3-му столітті

Великий шовковий шлях, мав два маршрути: Північний шовковий шлях по півночі[2]і Південний шовковий шлях по півдню пустелі Такла-Макан. Середній маршрут було залишено в шостому столітті. Південний маршрут йшов через міста-оазиси Яркенд, Нія, Пішан, Марин и Хотан. Ключові міста-оазиси по північному маршруту — Аксу, Хорла, Турфан, Гаочанг и Лоулань. Інші ключові міста Кашгар на південному заході, Куча на півночі, і Дуньхуан на сході.

Раніше тохарські мови були розповсюдженні в Таримському басейні — найсхідніші з Індо-європейських мов. Китайська назва «юечжі» ((Chinese 月氏; Wade-Giles: Yüeh-Chih) визначала переселенців з Середньої Азії у Таримському басейні, які були переможені Хунну, пізніше мігрували на південь і заснували Кушанське царство, яке розташовувалось на теренах Афганістану, Пакистану, Півночі Індії.

Китайці взяли контроль над Таримським басейном в кінці 1-го століття під головуванням генерала Бань Чао (32 — 102).

Зміцніле Кушанське царство повернуло собі владу в Таримському басейні в 1-му 2-му сторіччях після Р. Х., де вони заснували царство в Кашгарі і конкурували за владу в області з номадами і китайцями. Вони ввели писемність брахмі, індійський пракрит за для адміністрації і буддизм.

Лобнор, солоне болото y западині на сході Таримського басейну, — використовуються задля ядерних випробувань Китаєм.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Baumer, Christoph. 2000. Southern Silk Road: In the Footsteps of Sir Aurel Stein and Sven Hedin. White Orchid Books. Bangkok.
  • Hill, John E. 2003. «Annotated Translation of the Chapter on the Western Regions according to the Hou Hanshu.» 2nd Draft Edition. [1]
  • Hill, John E. 2004. The Peoples of the West from the Weilue 魏略 by Yu Huan 魚豢: A Third Century Chinese Account Composed between 239 and 265 CE. Draft annotated English translation. [2]
  • Mallory, J.P. and Mair, Victor H. 2000. The Tarim Mummies: Ancient China and the Mystery of the Earliest Peoples from the West. Thames & Hudson. London. ISBN 0-500-05101-1
  • Stein, Aurel M. 1907. Ancient Khotan: Detailed report of archaeological explorations in Chinese Turkestan, 2 vols. Clarendon Press. Oxford. [3]
  • Stein, Aurel M. 1921. Serindia: Detailed report of explorations in Central Asia and westernmost China, 5 vols. London & Oxford. Clarendon Press. Reprint: Delhi. Motilal Banarsidass. 1980. [4]
  • Stein Aurel M. 1928. Innermost Asia: Detailed report of explorations in Central Asia, Kan-su and Eastern Iran, 5 vols. Clarendon Press. Reprint: New Delhi. Cosmo Publications. 1981.
  • Silk Road Seattle (The Silk Road Seattle website contains many useful resources including a number of full-text historical works)
  • The International Dunhuang Project