Такла-Макан
Та́кла-Мака́н — пустеля на заході Китаю в Синьцзян-Уйгурському автономному районі, одна з найбільших піщаних пустель світу. Довжина із заходу на схід понад 1000 км, ширина до 400 км, площа пісків понад 300 тис. км².
| Такла-Макан | |
 | |
| Країна |
 КНР |
|---|---|
| Статус спадщини | Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d] |
| Довжина або відстань | 1000 км |
| Ширина | 400 км |
| Площа | 337 000 км² |
 | |
| Критерій Світової спадщини (2005) | World Heritage selection criterion (viii)d, World Heritage selection criterion (ix)d і World Heritage selection criterion (x)d |
 | |
 Такла-Макан у Вікісховищі | |
Координати: 38°54′ пн. ш. 82°12′ сх. д. / 38.900° пн. ш. 82.200° сх. д.
Історія ред.
Пустеля сформувалася приблизно 300 тис. років тому[1] в умовах тривалої акумуляції опадів в межах Таримської западини, яка складена переважно алювіальними відкладами річки Тарим та її приток.
Рельєф ред.
Поверхня рівнинна, поступово знижується на північ і схід від 1200—1300 м до 800—900 м. На заході над пустелею підносяться поодинокі кряжі заввишки до 1664 м (гора Чонгтаг), складених пісковиками. На південному заході переважають бархани, на північному сході — піщані гряди складної конфігурації (зокрема великі, такі, що протягуються іноді на 10—13 км, — так звані китові спини), піщані піраміди (висота 150—300 м) та ін. В околицях Такла-Макана є значні площі солончаків.
Клімат помірно-теплий, різко континентальний, з нікчемною (до 50 мм в рік) кількістю атмосферних опадів. Характерна сильна запиленість атмосфери.
Водні ресурси ред.
Річки, що стікають з Куньлуня, проникають углиб Такла-Макана на 100—200 км, поступово вичерпуючись у пісках; тільки річка Хотан перетинає пустелю і влітку доносить свої води до Тариму, Такла-Макана, що протікає західною і північною околицею.
У 1980-х років, фахівці з Китайської академії наук виявили, що в цій неживій місцевості відбувається аномально високе поглинання вуглекислого газу. Подібні процеси зазвичай спостерігаються над лісами чи водними об'єктами, але для пустелі це нехарактерно. Зацікавившись цим феноменом, учені вирушили на пошуки його причин. Під товщами піску було виявлено колосальні запаси високомінералізованої води, яку можна використовувати для потреб промисловості чи сільського господарства.
Західний маршрут воднотранспортного проєкту Південь-Північ ред.
Китай планує прорити 1000-кілометровий підземний водогін для виведення води з Тибетського плато, найбільшого водного резервуара світу, річки Ярлунг-Цангпо (верхня течія Брахмапутри) у Таримський басейн, розташований у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі, для вирощування аграрної продукції. Також уряд КНР оголосив про урядові плани та техніко-економічні обґрунтування будівництва великої греблі для використання гідроелектроенергії та відведення води в інші райони Китаю. Розмір греблі в ущелині Цонпо перевищить розмір греблі «Три ущелини», оскільки передбачено, що така станція буде генерувати 50 000 мегават[2]. Це загрожує відтоком значних обсягів води й падінням її рівня в нижній течії річки з катастрофічними наслідками для тамтешнього численного населення.
Станом на 2016 рік побудовано ГЕС Cángmù та 10 дамб на Брахмапутрі й іще 18 будують, що означатиме подальше зменшення кількості води, яку отримують Індія й Бангладеш.
Друга фаза проєкту водовідведення Дяньчжун включає постачання водою муніципальні заклади, сільськогосподарські та промислові зони Юньнані в посушливі періоди. Передбачено будівництво 300-кілометрового каналу для перекидання щороку до 17 млрд м3 прісної води з Тибету для порятунку ріки Хуанхе, що живить величезну кількість населення Китаю, але критично міліє й втрачає ресурс.
Наразі реалізацію обох зазначених проєктів стримують висока вартість і брак необхідних технологій[3].
Флора і фауна ред.
Флора ред.
Глибина залягання підземних вод у пониженнях рельєфу (в межах стародавніх дельт) 3—5 м, вони зазвичай важкодоступні для рослин, тому велика частина території позбавлена рослинного покриву й лише в місцях з близьким заляганням ґрунтових вод є рідкісні чагарники тамариску, селітрянки, очерету. В околицях пустелі і долинах річок ростуть тополя (туранга), лох, верблюжа колючка, однорічні солянки саксаул.
Фауна ред.
Тваринний світ бідний (рідкісні стада антилоп, зайці, піщанки, тушканчики, полівки); у долинах річок — кабани.
Населення ред.
Постійного населення в пустелі немає, є окремі оази в долинах річок, що стікають з Кунь-Луня. Поблизу південної околиці пустелі, серед пісків — є руїни окремих стародавніх поселень, які були прив'язані до сухих долин.
Транспортне сполучення ред.
У 1992—1995 роках по діагоналі з північного сходу на південь було збудовано Таримське шосе, одну з трьох доріг, задля доступу до нафтогазових родовищ.
Див. також ред.
Посилання ред.
- Географічний портал
- Пазинич В. Г. Механізм походження високогірних озер та піщаних масивів-пустель гірських країн під час танення льодовиків — пустелі Такла-Макан та Гобі (The origin of lakes and sandy deserts of mountains during the melting of glaciers — TaklamakanTaklamakan and Gobi desert)
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Такла-Макан |
|
Це незавершена стаття з географії КНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Найбільша пустеля Китаю, ймовірно, утворилася 300 тис. років тому. 08.03.2023, 23:58
- ↑ World's largest hydropower project planned for Tibetan Plateau. China Dialogue (англ.). 5 березня 2014. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
- ↑ Війни XXI століття - війни за воду | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021.