Тайбей

*— сусідні нас. пункти*
Тайбей; 臺北
герб	прапор
	Тайбей 101 і горизонт тайбея, Президентський палац, Національний меморіал, Національний музей, Гранд готель, Храм Бангка Луншан, Тайбейський купол
	Основні дані
	25°02′15″ пн. ш. 121°33′45″ сх. д. / 25.0375° пн. ш. 121.5625° сх. д.
Країна	Тайвань
Адмінцентр	Сіньї
Столиця для	Тайвань, Республіка Тайвань, Тайванське генерал-губернаторство, Тайвань і Провінція Тайвань
	Новий Тайбей ?
Поділ	Даань, Датун, Наньган, Нейху, Шілінь, Суншань, Ваньхуа, Веньшань, Сіньї, Чжуншань, Чжунчжен, Бейтоу;
Засновано	1709
Перша згадка	1709
Площа	271,7997 км²
Населення	2 618 772 (грудень 2010)
· густота	9634,9 осіб/км²
Агломерація	8 241 373 особи
Висота НРМ	10 м
Географічна зона	Taipei Basind
Водойма	Keelung Riverd
Офіційна мова	тайванська мандаринська
Міста-побратими	Вільнюс (28 травня 1998)
Телефонний код	(0)2
Часовий пояс	UTC+8
GeoNames	1668341
OSM	r1293250 ·R
Поштові індекси	100 - 116
	Міська влада
Мер Тайпею	Chiang Wan-and
Вебсайт	english.taipei.gov.tw
	Мапа
	Тайбей Тайбей (Республіка Китай)
	Тайбей у Вікісховищі

Тайбе́й (кит. трад. 臺北, спр. 台北, піньїнь Táiběi) — де-факто столиця Республіки Китай на острові Тайвань. Розташований в північній частині острова, тайбейській улоговині. Обмежений річками Даньшуй (на заході) і Сіньдянь. Місцевість, в цілому низинна в центральній частині і на заході міста підвищується на південь, схід і особливо — на північ, де вона досягає висоти 1120 м (гора Цисін).

У місті розташовані основні державні установи: Резиденція Президента, будівлі Парламенту, Кабінету міністрів, Верховного Суду, а також офіси та посольства іноземних держав (не відкрили посольство лише Сент-Вінсент і Гренадини).

Один із передових політичних, економічних, фінансових, освітньо-наукових і культурних центрів регіону. У 2003 році в Тайбеї був побудований один з найвищих хмарочосів світу — Тайбей 101. Тайбей — найважливіший освітній центр Тайваню. Серед навчальних закладів найвідоміший Національний університет Тайваню. Тайбей — також найбільший центр засобів масової інформації Тайваню.

Населення становить 2 618 772 чол. (2010). Густота населення складає 9634 особи/км². Як і населення інших міст Тайваню, населення Тайбея представлено етнічними групами хоклі, хакка, китайцями (хань) і тайванськими аборигенами.

Назва

Початковий елемент топоніма тай — від назви «Тайвань», бей «північ, північний», тобто «місто на півночі Тайваню»^[4].

Історія

Святкування перших виборів мера міста (1951)

До XVIII століття біля міста проживали представники народності кетагалан. Китайці (з провінції Фуцзянь) почали селитися тут у 1709 році^[5]. На кінець XIX століття Тайбей став основним китайським поселенням у північному Тайвані; особливе економічне значення здобув порт Тамс на березі Тайванської протоки, головним чином завдяки експорту чаю. У 1875 році північна частина острова відокремилася від префектури Тайвань, утворивши нову префектуру — Тайбей. У 1886 році, коли Тайвань проголошується провінцією Китаю, Тайбей стає столицею цієї провінції. Усе, що залишилося від старого міста часів династії Цин — це північні ворота. Західні ворота і міські стіни були знесені за часів управління Японією, а південні і східні ворота — сильно змінені вже при правлінні Гоміньдану, втративши свій первісний вигляд.

Тайвань відійшов Японії в рамках Сімоносекського договору 1895 року. Тайбей, званий Тайхоку, стає після цього адміністративним центром японського колоніального уряду. Під час перебування острова під управлінням Японії місто набуває багато рис адміністративного центру, збудовано громадські будівлі та житло для державних службовців. У 1920 році місто увійшло до складу японської префектури Тайхоку; в 1938 році Тайбей було розширено шляхом приєднання до нього села Мацуяма (сучасний район Суншань). Після капітуляції Японії в 1945 році контроль над містом взяла націоналістична партії Китаю Гоміньдан.

7 грудня 1949 року уряд Гоміньдану на чолі з Чан Кайші оголосив Тайбей тимчасовою столицею Китайської республіки при офіційній столиці в місті Нанкін^[6]. У наступні десятиліття місто значно зросло. У 1967 році Тайбей отримав статус провінційного муніципалітету; тоді до Тайбею були приєднані такі райони як Шилін, Бейтоу, Нейху, Наньган, Цзінмей і Мучжу. Площа Тайбея була збільшена майже в 4 рази, а населення зросло до 1,56 млн осіб. До середини 1970-х років населення становило вже близько 2 млн осіб; пізніше темпи зростання зменшилися і населення стало досить стабільним до середини 1990-х. Проте, Тайбей залишається одним з найгустонаселеніших міст світу, а населення продовжує зростати в прилеглих до міста районах, зокрема — в коридорі між Тайбеем і портом Цзілун на північному сході. У 1990 році 16 районів міста були об'єднані в сучасні 12 адміністративних районів^[7].

Географія

Тайбей розташований у північній частині острова Тайвань й оточений однойменним повітом. Місто розташоване в долині, з усіх сторін його оточують гори.

Клімат

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим субтропічним кліматом. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 29.4 °C (85 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою 16.1 °С (61 °F).^[8]

Клімат Тайбея
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	27	31	32	32	36	37	37	37	36	35	32	30	37
Середній максимум, °C	18	18	21	25	27	31	33	32	30	26	23	20	26
Середня температура, °C	16	16	18	21	25	27	29	29	27	24	20	17	22
Середній мінімум, °C	12	13	15	18	21	24	25	25	23	21	17	14	19
Абсолютний мінімум, °C	0	5	1	10	15	16	17	18	16	13	8	2	0
Норма опадів, мм	92	136	167	157	210	297	239	276	245	107	69	74	2070
Джерело: Weatherbase

Економіка

Тайбей — найважливіший транспортний центр Тайваню, де сходяться основні залізниці, що ведуть на північний схід, у бік порту Дзілун, і на південь, у бік міста Гаосюн, а також нова лінія швидкісної залізниці Тайбей—Гаосюн, що стала до ладу в січні 2007 року. З 1996 року в місті працює метрополітен, будівництво якого тривало 8 років. Важливими галузями є виробництво електроніки і компонентів, точних приладів, обладнання, текстилю та одягу, продуктів харчування та ін. Все більш вагоме значення в економіці набувають торгівля, транспорт і банківський сектор. Туризм — невеликий, але, тим не менш, теж досить важливий компонент економіки міста. На 2007 рік номінальний ВВП Тайбея склав приблизно 160 млрд. $.

Місто обслуговують міжнародний аеропорт «Таоюань», розташований у повіті Таоюань, і морський порт «Дзілун» на північно-східному узбережжі острова.

Місто Тайбей — найважливіший освітній та університетський центр Тайваню. Серед навчальних закладів найвідоміший Тайванський державний університет. Також у цьому місті стоїть хмарочос Тайбей 101 заввишки 508 м.

У 2007 році там пройшла Вікіманія.

Населення

Населення міста
1981	1991	2001	2011	2015
2 270 983	▲ 2 717 992	▲ 2 633 802	▲ 2 650 968	▲ 2 704 810

Адміністративний поділ

Тайбей має статус міста центрального підпорядкування (кит. трад. 直轄市, піньїнь: zhíxiáshì, палл.: чжисяши), та складається з 12-и менших адміністративних одиниць — районів (區).

Район			Населення	Площа	Індекс
укр.	кит.	піньїнь	станом на 2009.	км²	Індекс
■ Чжунчжен	中正區	Zhōngzhèng	159 464	7,6071	100
■ Датун	大同區	Dàtóng	124 466	5,6815	103
■ Чжуншань	中山區	Zhōngshān	218 551	13,6821	104
■ Суншань	松山區	Sōngshān	209 903	9,2878	105
■ Даань	大安區	Dà'ān	313 371	11,3614	106
■ Ваньхуа	萬華區	Wànhuá	190 050	8,8522	108
■ Сіньї	信義區	Xìnyì	227 232	11,2077	110
■ Шілінь	士林區	Shìlín	285 459	62,3682	111
■ Бейтоу	北投區	Běitóu	249 319	56,8216	112
■ Нейху	內湖區	Nèihú	267 120	31,5787	114
■ Наньган	南港區	Nángǎng	113 462	21,8424	115
■ Веньшань	文山區	Wénshān	261 523	31,5090	116