Вікіпедія

Тайбей

столиця Республіки Китай

Тайбе́й (кит. трад. 臺北, спр. 台北, піньїнь Táiběi) — де-факто столиця Республіки Китай на острові Тайвань. Розташований в північній частині острова, тайбейській улоговині. Обмежений річками Даньшуй (на заході) і Сіньдянь. Місцевість, в цілому низинна в центральній частині і на заході міста підвищується на південь, схід і особливо — на північ, де вона досягає висоти 1120 м (гора Цисін).

Тайбей
臺北
Герб Прапор
герб прапор
Тайбей 101 і горизонт тайбея, Президентський палац, Національний меморіал, Національний музей, Гранд готель, Храм Бангка Луншан, Тайбейський купол
Основні дані
25°02′15″ пн. ш. 121°33′45″ сх. д. / 25.0375° пн. ш. 121.5625° сх. д. / 25.0375; 121.5625
Країна Тайвань Тайвань
Адмінцентр Сіньї
Столиця для Тайвань, Республіка Тайвань, Тайванське генерал-губернаторство, Тайвань і Провінція Тайвань

Межує з

— сусідні нас. пункти
Новий Тайбей ?
Поділ
  • Даань, Датун, Наньган, Нейху, Шілінь, Суншань, Ваньхуа, Веньшань, Сіньї, Чжуншань, Чжунчжен, Бейтоу
    • Засновано 1709
    Перша згадка 1709
    Площа 271,7997 км²
    Населення 2 618 772 (грудень 2010)
    · густота 9634,9 осіб/км²
    Агломерація 8 241 373 особи
    Висота НРМ 10 м
    Географічна зона Taipei Basind
    Водойма 基隆河d
    Офіційна мова тайванська мандаринська
    Міста-побратими Вільнюс (28 травня 1998)[1][2][3]
    Телефонний код (0)2
    Часовий пояс UTC+8
    GeoNames 1668341
    OSM r1293250  ·R
    Поштові індекси 100 - 116
    Міська влада
    Мер Тайпею Chiang Wan-and
    Вебсайт english.taipei.gov.tw
    Мапа
    Мапа
    Тайбей. Карта розташування: Республіка Китай
    Тайбей
    Тайбей
    Тайбей (Республіка Китай)
    CMNS: Тайбей у Вікісховищі

    У місті розташовані основні державні установи: Резиденція Президента, будівлі Парламенту, Кабінету міністрів, Верховного Суду, а також офіси та посольства іноземних держав (не відкрили посольство лише Сент-Вінсент і Гренадини).

    Один із передових політичних, економічних, фінансових, освітньо-наукових і культурних центрів регіону. У 2003 році в Тайбеї був побудований один з найвищих хмарочосів світу — Тайбей 101. Тайбей — найважливіший освітній центр Тайваню. Серед навчальних закладів найвідоміший Національний університет Тайваню. Тайбей — також найбільший центр засобів масової інформації Тайваню.

    Населення становить 2 618 772 чол. (2010). Густота населення складає 9634 особи/км². Як і населення інших міст Тайваню, населення Тайбея представлено етнічними групами хоклі, хакка, китайцями (хань) і тайванськими аборигенами.

    Назва

    ред.

    Початковий елемент топоніма тай — від назви «Тайвань», бей «північ, північний», тобто «місто на півночі Тайваню»[4].

    Історія

    ред.

    Згідно з останніми археологічними дослідженнями на місці Жишаньян, яке знаходиться під юрисдикцією Тайбею, місто було заселене людьми ще з епохи пізнього палеоліту.[5][6]

    До XVIII століття біля міста проживали представники народності кетагалан. У 1684 році Тайбей був поміщений під управління округу Чжулуо префектури Тайвань імперії Цін, і вперше був включений до адміністративної системи Маньчжурії, а у 1709 році ханські китайські колоністи з південного Фуцзяня почали селитися у регіоні Тайбею.[7]

    У середині 19 століття у районі Тайбею почав зростати обіг торгівлі продуктами – особливе економічне значення здобув порт Тамс на березі Тайванської протоки, головним чином завдяки експорту чаю. У 1885 році було створено окрему провінцію Тайвань, і Лю Мінчуань став губернатором провінції. Він почав будувати залізницю від Дадаочена до Кілуна та Синьчжу, посилив будівництво пошти, телекомунікацій, доріг та іншої інфраструктури. У 1894 році наступник губернатора Шао Юлянь офіційно переніс столицю провінції з Цяозіту (сучасний південний район міста Тайчжун) до Тайбея, встановивши статус Тайбея як політичного та економічного центру Тайваню.[8][9][10]

    Північні ворота залишилися єдиною спорудою, що залишилася від старого міста часів династії Цін. Західні ворота і міські стіни були знесені за часів управління Японією, а південні і східні ворота — сильно змінені вже при правлінні Гоміньдану, втративши свій первісний вигляд.[11]

    Японська окупація (1895—1945)

    ред.

    Тайвань відійшов Японії в рамках Сімоносекського договору 1895 року. Тайбей прозвали за японським читанням Тайхоку (яп. 台北; たいほく). Місто стало адміністративним центром японського колоніального уряду.[12] Під час перебування острова під управлінням Японії місто набуло багато рис адміністративного центру: було збудовано багато споруд адміністративного уряду та житла для державних службовців. У 1920 році місто увійшло до складу японської префектури Тайхоку, а в 1938 році Тайбей було розширено шляхом приєднання до нього села Мацуяма, що є наразі районом Суншань.[13] Тайхоку та прилеглі райони кілька разів зазнавали бомбардувань антигітлерівської коаліції. Найбільшим став авіарейд 31 травня 1945 року.[14]

    Після капітуляції Японії в 1945 році контроль над містом взяла націоналістична партії Китаю Гоміньдан.

    Столиця Китайської республіки (з 1945)

    ред.
     
    Святкування перших виборів мера міста у 1951 році

    7 грудня 1949 року уряд Гоміньдану на чолі з Чан Кайші оголосив Тайбей тимчасовою столицею Китайської республіки, хоча де-юре столицею досі вважали Нанкін[15]. У наступні десятиліття місто значно зросло. У 1967 році Тайбей отримав статус провінційного муніципалітету; тоді до Тайбею були приєднані такі райони як Шилін, Бейтоу, Нейху, Наньган, Цзінмей і Мучжу. Площа Тайбея була збільшена майже в 4 рази, а населення зросло до 1,56 млн осіб.[16]

    До середини 1970-х років населення становило вже близько 2 млн осіб; пізніше темпи зростання зменшилися і населення стало досить стабільним до середини 1990-х. Проте, Тайбей залишається одним з найгустонаселеніших міст світу, а населення продовжує зростати в прилеглих до міста районах, зокрема — в коридорі між Тайбеем і портом Цзілун на північному сході.

    У 1990 році 16 районів міста були об'єднані в сучасні 12 адміністративних районів[17].

    У 2003 році завершилося будівництво хмарочосу Тайбей 101. У ХХІ столітті місто Тайбей приймало масштабні міжнародні події, такі як 21-ша літня дефолімпіада, Міжнародна виставка квітів 2010 року, Всесвітній конгрес дизайну 2011 року та Літня Універсіада 2017 року.

    Географія

    ред.

    Тайбей розташований у північній частині острова Тайвань й оточений однойменним повітом. Місто розташоване в долині, з усіх сторін його оточують гори.

    Клімат

    ред.

    Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим субтропічним кліматом. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 29.4 °C (85 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою 16.1 °С (61 °F).[18]

    Клімат Тайбея
    Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
    Абсолютний максимум, °C 27 31 32 32 36 37 37 37 36 35 32 30 37
    Середній максимум, °C 18 18 21 25 27 31 33 32 30 26 23 20 26
    Середня температура, °C 16 16 18 21 25 27 29 29 27 24 20 17 22
    Середній мінімум, °C 12 13 15 18 21 24 25 25 23 21 17 14 19
    Абсолютний мінімум, °C 0 5 1 10 15 16 17 18 16 13 8 2 0
    Норма опадів, мм 92 136 167 157 210 297 239 276 245 107 69 74 2070
    Джерело: Weatherbase

    Якість повітря

    ред.

    У порівнянні з іншими містами Азії, Тайбей має «чудові» можливості для регулювання якістю повітря в місті.[19] Дощовий клімат, розташування поблизу узбережжя та суворі екологічні норми запобігли забрудненню повітря стати серйозною проблемою для здоров’я, принаймні порівняно з містами Південно-Східної Азії та промисловими містами материкового Китаю. Однак смог у Тайбеї надзвичайно поширений, і після бездощових днів у всьому місті прослідковується погана видимість.

    Вихлопні гази двигунів транспортних засобів, особливо моторолерів є основним джерелом забруднення повітря в Тайбеї. Через менший рух повітря вранці спостерігається вищий рівень дрібних твердих частинок і поліциклічних ароматичних вуглеводнів, проте сонячне світло зменшує певну кількість забруднення.[20]

    Економіка

    ред.

    Тайбей — найважливіший транспортний центр Тайваню, де сходяться основні залізниці, що ведуть на північний схід, у бік порту Дзілун, і на південь, у бік міста Гаосюн, а також нова лінія швидкісної залізниці Тайбей—Гаосюн, що стала до ладу в січні 2007 року. З 1996 року в місті працює метрополітен, будівництво якого тривало 8 років. Важливими галузями є виробництво електроніки і компонентів, точних приладів, обладнання, текстилю та одягу, продуктів харчування та ін. Все більш вагоме значення в економіці набувають торгівля, транспорт і банківський сектор. Туризм — невеликий, але, тим не менш, теж досить важливий компонент економіки міста. На 2007 рік номінальний ВВП Тайбея склав приблизно 160 млрд. $.

    Місто обслуговують міжнародний аеропорт «Таоюань», розташований у повіті Таоюань, і морський порт «Дзілун» на північно-східному узбережжі острова.

    Місто Тайбей — найважливіший освітній та університетський центр Тайваню. Серед навчальних закладів найвідоміший Тайванський державний університет. Також у цьому місті стоїть хмарочос Тайбей 101 заввишки 508 м.

    У 2007 році там пройшла Вікіманія.

    Населення

    ред.
    Населення міста
    1981 1991 2001 2011 2015
    2 270 983 ▲ 2 717 992 ▲ 2 633 802 ▲ 2 650 968 ▲ 2 704 810

    Адміністративний поділ

    ред.

    Тайбей має статус міста центрального підпорядкування (кит. трад. 直轄市, піньїнь: zhíxiáshì, палл.: чжисяши), та складається з 12-и менших адміністративних одиниць — районів (區).

      Район Населення Площа Індекс
    укр. кит. піньїнь станом на 2009. км²
    ■ Чжунчжен 中正區 Zhōngzhèng 159 464 7,6071 100
    ■ Датун 大同區 Dàtóng 124 466 5,6815 103
    ■ Чжуншань 中山區 Zhōngshān 218 551 13,6821 104
    ■ Суншань 松山區 Sōngshān 209 903 9,2878 105
    ■ Даань 大安區 Dà'ān 313 371 11,3614 106
    ■ Ваньхуа 萬華區 Wànhuá 190 050 8,8522 108
    ■ Сіньї 信義區 Xìnyì 227 232 11,2077 110
    ■ Шілінь 士林區 Shìlín 285 459 62,3682 111
    ■ Бейтоу 北投區 Běitóu 249 319 56,8216 112
    ■ Нейху 內湖區 Nèihú 267 120 31,5787 114
    ■ Наньган 南港區 Nángǎng 113 462 21,8424 115
    ■ Веньшань 文山區 Wénshān 261 523 31,5090 116

    Транспорт

    ред.

    Громадський транспорт становить значну частину пересування у Тайбеї. Відповідно до урядового опитування 2022 року, 34,9% поїздок було здійснено на громадському транспорті в Тайбеї, що є більше, ніж в будь-якій іншій місцевості Тайваню.[21]

    Головний вокзал Тайбея є центром метро, ​​автобусів, звичайної та високошвидкісної залізниці держави. З 2002 року оплата за проїзд може здійснюватися безконтактно смарт-карткою EasyCard, яку можна використовувати для всіх видів громадського транспорту.[22]

    Освіта

    ред.

    Нижче показано перелік університетів у Тайбеї та рік їхнього заснування у дужках

     
    Національний університет Тайваню
    • Національний тайванський університет (1928)
    • Національний університет Чженчжі (1927)
    • Національний оборонний медичний центр (1902)
    • Університет національної оборони (1906)
    • Національний університет Тайбея (1949)
    • Національний тайбейський університет бізнесу (1917)
    • Національний тайбейський університет освіти (1895)
    • Національний тайбейський університет медичних наук (1947)
    • Національний тайванський університет науки і техніки (1974)
    • Національний тайбейський технологічний університет (1912)
    • Національний тайванський коледж мистецтв (1957)
    • Національний університет Ян-Міна (1975)
    • Тайбейський національний університет мистецтв (1982)
    • Університет Тайбея (2013)
    • Тамканський університет (1950)
    • Університет Сужоу (1900)
    • Китайський університет культури (1962)
    • Університет Мін Чуань (1957)
    • Університет Ши Синь (1956)
    • Університет Ши Цзянь (1958)
    • Тайбейський медичний університет (1960)
    • Університет Татунг (1956)
    • Китайський технологічний університет (1965)

    Культура

    ред.

    Музеї

    ред.

    Уряд

    ред.

    Міста-побратими

    ред.

    Партнери

    ред.

    Дружні міста

    ред.

    Галерея

    ред.
    •  
      Національний меморіал
    •  
      Національний меморіал
    •  
      Парк Даан
    •  
      Тайбей
    •  
      Тайбей
    •  
      Тайбей 101
    •  
      Тайбей 101
    •  
      Тайфун у місті
    •  
      Президентський палац
    •  
      Міст дажі
    •  
      Храм Бао-ан
    •  
      Національний музей
    •  
      Храм Жінан
    •  
      Тайбей

    Відомі уродженці

    ред.

    Див. також

    ред.

    Примітки

    ред.
    1. ↑ https://english.sec.gov.taipei/cp.aspx?n=2789B64DFDD8B838&s=71DCD83AD107CA5D
    2. ↑ http://www.ivilnius.lt/pazink/apie-vilniu/miestai-partneriai
    3. ↑ https://vilnius.lt/lt/tarptautinis-bendradarbiavimas/
    4. ↑ Поспелов, 2002, с. 407.
    5. ↑ 中研院台灣考古數位典藏博物館. web.archive.org. 2 квітня 2015. Процитовано 10 грудня 2024.
    6. ↑ 考古探坑教室-芝山文化生態綠園. web.archive.org. 24 квітня 2016. Процитовано 10 грудня 2024.
    7. ↑ Kelly, Robert (15 вересня 2010). Taiwan (англ.). Lonely Planet. ISBN 9781742203836.
    8. ↑ 《北台封鎖記—茶商陶德筆下的清法戰爭》. Переклад: 陳政三譯. 臺北: 原民文化. 2002. с. 51.
    9. ↑ 德約翰（John Dodd） (2015-12) [初版2007-11]. 泡茶走西仔反：清法戰爭台灣外記. 台灣書房26·閱讀台灣8V05. Переклад: 陳政三 (вид. 二版). 台北市: 五南. ISBN 978-957-11-8183-7. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 27 вересня 2015.
    10. ↑ 許毓良 (2003-03). 清法戰爭中的基隆之役：兼論民族英雄墓的由來. 台灣文獻. 54 (1): 295—326. Архів оригіналу за 26 лютого 2023. Процитовано 26 лютого 2023.
    11. ↑ Allen, Joseph R. (2012). Taipei: City of Displacements. Seattle: University of Washington Press. с. 75—81. ISBN 978-0-295-80426-2.
    12. ↑ Marsh, Robert (1996). The Great Transformation. M. E. Sharpe. с. 84. ISBN 1-56324-788-7.
    13. ↑ 張省卿，《德式都市規劃經日本殖民政府對台北城官廳及中區之影響》（臺北：輔仁大學出版社，2008），頁13-14，18-19。
    14. ↑ 美國陸軍第十三航空隊轟炸紀錄，從斐濟到菲律賓作戰記錄紀念冊，1948年(民國37年)發行|黑水博物館館藏 #二戰框架 #以物辨史. www.facebook.com/blackwater.tw/. Процитовано 31 травня 2022.
    15. ↑ Ng, Franklin (1998). The Taiwanese Americans (англ.). Greenwood Publishing Group. ISBN 9780313297625.
    16. ↑ History of Taipei. Taipei City Government. Архів оригіналу за 26 травня 2007. Процитовано 11 серпня 2009.
    17. ↑ Republic of China yearbook 1991-92. Taipei, Taiwan, ROC: Kwang Hwa Pub. Co. 1991. ISBN 9579227357. OCLC 25472385.
    18. ↑ Клімат Тайбея
    19. ↑ Pollution is a major threat for Asian cities, says new report. EarthTimes. 14 грудня 2006. Архів оригіналу за 18 вересня 2012. Процитовано 22 липня 2010.
    20. ↑ Oung, Angelica (4 травня 2007). Taipei air pollution alarming: scientists. The Taipei Times. Архів оригіналу за 5 липня 2009. Процитовано 27 липня 2009.
    21. ↑ 111年民眾日常使用運具狀況調查摘要分析 [Summary and Analysis of 2022 Survey on State of People's Daily Transport Usage] (Звіт) (zh-hant) . Ministry of Transportation and Communications of the Republic of China. 1 May 2023. Архів оригіналу за 9 грудня 2023. Процитовано 10 вересня 2024.
    22. ↑ Metro Tickets. Taipei Rapid Transit Corporation. Архів оригіналу за 22 серпня 2008. Процитовано 14 липня 2009.
    23. ↑ International Cooperation: Sister Cities. Seoul Metropolitan Government. www.seoul.go.kr. Архів оригіналу за 10 December 2007. Процитовано 26 січня 2008. [Архівовано 2007-12-10 у Wayback Machine.]
    24. ↑ Seoul -Sister Cities [via WayBackMachine]. Seoul Metropolitan Government (archived 2012-04-25). Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 23 серпня 2013. [Архівовано 2012-03-25 у Wayback Machine.]
    25. ↑ Sister Cities International (SCI). Sister-cities.org. Архів оригіналу за 13 червня 2015. Процитовано 21 квітня 2013.
    26. ↑ Phoenix Sister Cities. Phoenix Sister Cities. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 6 серпня 2013.
    27. ↑ Miasta partnerskie Warszawy. um.warszawa.pl. Biuro Promocji Miasta. 4 травня 2005. Архів оригіналу за 11 жовтня 2007. Процитовано 29 серпня 2008. [Архівовано 2007-10-11 у Wayback Machine.]
    28. ↑ Sister Cities. Dallas-ecodev.org. Архів оригіналу за 28 травня 2010. Процитовано 23 травня 2010. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка) [Архівовано 2016-06-03 у Wayback Machine.]
    29. ↑ Twin cities of Riga. Riga City Council. Архів оригіналу за 4 грудня 2008. Процитовано 27 липня 2009. [Архівовано 2008-12-04 у Wayback Machine.]
    30. ↑ Partnerská města HMP [Prague - Twin Cities HMP]. Portál "Zahraniční vztahy" [Portal "Foreign Affairs"] (Czech) . 18 липня 2013. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 5 серпня 2013. [Архівовано 2013-06-25 у Wayback Machine.]
    31. ↑ Mary Chin (5 травня 2017). City and cultural pacts with Taipei soon. Daily Express. Архів оригіналу за 5 May 2017. Процитовано 5 травня 2017.

    Посилання

    ред.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тайбей&oldid=44148493