Табір військовополонених № 126

Табір військовополонених № 126, офіційна назва — Табір № 126 МВС СРСР (рос. Лагерь № 126 МВД СССР) — табір військовополонених в місті Миколаїв, який існував у 1944—1949 роках на території колишнього німецького концтабору «Шталаг-364». Контингент табору використовувався на роботах по відновленню міста.

ІсторіяРедагувати

 
Схема розташування відділень 1 та 2

Табір № 126 МВС СРСР, утворений 16 червня 1943 р. у місті Шадринськ Курганської області. З відступом німецьких військ табір спочатку переїхав у Чернігів, потім у Кривий Ріг. 10 травня 1944 року табір остаточно осів у Миколаєві на місці колишнього німецького концтабору.

Після перевірки місця дислокації у вересні 1944 року у 14 ешелонах до Миколаєва прибула перша партія військовополонених у кількості близько 8600 осіб. На кінець 1945 року їх налічувалось уже до 20 тисяч осіб. Частину цих людей складало вивезене з Румунії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини населення. З метою уникнення скупчення та ефективного управління полонених поділили на відділення, взводи, роти, а батальйони — за національним принципом. Зокрема, діяло 9 німецьких батальйонів, 6 — угорських, 2 — румунських.

Полонені цього табору входили до так званої «центральної зони», тобто мали певні привілеї: як у харчах, так і в утриманні. В середньому, на одного бранця виходило близько 3200 калорій на добу (наприклад для ув'язненого в ГУЛагу діяла норма 1500 калорій на добу). З початком голоду 1946—1947 років, на годування полонених розраховували трохи менше: 2 368 калорій на добу. Також вони мали 8-годинний робочий день. Частина осіб із другої групи працювала на легких роботах, а взимку у приміщеннях без опалення — не більше 4-6 годин. Для зручності етапування піших переходів понад 3 км не було. За необхідності військовополонених перевозили автотранспортом. Для оплати праці використовували республіканські розцінки по відношенню до цивільних працівників.

Незважаючи на це, серед військовополонених були втрати. За орієнтовними даними, їх загинуло до 2 тисяч осіб.

Відновлені об'єктиРедагувати

Трудовий фонд табору у колишньому селищі Темвод використано на роботах з відродження суднобудівного заводу імені 61 Комунара, таборове відділення № 1 у місті Миколаїв — на відбудові суднобудівного заводу імені Андре Марті (нині Чорноморський суднобудівний завод). Таборове відділення № 2 наново будувало Військово-морське мінно-торпедне авіаційне С. Леваневського.

Одночасно велися роботи з відновлення морського порту, кар'єрів, підсобних господарств, драмтеатру імені В. Чкалова, Миколаївської ТЕЦ, залізниці, житлового фонду. За кілька років уже відновлено «Дормашину», Миколаївський кораблебудівний інститут, будівельний, суднобудівний технікуми, трамвайні шляхи, вагони, бані, пральний комбінат, водопровідні колодязі, насосні станції, водонапірну башту.

ЛіквідаціяРедагувати

Табір № 126 МВС СРСР припинив своє існування у 1949 році внаслідок критичної ситуації, в умовах якої МВС опинилося в пастці прорахунків рентабельності, собівартості, витрат. Невдовзі переважну більшість військовополонених репатрійовано або переведено до інших таборів, а залишки табору знищені при розширенні суднобудівного заводу.

ПосиланняРедагувати