Відкрити головне меню

Таба́чне (до 1945 року — Аджи-Агмат, крим. Acı Ahmat) — село Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Центр сільської ради. Розташоване на південному сході району.

село Табачне
Tabachnoe (Dzhankoy) 90.JPG
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Джанкойський район
Рада/громада Табачненська сільська рада
Код КОАТУУ 0121186201
Облікова картка Табачне 
Основні дані
Населення 1 506
Поштовий індекс 96177
Телефонний код +380 6564
Географічні дані
Географічні координати 45°36′47″ пн. ш. 34°36′52″ сх. д. / 45.61306° пн. ш. 34.61444° сх. д. / 45.61306; 34.61444Координати: 45°36′47″ пн. ш. 34°36′52″ сх. д. / 45.61306° пн. ш. 34.61444° сх. д. / 45.61306; 34.61444
Місцева влада
Адреса ради 96177, АРК, Джанкойський район,с.Табачне, вул.Гагаріна ,23
Карта
Табачне. Карта розташування: Україна
Табачне
Табачне
Табачне. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Табачне
Табачне

Табачне у Вікісховищі?

ГеографіяРедагувати

Табачне — село в східній частині району, в степовому Криму, на березі правої притоки впадаючої в Сиваш безіменної річки (зараз — колектор Північно- Кримського каналу), висота над рівнем моря — 18 м[1]. Сусідні села: Світле за 3,5 км на північний схід, Хлібне за 2,8 км на північ і смт Азовське за 2,5 км на південний захід, там же найближча залізнична станція — Азовське (на лінії Джанкой — Феодосія). Відстань до райцентру — близько 25 кілометрів.

ІсторіяРедагувати

Перша документальна згадка про село зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784, судячи з якого, в останній період Кримського ханства в Насивський кадилик Карасубазарського каймакамства входило 2 села: Гаджи Аймат і Ергі Гаджи Аймат[2], надалі фігурують, як одне. Після приєднання Криму до Російської імперії, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписане до Перекопського повіту.

За данними на 21 жовтня 1805, в селі Ілгери-Аджи-Ахмат значилося 11 дворів та 78 жителів кримських татар[3]. На військово-топографічній карті 1817 село Алгери найман позначена з тими ж 11 дворами[4]. Після реформи волосного поділу 1829 Ільгери Аджи-Акмат віднесли до Башкірицької волості. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар[5] село помітно спорожніло і на карті 1842 Ільгери-Аджи-Акмат позначене умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів[6].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Байгончекської волості. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864» , складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Ахмат — «власницьке» (тобто, що знаходиться в приватній власності) татарське село з 1 двором, 9 жителями і мечеттю при колодязях[7], а, згідно «Пам'ятної книжки Таврійської губернії за 1867» , село Ельгара Аджи Акмат була покинуте жителями в 1860–1864 роках, в результаті еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853–1856 років, в Туреччину[8] і залишалося в руїнах[9].

Після того, як 4 червня 1871 Олександром II булизатверджені Правила про влаштування поселян-власників (колишніх колоністів) …[10], була утворена німецька Ейгенфельдська волость, до якої приписали відроджене, мабуть, кримськими німцями, село, хоча, згідно енциклопедичнго словника «Німці Росії» , село Грінфельд , або Аджи-Ахмат німецький, було засноване тільки в 1897 році[11]. Уже в «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889» , складеної за результатами Х ревізії 1887, в Елгері-Аджи-Ахмата значилося 12 дворів та 65 жителів[12].

Після земської реформи 1890 року[13] село віднесли до Ак-Шейхської волості. З 1897 року ведеться історія євангелістсько-лютеранського села Грінфельд, заснованого вихідцями з бердянських колоній[11] . За «… Пам'ятною книжці Таврійської губернії на 1900 рік» вже в селі Аджи-Ахмат значилося 172 жителя в 17 дворах[14], в 1905 році, згідно енциклопедичного словника «Німці Росії»  — 149[11]. У Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 [15], в Ак-Шейхській волості Перекопського повіту значиться село Аджи-Ахмат німецький [16] з населенням 182 людини[11].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район[17]. У 1922 році повіти перетворили в округи[18]. 11 жовтня 1923, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких округи були ліквідовані, основною адміністративною одиницею став Джанкойський район[19] і село включили до його складу. Згідно Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 , Аджи-Ахмат, з населенням 163 особи, з яких 153 німця[11], входив до складу Акшейхської сільради Джанкойського району [20] Постановою КримЦВК від 15 вересня 1930 був знову створений Біюк-Онларський район (указом Президії Верховної Ради РРФСР № 621/6 від 14 грудня 1944 перейменований в Октябрьский[21]), тепер як німецький національний[22], в який включили село. Після утворення в 1935 році Колайського району[19] (перейменованого указом ЗС РРФСР № 621/6 від 14 грудня 1944 року в Азовський[23]) село включили до його складу.

Незабаром після початку німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 кримські німці були виселені, спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір і північний Казахстан[24], до того часу жителів було 128 осіб[11]. Після звільнення Криму від фашистів у квітні, 12 серпня 1944 було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму»[25] і у вересні 1944 року в Азовський район Криму приїхали перші новосели (162 сім'ї) з Житомирської області, а на початку 1950-х років пішла друга хвиля переселенців з різних областей України[26]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948, Аджи Ахмат перейменували в Табачне[27]. Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 Азовський район був скасований і село приєднали до Джанкойського [28][29].

ПриміткиРедагувати

  1. Прогноз погоди в с. Табачне (Крим). Weather.in.ua. Процитовано 2015-04-05. 
  2. Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто перебуває. // Камеральне опис Криму, 1784 года. — 1888.
  3. Лашков Ф. Ф. Відомість про всіх селищах в Перекопському повіті перебувають з показанням в якій волості скільки числом дворів і душ ... від 21 жовтня 1805. // Известия таврійської вченої комісії, т. 26. Стор. 120. — 1897.
  4. Карта Мухіна 1817. Археологічна карта Криму. Архів [http: //www.archmap.ru/1817/33-a3-4.jpg оригіналу] за 2015-09-23. Процитовано 2015-03-19. 
  5. Ляшенко В. І. До питання про переселення кримських мусульман в Туреччину в кінці XVIII - першій половині ХІХ століть. Культура народів Причорномор'я. Том 2. Архів [http: //elib.crimea.edu/index.php? Option = com_content & task = view & id = 28 оригіналу] за 2015-01-03. Процитовано 2015-01-04. 
  6. Карта Бетева і Оберга. Військово-топографічне депо, 1842. Археологічна карта Криму. Архів [http: //www.archmap.ru/1842/42-5-1.jpg оригіналу] за 2015-09-23. Процитовано 2015-03-22. 
  7. [http: //dlib.rsl.ru/viewer/01003831183#? page = 75 Таврійська губернія . Список населених місць за відомостями 1864 Стор. 75]. Санкт-Петербург. Друкарня Карла Вульфа. 1865. Процитовано 2015-03-27. 
  8. Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX-поч. XX ст. // {{{Заголовок}}}. — Таврійський Національний Університет, 2005.
  9. Ханацкій К. В. {{{Заголовок}}}. — Сімферополь : друкарня Таврійського Губернського Правління, 1867. — С. 423. Архівовано 2015-06-26 у Wayback Machine.
  10. [[s:Височайше затверджені Правила про влаштування поселян-власників . | Височайше затверджені Правила про влаштування поселян-власників (колишніх колоністів), проштовхування на казенних землях в губерніях: С.-Петербурзької, Новгородської, Самарської, Саратовської, Воронезької, Чернігівської, Полтавської, Катеринославської, Херсонської і Таврійської і в області Бессарабської.] ]
  11. а б в г д е Упоряд. Дізендорф, Віктор Фридрихович. {{{Заголовок}}}. — 479 с.
  12. Вернер К.А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с. (рос.)
  13. Борис Веселовский. Історія земства за сорок років. Т. 4; Історія земства. — 1911.
  14. Таврический Губернский Статистический комитет (1900). Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. Симферополь. Таврическая Губернская типография. 
  15. Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск четвертого Перекопський повіт, 1915
  16. Гржибовська, 1999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-я. Статистичний нарис, випуск четвертого Перекопський повіт, 1915, с. 231
  17. [http: //dzhankoy.com.ua/publications/? IDpub = 26 Історія Джанкойського района]. Архів оригіналу за 2013-08-29. Процитовано 2013-08-16. 
  18. Население і промисловість. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 2013-06-08. Процитовано 2013-06-08. 
  19. а б Административно-территориальное поділ Крыма. Архів оригіналу за 2013-04-29. Процитовано 2013-04-27. 
  20. Гржибовська, 1999, Список населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926, с. 310
  21. [http ://road-crimea.narod.ru/rename.htm Указ Президії Верховної Ради РРФСР 14 грудня 1944 р]
  22. Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР. Постанова ВЦВК від 30.10.1930. Архів [https: //7law.info/ussr/act8u/w175.htm оригіналу] за 28.07.2014. Процитовано 2013-07-01. 
  23. Указ Президії Верховної Ради РРФСР від № 621/6 від 14 грудня 1944 р
  24. Указ Президії ВР СРСР від 28.08.1941 про переселення німців, які проживають в районах Поволжя
  25. Государственный Комітет Оборони. Постанова № ГОКО-6372с. Архів оригіналу за 2013-06-11. Процитовано 2013-06-11. 
  26. [http: //www.goloskrima.com/? p = 9229 Як заселяли Крим (1944-1954).] Ельвіна Сеітова, аспірант історичного факультету ТНУ. Архів оригіналу за 2013-06-30. Процитовано 2013-06-26. 
  27. Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 18.05.1948 про перейменування населених пунктів Кримської області
  28. Гржибовська, 1999, З Указу Президії Верховної Ради Української РСР Про внесення змін до адміністративного районування Української РСР з Кримської області, с. 442
  29. Єфімов С.А., Шевчук А.Г., Селезньова О.А. Адміністративно-територіальний поділ Криму другої половини XX століття: досвід реконструкції. Стор. 44. — 2007. Архівовано 24 вересень 2015 у Wayback Machine.