Сиваш

**Сиваш**
	Сиваш із космосу
	46°05′ пн. ш. 34°20′ сх. д. / 46.083° пн. ш. 34.333° сх. д.Координати: 46°05′ пн. ш. 34°20′ сх. д. / 46.083° пн. ш. 34.333° сх. д.
Частина від	Азовське море
Море	Азовське море
Прибережні країни	Україна; Автономна Республіка Крим; Херсонська область
Довжина	200 км
Ширина	35 км
Площа	2 560 km² км²
Максимальна глибина	3 м
Середня глибина	0.5–1 m м
Вливаються	р. Салгир;
Солоність	22-87‰
ідентифікатори і посилання
GeoNames	688923
	Сиваш Сиваш (Земля)
	Сиваш у Вікісховищі?

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сиваш (значення).

Сива́ш, або Гниле́ Мо́ре (тур. Sıvaş, Çürük Deniz, крим. Sıvaş, Çerek Diñgez) — система мілководних заток на заході Азовського моря, від якого відокремлюється Арабатською косою і сполучається з ним Генічеською протокою.

Зміст

Загальні відомостіРедагувати

По Сивашу від Перекопського перешийку до Арабатської стрілки проходить адміністративна межа між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю України.

Складається з 11 солоних та гірко-солоних заток

Центральний Сиваш

Сиваш — система дрібних мілководних (максимальна глибина до 3,5 м) заток на західному березі Азовського моря, між Херсонською областю та Кримом. Відокремлений від основної частини Азовського моря піщаною косою Арабатська стрілка. Довжина — близько 200 км. Ширина — 2-35 км. Пересічна площа — нестала, 2 400 км², з яких бл. 100 км² припадає на острови і 560 км² на ділянки, які лише періодично вкриті водою. Солоність води сягає 260 ‰. Солі — хлористі сполуки Na, Mg, сульфат Mg — важлива хімічна сировина.

Живиться водами Азовського моря, у Сиваш впадають річки Салгир, Чуруксу та ін., які влітку часто пересихають. Взимку Сиваш замерзає, температура води у теплий період коливається від +20 до +32 °C.

Береги Сивашу переважно низькі, пологі, багнисті, влітку покриваються шаром солей. З'єднується з Азовським морем Генічеською протокою і протокою Промоїна. Від Чорного моря відокремлений вузьким Перекопським перешийком. Чонгарський півострів розділяє затоку на східну і західну частини. Дно Сивашу вкрите потужним шаром мулу завтовшки місцями до 10 — 15 м. Солоність від 22‰ (на півночі) до 87 ‰ (на півдні).

У розсолах Сивашу є хлористі сполуки натрію, калію та магнію, бромистий магній, сульфат магнію та інші солі.

Загальні запаси солей Сивашу — близько 200 млн т.^[1]

На базі мінеральних багатств Сивашу споруджено заводи: Перекопський бромний, Кримський двоокису титану з виробництвом фосфорних добрив та Кримський содовий.

Похід радянських солдат через Сиваш у 1943 р.

ГалереяРедагувати

Захід сонця над водами Сивашу

ЛітератураРедагувати

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
Географічна енциклопедія України (у 3-х томах). Київ, 1993.

ПриміткиРедагувати

↑ Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.

Див. такожРедагувати

Азово-Сиваський національний природний парк

ПосиланняРедагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сиваш

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

[1] Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.

[1]