Вікіпедія

Суровікін Сергій Володимирович

російський военачальник, генерал армії

Сергій Володимирович Суровікін (нар. 11 жовтня 1966, Новосибірськ, РРФСР, СРСР) — російський воєначальник, головнокомандувач Повітряно-космічними силами Росії[1]. Герой Російської Федерації (2017), генерал армії (2021)[2].

Сергій Суровікін
RAF A F9GenArmy after2013h.png Генерал армії
Sergey Surovikin (2021 photomontage).jpg
Загальна інформація
Народження 11 жовтня 1966(1966-10-11) (56 років)
Новосибірськ, РРФСР, СРСР
Alma Mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, Військова академія імені М. В. Фрунзе і Омське вище загальновійськове командне училищеd
Військова служба
Приналежність  Росія
Вид ЗС Great emblem of the Russian Air Force.svg Повітряні сили
Війни / битви Війна в Афганістані 1979—1989, Друга чеченська війна, Інтервенція Росії в Сирію, Серпневий путч і російське вторгнення в Україну (з 2022)
Медаль «За військову доблесть» 1-го ступеня Медаль «За військову доблесть» 2-го ступеня Орден Дружби народів
Герой Російської Федерації
Order of Saint George 3rd class Орден Святого Георгія IV ступеня Орден Мужності орден «За військові заслуги» медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня медаль «За відвагу» медаль «За відзнаку в охороні державного кордону» медаль «За відвагу» медаль «За бойові заслуги» медаль «За відзнаку у військовій службі» Медаль «За відзнаку у військовій службі» II ступеня Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «Учаснику військової операції в Сирії» медаль «За бездоганну службу» III ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 1-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 2-го ступеня Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії) For distinguished service
Hero of the Luhansk People's Republic medal.png
CMNS: Суровікін Сергій Володимирович у Вікісховищі

З 8 жовтня 2022 року — командувач Об'єднаного угрупування військ у вторгненні Росії в Україну[3].

З 11 січня 2023 року — командувач ВКС Росії. Відомий тим, що під час путчу ДКНС він[4] віддав наказ іти на прорив барикади на Садовому кільці[ru], на смерть давити демонстрантів бойовими машинами[5], внаслідок чого загинули три захисники Білого Дому[6].

БіографіяРедагувати

Суровікін народився 11 жовтня 1966 року в Новосибірську.

У 1987 році закінчив із золотою медаллю Омське вище загальновійськове командне училище імені М. В. Фрунзе. Після закінчення училища проходив службу на посаді командира мотострілецького взводу, командира мотострілецької роти у 2-й гвардійській мотострілецькій дивізії[7]. В 1989 відзначився на навчаннях, відігнавши охоплену вогнем і споряджену боєкомплектом БМП від масового скупчення військовослужбовців.

У серпні 1991 року у званні капітана виконував обов'язки командира 1-го мотострілецького батальйону 2-ї гвардійської мотострілецької дивізії. Батальйон у складі 20-ти БМП-1 та одного БРДМ-2 був за наказом ДКНС відправлений для виставлення комендантських постів на Садовому кільці. Під час інциденту в тунелі на Садовому кільці в ніч із 20 на 21 серпня колону було зупинено натовпом, на дорозі було споруджено завали. Суровікін звертався до натовпу з попередженнями, що в БМП знаходяться боєприпаси, вимагав пропустити колону і зробив два попереджувальні постріли вгору з табельної зброї. Потім з частиною колони (12 бойових машин) прорвався через завали і пішов з місця конфлікту, а при нападах натовпу на решту бойових машин загинули троє молодих людей: Дмитро Комар (роздавлений гусеницями при маневруванні БМП), Ілля Кричевський та Володимир Усов (. Нападниками була спалена одна БМП, ще одна отримала пошкодження, 6 військовослужбовців отримали поранення, опіки та травми[8]. Після поразки ДКНС Суровікін був заарештований, близько 7 місяців перебував під вартою під час попереднього слідства. Внаслідок розслідування звинувачення було знято, оскільки він виконував накази керівництва. Більше того, Суровікін був не просто звільнений, а підвищений у званні за власним наказом президента Росії Бориса Єльцина. Розібравшись у діях капітана Суровікіна, Єльцин прямо сказав «… а майора Суровікіна негайно звільнити». Тим самим даючи зрозуміти, що підвищує його в званні зразкове за виконання військового обов'язку[9].

Під час навчання у Військовій академії імені М. В. Фрунзе у вересні 1995 року був визнаний військовим судом Московського гарнізону винним у пособництві у придбанні та збуті, а також носінні вогнепальної зброї та боєприпасів без відповідного дозволу (ст. 17, ч. 1 ст. 218 КК РРФСР). Його засудили до одного року позбавлення волі умовно[10][11], проте «Коли слідство розібралося, що офіцера підставили, звинувачення зняли та судимість погасили» (заступник керівника Військово-слідчого управління з Південного федерального округу Сергій Сипачов)[12][13][13].

У 1995 році з відзнакою закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Після академії служив у Таджикистані командиром мотострілецького батальйону, потім начальником штабу 92-го мотострілецького полку, начальником штабу та командиром 149-го гвардійського мотострілецького полку, начальником штабу 201-ї мотострілецької Гатчинської дивізії[14].

В 2002 закінчив з відзнакою Військову академію Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації[15].

З 2002 по 2004 рік — командир 34-ї мотострілецької дивізії (Єкатеринбург): з 2004 року по 2005 рік — командир 42-ї гвардійської мотострілецької дивізії (Чечня); у 2005—2008 роках — начальник штабу — перший заступник командувача 20-ї гвардійської загальновійськової армії (Вороніж); з квітня по листопад 2008 року — командувач 20-ї гвардійської загальновійськової армії.

З листопада 2008 року по січень 2010 року — начальник Головного оперативного управління Генерального штабу ЗС Росії ; з 11 січня по 10 грудня 2010 року — начальник штабу Приволзько-Уральського військового округу (Єкатеринбург); з 10 грудня 2010 року до квітня 2012 року — начальник штабу — перший заступник командувача військ Центрального військового округу. У 2012 році керував робочою групою Міноборони Росії зі створення військової поліції з подальшою перспективою призначення на посаду начальника Головного управління військової поліції[13][16]. З 27 жовтня 2012 року по жовтень 2013 року — начальник штабу — перший заступник командувача військ Східного військового округу.

У жовтні 2013 року призначений командувачем військ Східного військового округу. 12 грудня 2013 року присвоєно військове звання " генерал-полковник "[17].

З березня по грудень 2017 року — командувач Угрупуванням військ Збройних сил Росії в Сирії[18][19].

Під командуванням Суровікіна вдалося досягти суттєвого перелому у боротьбі з повстанцями та звільнити понад 95 % території Сирії, 11 грудня 2017 року було завершено активну фазу військової операції Росії в Сирії та розпочато виведення основного складу Групування військ Збройних сил Росії з Сирії[20][21][22].

Указом президента Росії 31 жовтня 2017 року генерал-полковника Сергія Суровікін призначено на посаду головнокомандувача Повітряно-космічними силами Російської Федерації[23].

Є першим загальновійськовим генералом, який очолив цей вид військ, що включає військово-повітряні сили, війська протиповітряної та протиракетної оборони та космічні війська. Член Колегії Міністерства оборони Російської Федерації[24]. Після нового призначення, до середини грудня 2017 року продовжував перебувати у Сирії та виконувати обов'язки командувача угрупуванням. Керував угрупованням понад дев'ять місяців, довше за всіх інших командувачів.

28 грудня 2017 року президент Росії Володимир Путін вручив генерал-полковнику Суровікіну Золоту Зірку Героя Російської Федерації.

З січня по квітень 2019 року — командувач Угрупуванням військ Збройних сил Росії в Сирії. Друге перебування на цій посаді. У сукупності Суровікін командував російським угрупуванням військ у Сирії більше року — довше, ніж будь-хто з вищих офіцерів, які обіймали цю посаду[25].

16 серпня 2021 року указом президента Володимира Путіна присвоєно військове звання генерал армії[2].

РодинаРедагувати

Одружений, виховує чотирьох дітей: трьох дочок та сина[26].

НагородиРедагувати

ІнцидентиРедагувати

  • У березні 2004 року побив підлеглого. Помічник начальника відділення з виховної роботи штабу дивізії підполковник Віктор Цибізов, який без дозволу залишив своє службове місце на 30 діб, щоб виступити як спостерігач у виборчому штабі кандидата в депутати Держдуми Є. Зяблецева по 162-му Верх-Ісету., який очолювала його дружина на виборах, звинуватив командира дивізії генерал-майора Суровікіна у побитті з політичних мотивів[30]. Суровікін першим подав заяву до Військової прокуратури з проханням порушити кримінальну справу через тривале залишення підлеглим місця служби.
  • У квітні 2004 року в кабінеті командира дивізії генерал-майора Суровікіна у присутності його самого та заступника командувача військ округу застрелився заступник командира дивізії з озброєння полковник Андрій Штакал.

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ з 31 жовтня 2017 року по цей час
  2. ↑ а б Указ Президента Российской Федерации от 16.08.2021 № 479 «О присвоении воинского звания Суровикину С. В.»
  3. ↑ Командующим войсками РФ на войне в Украине назначен Сергей Суровикин. Радио Свобода (рос.). Процитовано 8 жовтня 2022. 
  4. ↑ на той час 25-річний капітан та в.о. командира 1 мсб Таманської дивізії
  5. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою podr не вказано текст
  6. ↑ Загинули Герої Росії Дмитро Комар, Ілля Кричевський та Володимир Усов
  7. ↑ Биография генерал-полковника Сергея Суровикина. ТАСС. 29.11.2017. 
  8. ↑ Август 1991-го: документы свидетельствуют. // Военно-исторический журнал. — 1991. — № 12. — С.91.-93.
  9. ↑ Профессия — служить родине // Московский комсомолец. — 2011. — № 25604 (20 березня).
  10. ↑ Прокурор просит учесть судимость кандидата в главы военной полиции.
  11. ↑ Будущий шеф российской военной полиции оказался человеком с судимостью.
  12. ↑ Военную прокуратуру не устроил полицейский кандидат. Газета «Коммерсантъ», № 234 (4775). 14.12.2011. 
  13. ↑ а б в Военную полицию может возглавить генерал Суровикин. Российская Газета. 
  14. ↑ В Екатеринбурге полковник застрелился на учениях на глазах у командования, не выдержав критики. NEWSru.com. 
  15. ↑ Генерал Суровикин не пригодился в полиции — пригодится в армии. 
  16. ↑ Возглавить военную полицию в РФ может экс-руководитель ВАИ Минобороны // РИА Новости, 29 октября 2012 года
  17. ↑ Указ Президента Российской Федерации «О присвоении воинских званий высших офицеров, специальных званий высшего начальствующего состава, высших специальных званий и классных чинов». Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 25 червня 2022. 
  18. ↑ Российский командующий в Сирии рассказал об операции против ИГ* РИА Новости, 9 июня 2017.
  19. ↑ Командующий группировкой РФ в Сирии поздравил экипаж «Адмирала Эссена» с Днем Военно-морского флота 30.07.2017.
  20. ↑ РБК (02.11.2017). Российской группировке в Сирии нашли нового командующего. РБК (рос.). rbc.ru. Процитовано 29 грудня 2017. 
  21. ↑ Министр обороны доложил Верховному Главнокомандующему о выполнении его приказа по выводу российских войск из Сирии. Департамент информации и массовых коммуникаций Министерства обороны (рос.). mil.ru. 22.12.2017. Процитовано 22 грудня 2017. 
  22. ↑ Они сражались за Сирию. 11 российских генералов, отличившихся в арабской республике. Коммерсантъ (рос.). 11.12.2017. Процитовано 28 грудня 2017. 
  23. ↑ Александр Пинчук. «Штандарты в надёжных руках». Красная звезда. 29 ноября 2017 года
  24. ↑ Состав Коллегии Минобороны России
  25. ↑ Командующего ВДВ десантировали в Сирию / Коммерсантъ
  26. ↑ сайт Ветеранов 42-й гвардейской Евпаторийской Краснознаменной мотострелковой дивизии
  27. ↑ Путин вручил Суровикину орден Святого Георгия 3-й степени. Коммерсантъ (рос.). 31 грудня 2022. Процитовано 31 грудня 2022. 
  28. ↑ Фото С. В. Суровикина с планкой ордена Св. Георгия 4-й степени. Kremlin.ru. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 5 лютого 2018. 
  29. ↑ Указ Президента Республики Беларусь от 31 марта 2010 года № 165 «О награждении государственными наградами Республики Беларусь»
  30. ↑ Подполковник обвинял генерала в избиении из-за политических взглядов. Известия.ру. 

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Суровікін_Сергій_Володимирович&oldid=38886723