Приволзько-Уральський військовий округ

Приволзько-Уральський військовий округ
	Емблема Приволзько-Уральського військового округа
На службі	1 вересня 2001 — 1 грудня 2010
Країна	Росія
Вид	Сухопутні війська Росії
Чисельність	військовий округ
У складі	Міністерство оборони Росії
Гарнізон/Штаб	Єкатеринбург
Командування
Поточний; командувач	генерал-лейтенант А. В. Бахін

Приво́лзько-Ура́льський військо́вий о́круг (ПУрВО) — військовий округ Збройних сил Радянського Союзу та Збройних сил Російської Федерації.

Командування військового округу знаходилось у Єкатеринбурзі.

Свою історію веде з Казанського військового округу Російської імперії створеного 6 серпня 1864 року.

Округ утворювався двічі шляхом злиття Приволзького й Уральського військового округів. Вперше 17 вересня 1989 року, що було зумовлене роззброєнням й скороченням чисельності війська у Горбачевські роки. В 1992 році знову округ був розділений і об'єднаний вже в 2001 році.

1 грудня 2010 року в ході військової реформи 2008–2010 років військове групування Приволзько-Уральського військового округу разом з військовим угрупуванням західної частини Сибірського військового округу увійшли до новоствореного Центрального військового округу (ЦВО).

Наземні війська ред.

Станом на 2009 рік до складу військового округу входили:

Бойові підрозділи:
- 7-а гвардійська окрема танкова бригада «Оренбурзько-козацька», (Чебаркуль)
- 15-а гвардійська окрема мотострілецька бригада «Берлінська» (Рощинський, Самарської області). Військова частина № 90600. Позиціонувалась як миротворча. На 2005 рік була укомплектована повністю контрактниками. Колишній 589-ий окремий мотострілецький полк. У квітні 2008 була відвідана японським міністром оборони. У серпні 2008 один підрозділ взяв участь у Російсько-Грузинській війні.
- 21-а гвардійська окрема мотострілецька бригада «Омська-Новобурзька», у Тоцькому Оренбурзької області
- 23-а гвардійська окрема мотострілецька бригада «Петроковська Волзько-козацька» у Самарі районі Кряж
- 28-а окрема мотострілецька бригада «Сімферопільська», у Катеринбурзі
- 201-а військова база «Гатчинська», у Душамбе Таджикистану
- 3-а гвардійська бригада спеціального призначення «Варшаво-Берлінська», У Рощинському Самарської області

31-а гвардійська окрема десантно-штурмова бригада, Ульянівськ; під командуванням російських повітряно-десантних військ у Москві. Брала участь у Російському військовому вторгненні на Донеччині.^[1]

473-й окружний навчальний центр Центрального військового округа, Штаб у Єланському Свердловської області. Всього складається з 7 центрів розташованих у різних військових округах^[2]

Ракетні й артилерійські підрозділи:
- 92-а ракетна бригада у Кам'янці Пензенської області
- 119-а ракетна бригада у Єланському Свердловської області
- 385-а гвардійська артилерійська бригада «Одеська», в Бершеть Пермського краю або в Тоцьке Оренбурзької області
- 950-й зенітно-артилерійський полк, у Бузулуці
- Артилерійська резервна база, у Бузулуці
- 581-й окремий артилерійський розвідувальний батальйон
Протиповітряні підрозділи:
- 297-а протиповітряна ракетна бригада у Уфі укомплектована ракетним комплексом «Бук»
Радіолокаційні підрозділи:
- 40-а окрема радіотехнічна бригада у Марксі Саратівської області
- 173-й окремий радіотехнічний батальйон у Самарі
Інженерні підрозділи:
- 56-й інженерно-саперний полк у Алкіно-2 біля Уфи
- 774-й окремий інженерно-саперний батальйон у Чебаркуль
- 7025-а база зберігання та ремонту озброєння і техніки
Підрозділи радіаційного, хімічного та біологічного захисту:
- 29-а бригада радіаційного, хімічного та біологічного захисту у Катеринбурзі
- 319-й батальйон радіаційного, хімічного та біологічного захисту у Чапаєвську Самарської області
Підрозділи зв'язку:
- 59-а бригада зв'язку (зв'язковий центр) «Сиваська» у Катеринбурзі
- 179-а територіальна бригада зв'язку
- 191-й окремий полк зв'язку у Самарі
- 153-й окремий (тиловий) батальйон зв'язку
- 836-й окремий радіорелейний кабельний батальйон зв'язку у Рощинському Самарської області
- 1583-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби у Самарі

Повітряні сили ред.

Військово-повітряні бази ред.

^[3]

Командувачі ред.

генерал армії Володимир Болдирєв (2004)

Примітки ред.

↑ http://top.rbc.ru/politics/02/10/2014/542c0dcfcbb20f5d06c1d87a
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ http://www.globalsecurity.org/military/world/russia/airfield.htm

Посилання ред.

[1] ttp://top.rbc.ru/politics/02/10/2014/542c0dcfcbb20f5d06c1d87a

[2] Архівована копія. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[3] ttp://www.globalsecurity.org/military/world/russia/airfield.htm

[1]

[2]

[3]