Супутники Юпітера
Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, оскільки Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Oleksiy.golubov (внесок, журнали) о 21:47 UTC (6332 хвилини тому). |
Супутників Юпітера з підтвердженими орбітами станом на 5 лютого 2024 року відомо 95 супутників[1][note 1]. Це число не включає ані численні мінісупутники метрового розміру, утворені з внутрішніх супутників Юпітера, ані сотні можливих зовнішніх неправильних супутників кілометрового розміру, які лише на короткий час були зафіксовані телескопами[4]. Наймасивнішими супутниками є чотири Галілеєві супутники: Іо, Європа, Ганімед і Каллісто, які були незалежно відкриті в 1610 році Галілео Галілеєм і Симоном Маріусом і стали першими відкритими супутниками у інших планет Сонячної системи. Значно пізніше, починаючи з 1892 року, були виявлені десятки набагато менших супутників Юпітера, які отримали імена коханок (або інших сексуальних партнерів) або дочок римського бога Юпітера або його грецького еквівалента Зевса. Галілеєві супутники є найбільшими та наймасивнішими об’єктами, що обертаються навколо Юпітера, а решта 91 відомий супутник і кільця разом узяті складають лише 0,003% від загальної маси тіл на орбітах навколо Юпітера.
З супутників Юпітера вісім є регулярними супутниками з проградними та майже круговими орбітами, які не дуже нахилені відносно екваторіальної площини Юпітера. Галілеєві супутники мають майже сферичну форму через свою велику масу, і їх можна було б вважати планетами, якби вони оберталися навколо Сонця. Інші чотири регулярні супутники, відомі як внутрішні супутники, набагато менші та ближчі до Юпітера; вони служать джерелами пилу, з якого утворюються кільця Юпітера. Решта супутників Юпітера є зовнішніми нерегулярними супутниками, проградні й ретроградні орбіти яких розташовані набагато далі від Юпітера і мають високі нахили та ексцентриситети. Найбільші з цих супутників, ймовірно, є астероїдами, захопленими гравітацією Юпітера. Очікується, що Юпітер має близько 100 нерегулярних супутників, розміром понад 1 км[5]. З 87 відомих нерегулярних супутників Юпітера 38 ще не отримали офіційної назви.
Фізичні та орбітальні характеристики супутників дуже різні. Діаметри чотирьох Галілеєвих супутників перевищують 3100 км, а найбільший з них, Ганімед, є дев'ятим за величиною об'єктом у Сонячній системі після Сонця та семи планет, - він навіть більший за Меркурій. Усі інші супутники окрім Галілеєвих мають діаметри менші 250 км, причому більшість ледь перевищує 5 км[note 2]. Форми їхніх орбіт коливаються від майже ідеально кругових до дуже ексцентричних та сильно нахилених, і багато з них обертаються в напрямку, протилежному до обертання Юпітера (ретроградний рух). Періоди обертання коливаються від семи годин (швидше, ніж обертання Юпітера навколо своєї осі) до майже трьох земних років.
Походження та еволюція ред.
Вважається, що регулярні супутники Юпітера утворилися з навколопланетного газово-пилового диска, аналогічного протопланетному диску навколо Сонця, з якого утворились планети<r[6][7]. Вони можуть бути залишками десятка супутників з масами порядку мас галілеєвих супутників, утворених на початку історії Юпітера[6][8].
Чисельні моделювання показують, що цей навколопланетний диск мав відносно велику масу в будь-який момент часу, і з часом через нього пройшла значна частка (кілька десятків відсотків) маси Юпітера. Утворення нинішніх супутників потребувало б лише 2% маси протопланетного диска[6]. Таким чином, у ранній історії Юпітера могло існувати кілька поколінь супутників галілеєвої маси. Кожне покоління супутників могло з часом падати на Юпітер через взаємодію з диском, а нові супутники утворювалися з нового матеріалу, захопленого із навколосонячнго диска[6]. До моменту формування нинішнього (можливо, п’ятого) покоління диск розсіявся настільки, що вже не змушував супутники падати на Юпітер[8]. Тим не менш, супутники продовжували зазнавати збурень. Іо, Європа та Ганімед потрапили в орбітальний резонанс 1:2:4, і це частково допомогло стабілізувати їхні орбіти. Більша маса Ганімеда означає, що він мігрував всередину швидше, ніж Європа та Іо[6]. Припливна дисипація енергії в системі Юпітера все ще триває, і Каллісто, ймовірно, потрапить у резонанс приблизно через 1,5 мільярда років, створивши ланцюжок 1:2:4:8[9].
Вважається, що зовнішні нерегулярні супутники походять від астероїдів, захоплених, коли як навколопланетний диск все ще був достатньо масивним, щоб поглинути більшу частину їхнього імпульсу та таким чином захопити їх на орбіту. Вважається, що багато з них були розбиті механічними навантаженнями під час захоплення або пізнішими зіткненнями з іншими малими тілами, утворивши супутники, які ми бачимо сьогодні[10].
Історія. Загальний опис ред.
Візуальні спостереження ред.
Галілео Галілей, спостерігаючи Юпітер у телескоп, побачив деякі з його супутників 1609 року. До січня 1610 року, за допомогою свого телескопа з 20-кратним збільшенням, він вже побачив всі чотири Галілеєві супутники, а опублікував свої результати в березні 1610 року[11].
На першість у відкритті супутників претендував також німецький астроном Симон Маріус, який відкрив супутники через день після Галілея, хоча опублікував свою книгу на цю тему лише в 1614 році. Назви супутників Іо, Європа, Ганімед та Каллісто були дані саме Маріусом.
Жодних нових супутників не було виявлено, поки Едвард Барнард не відкрив Амальтею в 1892 році.
Фотографічні та космічні спостереження ред.
На початку і в середині XX століття нові супутники відкривали за телескопічних фотографій на фотопластинки. Гімалія була відкрита в 1904 році, Елара в 1905, Пасіфе в 1908, Сінопа в 1914, Лісітея і Карме в 1938, Ананке в 1951, Леда в 1974.
До того часу, коли космічні зонди «Вояджер» досягли Юпітера, приблизно в 1979 році, вже було відомо тринадцять супутників, не рахуючи Фемісто, який спостерігався в 1975 році, але був втрачений до 2000 року через недостатність спостережних даних. У 1979 році космічний корабель «Вояджер» виявив ще три внутрішні супутники: Метіду, Адрастею та Тебу.
Цифрові телескопічні спостереження ред.
В наступні 20 років після «Вояджерів» нові супутники не спостерігались. Нарешті, в жовтні 1999 року проєкт Spacewatch випадково відкрив Калліррое. У 1990-х роках телескопи перейшли з фотопластинок на цифрові ПЗЗ-камери, які дозволяли ширококутні огляди неба з безпрецедентною чутливістю та зробили можливими відкриття багатьох нових супутників. Скотт Шеппард, тогочасний аспірант Девіда Джуїтта, використовуючи ПЗЗ-камери 2,2-метрового телескопа UH88 в обсерваторії Мауна-Кеа та автоматизовані комп’ютерні алгоритми, у листопаді 2000 року відкрив одинадцять нових нерегулярних супутників Юпітера, включаючи раніше втрачену Фемісто.
Виділяють дві великі групи супутників Юпітера: постійні та непостійні. До постійних належать 4 галілеєві супутники і ще 4 внутрішні супутники. Постійні супутники мають проградне обертання і майже кругові орбіти з невеликим нахилом до екваторіальної площини планети. Інші 55 супутників Юпітера — непостійні — мають як проградне, так і ретроградне обертання, віддаленіші від планети й мають великі нахили та ексцентриситети орбіт.
За кількістю супутників Юпітер обігнав 2011 року Сатурн. 23 квітня 2017 року астроном інституту Карнегі Скотт Шеппард відкрив супутник S/2017 J 1, а повідомлення про відкриття було зроблено у червні 2017 року. 16 липня 2018 року стало відомо, що в Юпітера знайшли ще 12 супутників, так що загальне число відомих небесних тіл усередині хмари найбільшої планети Сонячної системи зросло до 79. Один із цих нововиявлених супутників, що у 2018 році отримав назву «Валетудо» має діаметр менше одного кілометра, він є найменшим із відомих супутників Юпітера[12].В 2022 відкрили ще 12 нових супутників з діаметром приблизно по 1 км. Назви для них ще не придумали.
Назви ред.
Галілеєві супутники Юпітера (Іо, Європа, Ганімед і Каллісто) були названі Симоном Маріусом незабаром після їх відкриття в 1610 році[13]. Однак до XX століття ці назви втратили популярність. Натомість в астрономічній літературі згадувалися просто «Юпітер I», «Юпітер II» тощо, або «перший супутник Юпітера», «другий супутник Юпітера» тощо[13]. Назви Іо, Європа, Ганімед і Каллісто стали популярними в середині XX століття[14], натомість як решта супутників залишалися без назв і зазвичай нумерувалися римськими цифрами від V до XII[15][16]. Юпітер V, відкритий у 1892 році, з ініціативи французького астронома Каміля Фламмаріона стали називати Амальтея, хоч ця назва й залишалась неофіційною[17][18].
Інші супутники позначалися просто римськими цифрами у більшості астрономічних джерел до 1970-х років[19]. Було висунуто кілька різних пропозицій щодо назв зовнішніх супутників Юпітера, але жодна з них не стала загальновизнаною аж до 1975 року, коли робоча група Міжнародного астрономічного союзу з номенклатури зовнішньої Сонячної системи надала назви супутникам V–XIII[20] і передбачила формальний процес присвоєння назв майбутнім супутникам, які будуть відкриті в майбутньому[20]. Супутники стали називати іменами коханок і фаворитів бога Юпітера (Зевса), а з 2004 року - також іменами їхніх нащадків[17]. Усі супутники Юпітера, починаючи з XXXIV (Евпоріє) і далі, названі на честь нащадків Юпітера чи Зевса[17], крім LIII (Дія), названої на честь коханки Юпітера. Назви, що в латинській формі запису закінчуються на "a" або "o", використовуються для нерегулярних супутників на проградних орбітах ("o" - для орбіт із великим нахилом), а назви, що закінчуються на "e", використовуються для нерегулярних з ретроградним обертанням[21]. З відкриттям невеликих супутників кілометрового розміру навколо Юпітера Міжнародний астрономічний союз встановив додаткове обмеження: не присвоювати назв супутникам з абсолютною зоряною величиною більше 18 або діаметром менше 1 км[22]. Деякі з нещодавно підтверджених супутників не отримали назв[4].
Деякі астероїди мають ті самі назви, що й супутники Юпітера: 9 Метіда, 38 Леда, 52 Європа, 85 Іо, 113 Амальтея, 239 Адрастея. Ще два астероїди в українській мові мають такі ж назви, що й супутники Юпітера, однак в англійській мові Міжнародний астрономічний союз спеціально встановив для них різне написання: супутник Ганімед (Ganymede) і астероїд 1036 Ганімед (Ganymed), супутник Каллісто (Callisto) та астероїд 204 Каллісто (Kallisto).
Групи ред.
Регулярні супутники ред.
Виділяють дві групи регулярних супутників:
- Внутрішні супутники або група Амальтеї — обертаються дуже близько до Юпітера: Метіда, Адрастея, Амальтея і Теба. Найближчі два обертаються навколо планети менше, ніж за юпітеріанський день, інші два є відповідно п'ятим і сьомим за розмірами супутниками Юпітера. Спостереження наводять на думку, що принаймні найбільший з них, Амальтея, утворився не на теперішній, а на більш віддаленій орбіті, або це тіло сонячної системи, захоплене гравітацією планети[23].
Ці супутники, а також ряд поки ще незафіксованих внутрішніх супутників, розташовані близько межі Роша, тому їх матеріалом поповнюються кільця системи Юпітера. Метида і Адрастея допомагають підтримувати основне кільце Юпітера, а Амальтея і Теба підтримують свої власні слабкі зовнішні кільця[24][25].
- Основна група або Галілеєві супутники — це чотири масивні супутники: Ганімед, Каллісто, Іо та Європа. З радіусами, більшими за радіус будь-якої карликової планети, вони належать до найбільших (за масою) об'єктів Сонячної системи, за винятком Сонця і восьми планет, а Ганімед перевершує за діаметром Меркурій. Вони є, відповідно, першим, третім, четвертим і шостим за розмірами природними супутниками в сонячній системі і сукупно зосереджують у собі 99,999 % усієї маси на орбіті навколо Юпітера. Сам Юпітер у 5000 разів важчий за Галілеєві супутники[п 1].
Внутрішні супутники також утворюють орбітальний резонанс 1:2:4. Моделі доводять, що вони утворилися повільною акрецією в розрідженій субтуманності Юпітера — диску газів і пилу, що існував навколо Юпітера після його утворення. У випадку Каллісто утворення тривало близько 10 мільйонів років[26].
Нерегулярні супутники ред.
Нерегулярні супутники — це відчутно менші об'єкти з більш віддаленими і ексцентричними орбітами. Вони утворюють класи зі спільними властивостями орбіт (Велика піввісь, Нахил орбіти, Орбітальний ексцентриситет) і склад; вважається, що ці супутники принаймні частково належать до колізійних об'єктів, які були утворені, коли більші (проте все ж малі) батьківські тіла було розбито у зіткненнях з астероїдами, захопленими гравітаційним полем планети. Назви цих класів відповідають назвам їх найбільших представників.
Класифікація супутникових класів невизначена, проте зазвичай подаються такі класи[27][28][29]:
- Проградні супутники:
- Фемісто[28] — клас нерегулярних супутників з найнижчою (серед нерегулярних) орбітою, але не віднесених до відомих класів[27].
- Група Гімалії містить супутники з великою піввіссю від 11,15 до 11,75 гігаметрів (інтервал 1,4 Гм), з нахилом орбіти в діапазоні 27,5 ± 0,8° (варіація 1,6°) і орбітальним ексцентриситетом в межах від 0,11 до 0,25. Припускають, що група може бути залишком розпаду астероїда з головного поясу астероїдів.[28]
- Ретроградні супутники:
- S/2003 J 12 найближчий з ретроградних супутників не зарахований до відомого класу.
- Група Карме містить супутники з великою піввіссю від 22,9 до 24,1 гігаметрів (інтервал 1,2 Гм), з нахилом орбіти в діапазоні 165,7 ± 0,8° (варіація 1,6°) орбітальним ексцентриситетом в межах від 0,23 до 0,27.
Клас дуже однорідний за кольором (світло червоний) і вважається, що його члени походять від предків астероїдів типу D, можливо Юпітерівських троянців[30].
- Група Ананке містить супутники з порівняно більшим, ніж в інших групах, діапазоном параметрів, для великої півосі понад 2,4 Гм (від 19,3 до 22,7), 8,1° для нахилу орбіти (між 145,7° і 154,8°) і орбітальним ексцентриситетом в межах від 0,02 до 0,28. Більшість членів класу сірі і вважаються сформованими з уламків астероїдів, захоплених гравітацією Юпітера[30].
- Група Пасіфе досить розсіяна група; з великою піввіссю від 22,8 до 24,1 гігаметрів (інтервал 1,3 Гм), з нахилом орбіти в діапазоні від 144,5° до 158,3° і орбітальним ексцентриситетом в межах від 0,25 до 0,43.[30] Кольори також досить різноманітні, від червоного до сірого, що може бути результатом численних зіткнень. Інколи Сінопе відносять до групи Пасіфе[30]. Цей супутник червоний і, зважаючи на різницю в нахилі орбіти, можна стверджувати, що він був захоплений окремо від інших супутників цієї групи[28]; Пасіфе і Сінопе також зв'язані з Юпітером за допомогою резонансу[31].
- S/2003 J 2 найвіддаленіший супутник Юпітера, який не належить до відомих класів.
Список ред.
Супутники Юпітера перераховані нижче за орбітальним періодом. Товстим шрифтом виділено супутники, достатньо масивні, щоб їхня поверхня набула сферичної форми. Це чотири Галілеєві супутники, розміри яких близькі до розмірів Місяця. Інші супутники набагато менші. Найлегший Галілеїв супутник у понад 7000 разів масивніший за наймасивніший з решти супутників. Нерегулярні проградні супутники заштриховані світло-сірим і помаранчевим кольорами, а ретроградні - жовтим, червоним і темно-сірим.
Орбіти неправильних супутників сильно змінюються протягом короткого періоду часу через сильні планетарні та сонячні збурення[32], тому бажано використовувати власні орбітальні елементи, усереднені за певний період часу. Власні орбітальні елементи неправильних супутників, перелічені тут, усереднені за період 400 років. Вони можуть сильно відрізнятися від оскулюючих орбітальних елементів, наведених в інших джерелах[33]. Для нещодавно відкритих неправильних супутників, для яких поки що немає опублікованих власних елементів, надані неточні оскулюючі орбітальні елементи. Вони виділеними курсивом, щоб відрізнити їх від неправильних супутників з власними орбітальними елементами. Власні орбітальні елементи неправильних супутників наведено на епоху 1 січня 2000 року[33].
За деякими неправильними супутниками спостерігали лише короткий час протягом року або двох, але їхні орбіти відомі достатньо точно, щоб вони вже не були втрачені через неточність їхніх орбіт[32][4].
Позначення | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Внутрішні супутники | Галілеєві супутники | Група Фемісто | Група Гімалії | Група Карпо | Група Валетудо | Група Ананке | Група Карме | Група Пасіфе |
Номер [note 3] |
Назва | Зображення | Абс. зор. величина[34] | Діаметр (км)[4][note 4] | Маса (× 1016 кг)[35][note 5] |
Велика піввісь (км)[33] |
Період обертання (д) [33][note 6] |
Нахил орбіти (°)[33] |
Ексцентриситет [4] |
Рік відкриття[1] | Рік оголошення | Відкривач[17][1] | Група [note 7] |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
XVI | Метіда | 10.5 | 43 (60 × 40 × 34) |
≈ 3.6 | 128000 | +0.2948 (+7h 04m 29s) |
0.060 | 0.0002 | 1979 | 1980 | Synnott (Вояджер-1) |
Внутрішній | |
XV | Адрастея | 12.0 | 16.4 (20 × 16 × 14) |
≈ 0.20 | 129000 | +0.2983 (+7h 09m 30s) |
0.030 | 0.0015 | 1979 | 1979 | Джевіт (Вояджер-2) |
Внутрішній | |
V | Амальтея | 7.1 | 167 (250 × 146 × 128) |
208 | 181400 | +0.4999 (+11h 59m 53s) |
0.374 | 0.0032 | 1892 | 1892 | Барнард | Внутрішній | |
XIV | Теба | 9.0 | 98.6 (116 × 98 × 84) |
≈ 43 | 221900 | +0.6761 (+16h 13m 35s) |
1.076 | 0.0175 | 1979 | 1980 | Synnott (Вояджер-1) |
Внутрішній | |
I | Іо | -1.7 | 3643.2 (3660 × 3637 × 3631) |
8931900 | 421800 | +1.7627 (+1d 18h 18m 20s) |
0.050[36] | 0.0041 | 1610 | 1610 | Галілей | Галілеїв | |
II | Європа | -1.4 | 3121.6 | 4799800 | 671100 | +3.5255 (+3d 12h 36m 40s) |
0.470[36] | 0.0090 | 1610 | 1610 | Галілей | Галілеїв | |
III | Ганімед | -2.1 | 5268.2 | 14819000 | 1070400 | +7.1556 | 0.200[36] | 0.0013 | 1610 | 1610 | Галілей | Галілеїв | |
IV | Каллісто | -1.2 | 4820.6 | 10759000 | 1882700 | +16.690 | 0.192[36] | 0.0074 | 1610 | 1610 | Галілей | Галілеїв | |
XVIII | Фемісто | 13.3 | ≈ 9 | ≈ 0.038 | 7398500 | +130.03 | 43.8 | 0.340 | 1975/2000 | 1975 | Kowal & Roemer/ Шепард та ін. |
Themisto | |
XIII | Леда | 12.7 | 21.5 | ≈ 0.52 | 11146400 | +240.93 | 28.6 | 0.162 | 1974 | 1974 | Kowal | Гімалія | |
LXXI | Ерса | 16.0 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 11401000 | +249.23 | 29.1 | 0.116 | 2018 | 2018 | Шепард | Гімалія | |
S/2018 J 2 | 16.5 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 11419700 | +249.92 | 28.3 | 0.152 | 2018 | 2022 | Шепард | Гімалія | ||
VI | Гімалія | 8.0 | 139.6 (150 × 120) |
420 | 11440600 | +250.56 | 28.1 | 0.160 | 1904 | 1905 | Perrine | Гімалія | |
LXV | Пандія | 16.2 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 11481000 | +251.91 | 29.0 | 0.179 | 2017 | 2018 | Шепард | Гімалія | |
X | Лісітея | 11.2 | 42.2 | ≈ 3.9 | 11700800 | +259.20 | 27.2 | 0.117 | 1938 | 1938 | Nicholson | Гімалія | |
VII | Елара | 9.7 | 79.9 | ≈ 27 | 11712300 | +259.64 | 27.9 | 0.211 | 1905 | 1905 | Perrine | Гімалія | |
S/2011 J 3 | 16.3 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 11716800 | +259.84 | 27.6 | 0.192 | 2011 | 2022 | Шепард | Гімалія | ||
LIII | Дія | 16.1 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 12260300 | +278.21 | 29.0 | 0.232 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Гімалія | |
S/2018 J 4 | 16.7 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 16328500 | +427.63 | 50.2 | 0.177 | 2018 | 2023 | Шепард | Карпо | ||
XLVI | Карпо | 16.2 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 17042300 | +456.29 | 53.2 | 0.416 | 2003 | 2003 | Шепард | Карпо | |
LXII | Валетудо | 17.0 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 18694200 | +527.61 | 34.5 | 0.217 | 2016 | 2018 | Шепард | Валетудо | |
XXXIV | Евпоріє | 16.3 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 19265800 | −550.69 | 145.7 | 0.148 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Ананке | |
LV | S/2003 J 18 | 16.4 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20336300 | −598.12 | 145.3 | 0.090 | 2003 | 2003 | Gladman | Ананке | |
LX | Евфеме | 16.6 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20768600 | −617.73 | 148.0 | 0.241 | 2003 | 2003 | Шепард | Ананке | |
S/2021 J 3 | 17.2 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20776700 | −618.33 | 147.9 | 0.239 | 2021 | 2023 | Шепард | Ананке | ||
LII | S/2010 J 2 | 17.4 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 20793000 | −618.84 | 148.1 | 0.248 | 2010 | 2011 | Veillet | Ананке | |
LIV | S/2016 J 1 | 17.0 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 20802600 | −618.49 | 144.7 | 0.232 | 2016 | 2017 | Шепард | Ананке | |
XL | Мнеме | 16.3 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20821000 | −620.07 | 148.0 | 0.247 | 2003 | 2003 | Шепард & Gladman | Ананке | |
XXXIII | Еванте | 16.4 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 20827000 | −620.44 | 148.0 | 0.239 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Ананке | |
S/2003 J 16 | 16.3 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20882600 | −622.88 | 148.0 | 0.243 | 2003 | 2003 | Gladman | Ананке | ||
XXII | Гарпаліке | 15.9 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 20892100 | −623.32 | 147.7 | 0.232 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Ананке | |
XXXV | Ортозіє | 16.6 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20901000 | −622.59 | 144.3 | 0.299 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Ананке | |
XLV | Геліке | 16.0 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 20915700 | −626.33 | 154.4 | 0.153 | 2003 | 2003 | Шепард | Ананке | |
S/2021 J 2 | 17.3 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 20926600 | −625.14 | 148.1 | 0.242 | 2021 | 2023 | Шепард | Ананке | ||
XXVII | Праксідіке | 14.9 | 7 | ≈ 0.018 | 20935400 | −625.39 | 148.3 | 0.246 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Ананке | |
LXIV | S/2017 J 3 | 16.5 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20941000 | −625.60 | 147.9 | 0.231 | 2017 | 2018 | Шепард | Ананке | |
S/2021 J 1 | 17.3 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 20954700 | −627.14 | 150.5 | 0.228 | 2021 | 2023 | Шепард | Ананке | ||
S/2003 J 12 | 17.0 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 20963100 | −627.24 | 150.0 | 0.235 | 2003 | 2003 | Шепард | Ананке | ||
LXVIII | S/2017 J 7 | 16.6 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20964800 | −626.56 | 147.3 | 0.233 | 2017 | 2018 | Шепард | Ананке | |
XLII | Тельксіное | 16.3 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20976000 | −628.03 | 150.6 | 0.228 | 2003 | 2004 | Шепард & Gladman et al. | Ананке | |
XXIX | Тіоне | 15.8 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 20978000 | −627.18 | 147.5 | 0.233 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Ананке | |
S/2003 J 2 | 16.7 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 20997700 | −628.79 | 150.2 | 0.225 | 2003 | 2003 | Шепард | Ананке | ||
XII | Ананке | 11.7 | 29.1 | ≈ 1.3 | 21034500 | −629.79 | 147.6 | 0.237 | 1951 | 1951 | Nicholson | Ананке | |
S/2022 J 3 | 17.4 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 21047700 | −630.67 | 148.2 | 0.249 | 2022 | 2023 | Шепард | Ананке | ||
XXIV | Іокасте | 15.5 | ≈ 5 | ≈ 0.0065 | 21066700 | −631.59 | 148.8 | 0.227 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Ананке | |
XXX | Герміппе | 15.5 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 21108500 | −633.90 | 150.2 | 0.219 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Ананке | |
LXX | S/2017 J 9 | 16.2 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 21768700 | −666.11 | 155.5 | 0.200 | 2017 | 2018 | Шепард | Ананке | |
LVIII | Філофросіне | 16.7 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 22604600 | −702.54 | 146.3 | 0.229 | 2003 | 2003 | Шепард | Пасіфе | |
S/2016 J 3 | 16.7 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 22719300 | −713.64 | 164.6 | 0.251 | 2016 | 2023 | Шепард | Карме | ||
S/2022 J 1 | 17.0 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 22725200 | −738.33 | 164.5 | 0.257 | 2022 | 2023 | Шепард | Карме | ||
XXXVIII | Пазітеє | 16.8 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 22846700 | −719.47 | 164.6 | 0.270 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Карме | |
LXIX | S/2017 J 8 | 17.1 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 22849500 | −719.76 | 164.8 | 0.255 | 2017 | 2018 | Шепард | Карме | |
S/2021 J 6 | 17.3 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 22870300 | −720.97 | 164.9 | 0.271 | 2021 | 2023 | Шепард та ін. | Карме | ||
S/2003 J 24 | 16.6 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 22887400 | −721.60 | 164.5 | 0.259 | 2003 | 2021 | Шепард та ін. | Карме | ||
XXXII | Еврідоме | 16.2 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 22899000 | −717.31 | 149.1 | 0.294 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Пасіфе | |
LVI | S/2011 J 2 | 16.8 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 22909200 | −718.32 | 151.9 | 0.355 | 2011 | 2012 | Шепард | Пасіфе | |
S/2003 J 4 | 16.7 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 22926500 | −718.10 | 148.2 | 0.328 | 2003 | 2003 | Шепард | Пасіфе | ||
XXI | Халдене | 16.0 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 22930500 | −723.71 | 164.7 | 0.265 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Карме | |
LXIII | S/2017 J 2 | 16.4 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 22953200 | −724.71 | 164.5 | 0.272 | 2017 | 2018 | Шепард | Карме | |
XXVI | Ісоное | 16.0 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 22981300 | −726.27 | 164.8 | 0.249 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Карме | |
S/2022 J 2 | 17.6 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 23013800 | −781.56 | 164.7 | 0.265 | 2022 | 2023 | Шепард | Карме | ||
S/2021 J 4 | 17.4 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 23019700 | −728.28 | 164.6 | 0.265 | 2021 | 2023 | Шепард | Карме | ||
XLIV | Калліхоре | 16.3 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23021800 | −728.26 | 164.8 | 0.252 | 2003 | 2003 | Шепард | Карме | |
XXV | Еріноме | 16.0 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 23032900 | −728.48 | 164.4 | 0.276 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Карме | |
XXXVII | Кале | 16.3 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23052600 | −729.64 | 164.6 | 0.262 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Карме | |
LVII | Ейрене | 15.8 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 23055800 | −729.84 | 164.6 | 0.258 | 2003 | 2003 | Шепард | Карме | |
XXXI | Етне | 16.0 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 23064400 | −730.10 | 164.6 | 0.277 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Карме | |
XLVII | Евкеладе | 16.0 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 23067400 | −730.30 | 164.6 | 0.277 | 2003 | 2003 | Шепард | Карме | |
XLIII | Архе | 16.2 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 23097800 | −731.88 | 164.6 | 0.261 | 2002 | 2002 | Шепард | Карме | |
XX | Тайгете | 15.6 | ≈ 5 | ≈ 0.0065 | 23108000 | −732.45 | 164.7 | 0.253 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Карме | |
S/2016 J 4 | 17.3 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 23113800 | −727.01 | 147.1 | 0.294 | 2016 | 2023 | Шепард | Пасіфе | ||
LXXII | S/2011 J 1 | 16.7 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23124500 | −733.21 | 164.6 | 0.271 | 2011 | 2012 | Шепард | Карме | |
XI | Карме | 10.6 | 46.7 | ≈ 5.3 | 23144400 | −734.19 | 164.6 | 0.256 | 1938 | 1938 | Nicholson | Карме | |
L | Герсе | 16.5 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23150500 | −734.52 | 164.4 | 0.262 | 2003 | 2003 | Gladman et al. | Карме | |
LXI | S/2003 J 19 | 16.6 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23156400 | −734.78 | 164.7 | 0.265 | 2003 | 2003 | Gladman | Карме | |
LI | S/2010 J 1 | 16.5 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23189800 | −736.51 | 164.5 | 0.252 | 2010 | 2011 | Jacobson et al. | Карме | |
S/2003 J 9 | 16.9 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 23199400 | −736.86 | 164.8 | 0.263 | 2003 | 2003 | Шепард | Карме | ||
LXVI | S/2017 J 5 | 16.5 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23206200 | −737.28 | 164.8 | 0.257 | 2017 | 2018 | Шепард | Карме | |
LXVII | S/2017 J 6 | 16.6 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23245300 | −733.99 | 149.7 | 0.336 | 2017 | 2018 | Шепард | Пасіфе | |
XXIII | Каліке | 15.4 | 6.9 | ≈ 0.017 | 23302600 | −742.02 | 164.8 | 0.260 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Карме | |
XXXIX | Гегемоне | 15.9 | ≈ 3 | ≈ 0.0014 | 23348700 | −739.81 | 152.6 | 0.358 | 2003 | 2003 | Шепард | Пасіфе | |
S/2018 J 3 | 17.3 | ≈ 1 | ≈ 0.000052 | 23400300 | −747.02 | 164.9 | 0.268 | 2018 | 2023 | Шепард | Карме | ||
S/2021 J 5 | 16.8 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23414600 | −747.74 | 164.9 | 0.272 | 2021 | 2023 | Шепард та ін. | Карме | ||
VIII | Пасіфе | 10.1 | 57.8 | ≈ 10 | 23468200 | −743.61 | 148.4 | 0.412 | 1908 | 1908 | Melotte | Пасіфе | |
XXXVI | Спонде | 16.7 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23543300 | −748.29 | 149.3 | 0.322 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Пасіфе | |
S/2003 J 10 | 16.9 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23576300 | −755.43 | 164.4 | 0.264 | 2003 | 2003 | Шепард | Карме | ||
XIX | Мегакліте | 15.0 | ≈ 5 | ≈ 0.0065 | 23644600 | −752.86 | 149.8 | 0.421 | 2000 | 2001 | Шепард та ін. | Пасіфе | |
XLVIII | Кіллене | 16.3 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23654700 | −751.97 | 146.8 | 0.419 | 2003 | 2003 | Шепард | Пасіфе | |
IX | Сінопе | 11.1 | 35 | ≈ 2.2 | 23683900 | −758.85 | 157.3 | 0.264 | 1914 | 1914 | Nicholson | Пасіфе | |
LIX | S/2017 J 1 | 16.8 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23744800 | −756.41 | 145.8 | 0.328 | 2017 | 2017 | Шепард | Пасіфе | |
XLI | Аойде | 15.6 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 23778200 | −761.42 | 155.7 | 0.436 | 2003 | 2003 | Шепард | Пасіфе | |
XXVIII | Автоное | 15.5 | ≈ 4 | ≈ 0.0034 | 23792500 | −761.00 | 150.8 | 0.330 | 2001 | 2002 | Шепард та ін. | Пасіфе | |
XVII | Калліррое | 14.0 | 9.6 | ≈ 0.046 | 23795500 | −758.87 | 145.1 | 0.297 | 1999 | 2000 | Scotti et al. | Пасіфе | |
S/2003 J 23 | 16.6 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 23829300 | −760.00 | 144.7 | 0.313 | 2003 | 2004 | Шепард | Пасіфе | ||
XLIX | Коре | 16.6 | ≈ 2 | ≈ 0.00042 | 24205200 | −776.76 | 141.5 | 0.328 | 2003 | 2003 | Шепард | Пасіфе |
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Маса Юпітера 1.8986× 1027 кг / Маса Супутників Юпітера (англ.) 3.93× 1023 кг = 4,828
Посилання ред.
- Супутники Юпітера [Архівовано 12 січня 2006 у Wayback Machine.].
Коментарі ред.
- ↑ The most-recently announced moons of Jupiter are S/2022 J 1, S/2022 J 2, and S/2022 J 3, published in MPECs 2023-D44 to 2023-D46.[2] These add three more to the previous count of 92 from January 2023, bringing the total up to 95.[3]
- ↑ For comparison, the area of a sphere with diameter 250 km is about the area of Senegal and comparable to the area of Belarus, Syria and Uruguay. The area of a sphere with a diameter of 5 km is about the area of Guernsey and somewhat more than the area of San Marino. (But note that these smaller moons are not spherical.)
- ↑ Label refers to the Roman numeral attributed to each moon in order of their naming.
- ↑ Diameters with multiple entries such as "60 × 40 × 34" reflect that the body is not a perfect spheroid and that each of its dimensions has been measured well enough.
- ↑ The only satellites with measured masses are Amalthea, Himalia, and the four Galilean moons. The masses of the inner satellites are estimated by assuming a density similar to Amalthea's (0.86 г/см3), while the rest of the irregular satellites are estimated by assuming a spherical volume and a density of 1 г/см3.
- ↑ Periods with negative values are retrograde.
- ↑ "?" refers to group assignments that are not considered sure yet.
Джерела ред.
- ↑ а б в Planetary Satellite Discovery Circumstances. JPL Solar System Dynamics. NASA. 15 November 2021. Архів оригіналу за 27 September 2021. Процитовано 7 January 2022.
- ↑ MPEC 2023-D46 : S/2022 J 3. Minor Planet Electronic Circulars. Minor Planet Center. 22 February 2023. Архів оригіналу за 5 March 2023. Процитовано 22 February 2023.
- ↑ Hecht, Jeff (31 January 2023). Astronomers Find a Dozen More Moons for Jupiter. Sky & Telescope. Архів оригіналу за 31 January 2023. Процитовано 1 February 2023.
- ↑ а б в г д Sheppard, Scott S. Moons of Jupiter. Earth & Planets Laboratory. Carnegie Institution for Science. Архів оригіналу за 24 April 2019. Процитовано 7 January 2023.
- ↑ Ashton, Edward; Beaudoin, Matthew; Gladman, Brett (September 2020). The Population of Kilometer-scale Retrograde Jovian Irregular Moons. The Planetary Science Journal. 1 (2): 52. arXiv:2009.03382. Bibcode:2020PSJ.....1...52A. doi:10.3847/PSJ/abad95. S2CID 221534456.
- ↑ а б в г д Canup, Robert M.; Ward, William R. (2009). Origin of Europa and the Galilean Satellites. Europa. University of Arizona Press (in press). arXiv:0812.4995. Bibcode:2009euro.book...59C.
- ↑ Alibert, Y.; Mousis, O.; Benz, W. (2005). Modeling the Jovian subnebula I. Thermodynamic conditions and migration of proto-satellites. Astronomy & Astrophysics. 439 (3): 1205–13. arXiv:astro-ph/0505367. Bibcode:2005A&A...439.1205A. doi:10.1051/0004-6361:20052841. S2CID 2260100.
- ↑ а б Chown, Marcus (7 March 2009). Cannibalistic Jupiter ate its early moons. New Scientist. Архів оригіналу за 23 March 2009. Процитовано 18 March 2009.
- ↑ Lari, Giacomo; Saillenfest, Melaine; Fenucci, Marco (2020). Long-term evolution of the Galilean satellites: the capture of Callisto into resonance. Astronomy & Astrophysics. 639: A40. arXiv:2001.01106. Bibcode:2020A&A...639A..40L. doi:10.1051/0004-6361/202037445. S2CID 209862163. Архів оригіналу за 11 June 2022. Процитовано 1 August 2022.
- ↑ Jewitt, David; Haghighipour, Nader (September 2007). Irregular Satellites of the Planets: Products of Capture in the Early Solar System. Annual Review of Astronomy & Astrophysics. 45 (1): 261–295. arXiv:astro-ph/0703059. Bibcode:2007ARA&A..45..261J. doi:10.1146/annurev.astro.44.051905.092459. S2CID 13282788. Архів оригіналу за 25 February 2014. Процитовано 8 January 2023.
- ↑ Van Helden, Albert (March 1974). The Telescope in the Seventeenth Century. Isis (The University of Chicago Press on behalf of The History of Science Society). 65 (1): 38–58. doi:10.1086/351216.
- ↑ Sheppard, Scott (16 липня 2018). A DOZEN NEW MOONS OF JUPITER DISCOVERED, INCLUDING ONE “ODDBALL”. Carnegie science (Англійською). Архів оригіналу за 17 липня 2018.
- ↑ а б Marazzini, C. (2005). The names of the satellites of Jupiter: from Galileo to Simon Marius. Lettere Italiane (італ.). 57 (3): 391–407.
- ↑ Marazzini, Claudio (2005). I nomi dei satelliti di Giove: da Galileo a Simon Marius (The names of the satellites of Jupiter: from Galileo to Simon Marius). Lettere Italiane. 57 (3): 391–407.
- ↑ Nicholson, Seth Barnes (April 1939). The Satellites of Jupiter. Publications of the Astronomical Society of the Pacific. 51 (300): 85–94. Bibcode:1939PASP...51...85N. doi:10.1086/125010.
- ↑ Owen, Tobias (September 1976). Jovian Satellite Nomenclature. Icarus. 29 (1): 159–163. Bibcode:1976Icar...29..159O. doi:10.1016/0019-1035(76)90113-5.
- ↑ а б в г Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. IAU Working Group for Planetary System Nomenclature. Архів оригіналу за 21 August 2014. Процитовано 22 January 2023.
- ↑ Sagan, Carl (April 1976). On Solar System Nomenclature. Icarus. 27 (4): 575–576. Bibcode:1976Icar...27..575S. doi:10.1016/0019-1035(76)90175-5.
- ↑ Payne-Gaposchkin, Cecilia; Haramundanis, Katherine (1970). Introduction to Astronomy. Englewood Cliffs, N.J.: Prentice-Hall. ISBN 0-13-478107-4.
- ↑ а б Marsden, Brian G. (3 October 1975). Satellites of Jupiter. IAU Circular. 2846. Архів оригіналу за 22 February 2014. Процитовано 8 January 2011.
- ↑ Nicholson, P. D.; Cuk, M.; Sheppard, S. S.; Nesvorny, D.; Johnson, T. V. (2008). Irregular Satellites of the Giant Planets. У Barucci, M. A.; Boehnhardt, H.; Cruikshank, D. P.; Morbidelli, A. (ред.). The Solar System Beyond Neptune. с. 411–424. Bibcode:2008ssbn.book..411N. ISBN 9780816527557. S2CID 32512508. Процитовано 7 January 2023.
{{cite book}}
:|archive-url=
вимагає|url=
(довідка) - ↑ IAU Rules and Conventions. Working Group for Planetary System Nomenclature. U.S. Geological Survey. Архів оригіналу за 13 April 2020. Процитовано 10 September 2020.
- ↑ Anderson, J.D.; Johnson, T.V.; Shubert, G.; et al. (2005). Amalthea’s Density Is Less Than That of Water. Science. 308 (5726): 1291–1293. doi:10.1126/science.1110422. PMID 15919987. Архів оригіналу за 28 червня 2007. Процитовано 13 листопада 2010.
- ↑ Burns, J.A.; Simonelli, D. P.; Showalter, M.R. та ін. (2004). Jupiter’s Ring-Moon System. У Bagenal, F.; Dowling, T.E.; McKinnon, W.B. (ред.). Jupiter: The Planet, Satellites and Magnetosphere. Cambridge University Press.
{{cite book}}
: Явне використання «та ін.» у:|author=
(довідка) - ↑ Burns, J. A.; Showalter, M. R.; Hamilton, D. P. та ін. (1999). The Formation of Jupiter's Faint Rings. Science. 284 (5417): 1146–1150. doi:10.1126/science.284.5417.1146. PMID 10325220.
{{cite journal}}
: Явне використання «та ін.» у:|author=
(довідка) - ↑ Canup, Robin M.; Ward, William R. (2002). Formation of the Galilean Satellites: Conditions of Accretion (pdf). The Astronomical Journal. 124: 3404–3423. doi:10.1086/344684. Архів оригіналу за 15 червня 2019. Процитовано 13 листопада 2010.
- ↑ а б в Sheppard, Scott S. Jupiter's Known Satellites. Departament of Terrestrial Magnetism at Carniege Institution for science. Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 28 серпня 2008.
- ↑ а б в г Grav, Tommy; Holman, Matthew J.; Gladman, Brett J.; Aksnes, Kaare (November 2003). Photometric survey of the irregular satellites. Icarus. 166 (1): 33–45. arXiv:astro-ph/0301016. Bibcode:2003Icar..166...33G. doi:10.1016/j.icarus.2003.07.005. S2CID 7793999.
- ↑ Sheppard, Scott S.; Jewitt, David C.; Porco, Carolyn (2004). Jupiter's outer satellites and Trojans (pdf). У Fran Bagenal, Timothy E. Dowling, William B. McKinnon (ред.). Jupiter. The planet, satellites and magnetosphere. Т. 1. Cambridge, UK: Cambridge University Press. с. 263–280. ISBN 0-521-81808-7. Архів оригіналу за 14 червня 2007. Процитовано 13 листопада 2010.
- ↑ а б в г Sheppard, Scott S.; Jewitt, David C. (5 травня 2003). An abundant population of small irregular satellites around Jupiter. Nature. 423 (6937): 261–263. doi:10.1038/nature01584. PMID 12748634.
- ↑ Nesvorný, David; Beaugé, Cristian; Dones, Luke (March 2004). Collisional Origin of Families of Irregular Satellites. The Astronomical Journal. 127 (3): 1768–1783. Bibcode:2004AJ....127.1768N. doi:10.1086/382099. S2CID 27293848. Архів оригіналу за 9 October 2022. Процитовано 27 August 2008.
- ↑ а б Brozović, Marina; Jacobson, Robert A. (March 2017). The Orbits of Jupiter's Irregular Satellites. The Astronomical Journal. 153 (4): 10. Bibcode:2017AJ....153..147B. doi:10.3847/1538-3881/aa5e4d. S2CID 125571053. 147.
- ↑ а б в г д Planetary Satellite Mean Elements. JPL Solar System Dynamics. NASA. Архів оригіналу за 6 October 2021. Процитовано 28 March 2022. Note: Orbital elements of regular satellites are with respect to the Laplace plane, while orbital elements of irregular satellites are with respect to the ecliptic.
- ↑ Natural Satellites Ephemeris Service. Minor Planet Center. Архів оригіналу за 4 October 2022. Процитовано 20 January 2023. Selection of Objects → "All Jovian outer irregular satellites" → Check "I require Orbital Elements" → Get Information
- ↑ Planetary Satellite Physical Parameters. Jet Propulsion Laboratory. Архів оригіналу за 28 March 2022. Процитовано 28 March 2022.
- ↑ а б в г Siedelmann P.K.; Abalakin V.K.; Bursa, M.; Davies, M.E.; de Bergh, C.; Lieske, J.H.; Obrest, J.; Simon, J.L.; Standish, E.M.; Stooke, P. ; Thomas, P.C. (2000). The Planets and Satellites 2000. IAU/IAG Working Group on Cartographic Coordinates and Rotational Elements of the Planets and Satellites. Архів оригіналу за 10 серпня 2011. Процитовано 31 серпня 2008.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Barnard1892", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Campbell1905", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Perrine1905", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Melotte1908", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Nicholson1914", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Nicholson1938", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Nicolson1951", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Kowal1975", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Marsden1975", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Synnott1980", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Callirrhoe", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Sheppard2003", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "UBC2003", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Sheppard-jup2003", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "UBC2012", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "CBET2734", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Carnegie2012", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Alexandersen2012", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Jacobson2012", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Pasachoff2015", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Jones2016", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Beatty2017", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Beatty2018", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Holler2018", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Sheppard2018", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "NOAO2018", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Schilling2020", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "MPEC-2021-V333", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
<ref>
з назвою "Greenfieldboyce2023", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.