Вояджер

космічна програма НАСА, запущена 1977 року для дослідження планет-гігантів Сонячної системи
Див. також: Вояджер-1
Див. також: Вояджер-2

«Voyager» (раніше званий: «Mariner») — назва космічної програми НАСА та двох американських космічних зондів, виведених на орбіту ракетами-носіями типу Титан-3E (Центавр) у межах цієї програми.

Космічний зонд «Вояджер»(«Voyager»).

Траєкторія рухуРедагувати

 
Траєкторії «Вояджерів».

«Вояджер-1» було запущено 5 вересня 1977 року, він минув Юпітер у березні 1979-го, досяг Сатурна в листопаді 1980-го. «Вояджер-2» було запущено раніше, 20 серпня 1977, повільнішою траєкторією, і він пролетів повз Юпітер у липні 1979, повз Сатурн — у серпні 1981, облетів Уран у січні 1986 і Нептун — у серпні 1990 року.

Особливістю траєкторій цих космічних зондів є те, що на момент запуску, розташування зовнішніх планет Сонячної системи дозволяло інтенсивно застосовувати пертурбаційні маневри. Завдяки маневрам у гравітаційному полі планет-гігантів космічні апарати змогли облетіти планети й вийти за межі геліосфери з мінімальними витратами палива для прискорення.

Слід зазначити, що коли 12 вересня 2013 року NASA офіційно підтвердили вихід «Вояджер» у міжзоряний простір за межами геліосфери, значна кількість ЗМІ помилково оголосила про вихід апарату за межі Сонячної системи. Насправді останнє може статися лише тоді коли «Вояджер» повідомить про повну зміну в направленні магнітного поля за межі геліосфери. Це може відбутися приблизно 2027 року.

Ізотопне джерело живленняРедагувати

 
Ізотопний термоелектричний генератор «Вояджерів».

Оскільки апарати мали працювати на значній відстані від Сонця, джерелом живлення для бортового обладнання було обрано ізотопний термоелектричний генератор. Джерелом тепла служить ізотоп плутонію — 238Pu. Початкова потужність джерел живлення становила по 470 Вт. Однак із часом потужність зменшується. Станом на рік 2010 це зменшення становило близько 5 Вт/рік[1]. Щоб подовжити час роботи апаратів деякі підсистеми поступово вимикають, що дозволить експлуатувати апарати до 2037 року[1]:

Вояджер-1Редагувати

1998 — Зменшено споживання енергії контролю температури системи UVS (11,0 Вт)

  • Вимкнено обігрівач WA Vidicon (5,5 Вт)
  • Вимкнено обігрівач NA Vidicon (5,5 Вт)

2002 — Завершено роботу системи UVS (43,9 Вт).

  • Вимкнено обігрівач WA Electronics Replacement (10,5 Вт)
  • Вимкнено обігрівач IRIS Replacement (7,8 Вт)
  • Вимкнено обігрівач NA Electonics Replacement (10,5 Вт)
  • Вимкнено обігрівач Azimuth Actuator Supplemental (3,5 Вт)
  • Вимкнено живлення UVS (2,4 Вт)
  • Вимкнено обігрівач UVS Replacement (2,4 Вт)
  • Вимкнено обігрівач Azimuth Coil (4,4 Вт)
  • Вимкнено живлення Scan platform (2,4 Вт)

2010 — Закінчено працю системи DTR (5,8 Вт)

2011 — Система gyro operations буде вмикатись тільки на короткий час

2015 — Буде вимкнено живлення Pyro Instrumentation (2,4 Вт)

2016 — Буде вимкнено живлення PLS instrument

Вояджер-2Редагувати

1996 — Зменшено споживання енергії контролю температури системи UVS (11,0 Вт)

1998 Завершено роботу систему UVS (43,9 Вт).

  • Вимкнено обігрівач WA Electronics Replacement (10,5 Вт)
  • Вимкнено обігрівач IRIS Replacement (7,8 Вт)
  • Вимкнено обігрівач NA Electonics Replacement (10,5 Вт)
  • Вимкнено обігрівач Azimuth Actuator Supplemental (3,5 Вт)
  • Вимкнено живлення UVS (2,4 Вт)
  • Вимкнено обігрівач UVS Replacement (2,4 Вт)
  • Вимкнено обігрівач Azimuth Coil (4,4 Вт)
  • Вимкнено живлення Scan platform (2,4 Вт)

2006 — Вимкнено обігрівач AP Branch 2 (11,8 Вт)

2010 — Система gyro operations вмикається тільки на короткий час

2012 — Завершено роботу системи DTR (5,8 Вт)[джерело?]

2016 — Буде вимкнено живлення Pyro Instrumentation (2,4 Вт)

Здобутки програмиРедагувати

  • Відкриття активного вулкана на поверхні Іо — перший знайдений позаземний вулкан.
  • Відкриття кілець Юпітера, подібних до кілець Сатурна.
  • Дослідження магнітних полів у космосі.
  • Дослідження космічних променів.
  • Дослідження плазмових хвиль.
  • 17 лютого 1998 р. «Вояджер-1» віддалився на найбільшу відстань від Землі серед усіх об'єктів, створених людиною. Зараз він перебуває на відстані понад 10,4 млрд км від Землі.
  • 2004 року «Вояджер-1», а 2007 — «Вояджер-2» перетнули одну з меж сонячної системи, що називається межею ударної хвилі сонячного вітру), і розташована на відстані близько 100 астрономічних одиниць від Сонця. Апарати передали інформацію про структуру цієї ударної хвилі[2].

Позаземний контактРедагувати

 
Золотий диск «Вояджера».

«Золоті» платівкиРедагувати

Керівництво проекту цілком серйозно поставилось до можливості зустрічі представників позаземної цивілізації з апаратами «Вояджер» — на борту апаратів перебувають вкриті золотом мідні грамофонні платівки (30 сантиметрів у діаметрі) і пристрої для їх відтворення. На платівках є записи звуку й зображення, що мають дати уявлення про життя й культуру на Землі. Там є записи грому, вітру, музичні твори, а також привітання різними мовами (крім мов сучасних народів, є й записи так званими «мертвими» мовами). Зображення записано в аналоговій формі.

 
Покриття «золотої» платівки «Вояджера».

Покриття «золотої» платівкиРедагувати

Платівку вкрито пластиною, на якій викарбувано зображення, що мають пояснити, як відтворити записи. Там визначено з якою швидкістю має обертатись диск (на основі частоти основного коливання молекули водню). Показано, як треба поставити голку для відтворення звуку, і зазначено, що починати відтворення слід із зовнішнього краю платівки. Подано інструкцію, якої форми має бути сигнал для відтворення зображень з платівки.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Тридцятирічний план програми Вояджер
  2. Voyager 2 Proves Solar System Is Squashed. Voyager: The Interstellar Mission. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2007-12-27. (англ.)

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати