Газові гіганти

	Газові гіганти
Наступник	Хтонічна планета
Протилежне	землеподібна планета
	Газові гіганти у Вікісховищі

Газові гіганти (планети-гіганти, газові планети) — планети, які мають у своєму складі значну частку газу, переважно це водень і гелій.

У Сонячній системі це Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун. Уран та Нептун також класифікують як крижаних гігантів. Найбільший наразі відомий газовий гігант — це DENIS-P J082303.1-491201 b, виявлений в серпні 2013 року. Донедавна це була планета TrES-4 b, що у сузір'ї Геркулеса.

Формування

Відповідно до гіпотези походження Сонячної системи, газові гіганти утворилися пізніше за планети земної групи, коли температура навколосонячної туманності опустилася до точки кристалізації газу. У цей час всі тугоплавкі елементи вже були у твердій формі в складі ближчих до Сонця планет.

Гіпотези про внутрішню будову газових планет припускають існування кількох шарів. На певній глибині тиск в атмосфері газових гігантів сягає значення достатнього для переходу водню в рідкий стан. Також, якщо планета досить велика, то можливе існування шару металічного водню (стану, де протони і електрони існують окремо), потоки електронів, в якому породжують потужне магнітне поле планети. Також можливе існування невеликого кам'яного чи металічного ядра.

Характеристика

Період обертання газових планет навколо своєї осі становить 9—17 годин.

В атмосфері газових планет дують потужні вітри та гігантські вихори (Велика червона пляма на Юпітері, Велика Біла Пляма на Сатурні, Велика Темна пляма на Нептуні).

Газовими можуть бути тільки великі планети, які можуть втримати гелій та водень. Більшість виявлених екзопланет теж є газовими.

Як показали виміри апарата «Галілео», тиск і температура швидко зростають уже у верхніх шарах газових планет. На глибині 130 км в атмосфері Юпітера температура становить 145 °C , тиск — 24 атмосфери.

Див. також

Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.