Відкрити головне меню
Гімалія
Himalia

Himalia.png
Гімалія

Дані про відкриття
Дата відкриття 16 грудня 1904 року
Відкривач(і) Чарлз Діллон Перрайн
Планета Юпітер
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 11 460 000 [1] км
Перицентр 9 782 900 км
Апоцентр 13 082 000 км
Орбітальний період 250,56 діб
Ексцентриситет орбіти 0,16
Нахил орбіти 27,5° до екліптики, 29,59° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Діаметр ~170 км
Середній радіус ~85 км
Площа поверхні 90 800 км²
Маса 6,7×1018 кг
Густина 2,6 (оцінка) г/см³
Друга космічна швидкість 0,100 км/с
Період обертання навколо своєї осі 0,324 діб
Альбедо 0,04 (оцінка)
Атмосферний тиск ~0,062 Па
Температура поверхні ~124 К
Атмосфера відсутня
Інші позначення
Юпітер VI

Commons-logo.svg Гімалія у Вікісховищі


Гімалія (грец. Greek Ιμαλíα ) (англ. Himalia) — нерегулярний супутник Юпітера, відомий також як Юпітер VI. З 1955 до 1975 називався Гестія (англ. Hestia).

ВідкриттяРедагувати

Супутник відкрив 1904 року Чарлз Діллон Перрайн з Лікської обсерваторії (що у Каліфорнії) на фотографіях, отриманих з рефлектора імені Крослі. Супутник називався Юпітер VI до 1975 року, коли отримав офіційну назву Гімалія по імені персонажа давньогрецької міфологіїнімфи Гімалії У Гімалію був закоханий Зевс (в римському пантеоні — Юпітер).

ДослідженняРедагувати

2000 року автоматичний космічний апарат Кассіні-Гюйгенс з відстані 4,4 млн км зробив кілька нечітких знімків, які показують що супутник має неправильну продовгувату форму з довжинами осей 150 ± 20 і 120 ± 20 км. 2007 року зонд New Horizons зробив серію знімків супутника, найближчий з яких з відстані 8 млн км.

ОрбітаРедагувати

Супутник за 250,56 земних діб здійснює повний оберт навколо Юпітера на відстані приблизно 11 460 000 км. Орбіта має ексцентриситет ~0,16. Орбіта весь час змінюється внаслідок пертурбацій Сонця і планет.

Фізичні характеристикиРедагувати

Діаметр приблизно 170 кілометрів, альбедо 0,04. Оцінна густина 2,6 г/см³.

Має нейтрально-сірий колір (Показник кольору B-V=0.62, R-V=0.4). Так звані «водні» поглинання на довжинах хвиль 3 μм, подібно до астероїдів типу C, можуть свідчити про наявність води в мінералах астероїда.

ПриміткиРедагувати

  1. Jacobson, R. A. (2000). The Orbits of Outer Jovian Satellites. Astronomical Journal 120: 2679–2686. doi:10.1086/316817. 

ПосиланняРедагувати