Суботці
Су́ботці — село в Україні, центр Суботцівської сільської громади Кропивницького району Кіровоградської області.
| село Суботці | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Кіровоградська область | ||||
| Район | Кропивницький район | ||||
| Громада | Суботцівська сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA35040310010053624 | ||||
| Облікова картка | Суботці | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1753 | ||||
| Населення | 3 265 | ||||
| Площа | 6,428 км² | ||||
| Поштовий індекс | 27444 | ||||
| Телефонний код | +380 5233 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°39′21″ пн. ш. 32°30′33″ сх. д.H G O | ||||
| Водойми | р. Аджамка, р. Сріблянка | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 27444, с. Суботці, вул. Центральна, 24 | ||||
| Карта | |||||
  Суботці | |||||
 Суботці | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Географія ред.
Село знаходиться на берегах річки Аджамки та її правої притоки Сріблянки.
Історія ред.
У 1752—1764 роках тут була 14 рота новосербського Гусарського полку (кінного). Інші назви села — Аджамський шанець, Мала Аджамка, Субботиц, Суботиц (сербський аналог — Суботиця).
Станом на 1772 рік, в шанці Суботиці існувала дерев'яна однопрестольна Стрітенська церква, священиком якої з 1758 року був Григорій Цинтилович, який отримав грамоту від преосвященного Гервасія Переяславського. Церква підпорядковувалась Новомиргородському духовному Правлінню.[1]
Станом на 1886 рік, у селі Суботець Дмитрівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії мешала 2791 особа, налічувалось 460 дворових господарств, православна церква, школа, 2 лавки, відбувалось 4 ярмарки на рік: 2 лютого, 9 травня, 20 липня та 1 жовтня[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3828 осіб (1952 чоловічої статі та 1876 — жіночої), з яких 3795 — православної віри[3].
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років загинуло не менше 300 жителів села.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3542 особи, з яких 1704 чоловіки та 1838 жінок.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 3215 осіб.[5]
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 92,74 % |
| російська | 6,03 % |
| білоруська | 0,46 % |
| молдовська | 0,28 % |
| вірменська | 0,25 % |
| циганська | 0,09 % |
| угорська | 0,03 % |
Символіка ред.
Затверджена 16 квітня 2013 р. рішенням сесії сільської ради.
Герб ред.
Щит поділений срібним вилоподібним хрестом із чорним орнаментом. У першій зеленій частині назустріч один одному злітають два срібних голуба, над якими золотий лапчастий хрест. У другій лазуровій частині срібний Архангел Єгудиїл. У третій чорній повстаючий золотий лев. Щит облямований золотим декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною.
Вилоподібний хрест у гербі відображає річки Аджамку та її праву притоку Сріблянку, між якими виникло та розташоване село. При розкопках 1985 р. на території села поховань стародавніх угрів Хст. в могилі воїна-кочівника знайдено частини золотих пластин із складним пишним орнаментом. Два срібні голуби утворюють між собою силует церковного купола, разом з золотим хрестом означають Церкву Стрітення Господнього, яка існувала в Суботцях близько 175-и років (1755 — початок 1930-х рр.). У Православ'ї Єгудиїл є Архангелом суботи (натяк на назву села). Лев — натяк на герб міста Суботиця, на якому також зображений золотий лев на лазуровому тлі.
Прапор ред.
Квадратне полотнище розділене горизонтально на дві рівновеликі горизонтальні смуги — синю і білу; в центрі — малий герб села.
Уродженці ред.
- Кульчицький Микола Леонідович (1908—1992) — радянський і український кінооператор
- Корецький Микола Христофорович (* 1961) — український педагог.
- Маринич Олександр Мефодійович (4 вересня 1920 — 23 серпня 2008) — український географ-геоморфолог, член-кореспондент НАН України, доктор географічних наук, професор Київського університету імені Шевченка.
- Посторонко Іван Григорович (* 1929) — український радянський партійний діяч.
Відомі особи ред.
- Гуртовий Василь Мусійович (1927-2004) — Герой Соціалістичної праці, депутат Верховної Ради УРСР 10-11-го скликань (працював в селі головою колгоспу)
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Макаревский Ф. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церквы и приходы прошедшего XVIII столетия. Вып. 1. — Екатеринослав: Типография Я. М. Чаусского, 1880. — С. 1036—1037, 1041.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-259. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |