Лев

вид класу ссавців, ряду хижих, родини котячих
Лев
Лев-самець
Лев-самець
Левиця
Левиця
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Котові (Felidae)
Підродина: Великі кішки (Pantherinae)
Рід: Пантера (Panthera)
Вид: Лев
Біноміальна назва
Panthera leo
(Linnaeus, 1758)
Блакитним позначено сучасний ареал, червоним — історичний ареал
Блакитним позначено сучасний ареал,
червоним — історичний ареал
Підвиди

Panthera leo leo
Panthera leo melanochaita
Panthera leo atrox
Panthera leo fossilis
Panthera leo spelaea
Panthera leo sinhaleyus

Синоніми
Felis leo
Linnaeus, 1758
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Panthera leo
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Panthera leo
EOL logo.svg EOL: 328672
ITIS logo.svg ITIS: 183803
IUCN logo.svg МСОП: 15951
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9689
Fossilworks: 49734

Лев[1][2][3] або пантера лев[3] (Panthera leo) — вид хижих ссавців з роду пантер родини котових. Це другий за величиною вид родини після тигра. Самці, які впізнавані за гривою, мають вагу від 150 до 250 кг; натомість самиці важать від 120 до 150 кг. Сучасний ареал фрагментований, лежить на південь від Сахари, також є одна невелика популяція на північному заході Індії. У дикій природі леви максимальна тривалість життя становить 14 років, у неволі — 30 років. На відміну від інших видів котів, леви є соціальними. Група левиць зазвичай полює разом, нападаючи на великих копитних. Лев є вразливим видом, оскільки вважається, що популяція левів зазнала зменшення приблизно на 43% за 21 рік (приблизно три покоління левів, 1993–2014). Найбільшими причинами зменшення чисельності левів є втрата середовища проживання та зіткнення з людиною. Лев як символ широко представлений у людській культурі; він зображений у скульптурах та картинах, гербах, фільмах та літературі.

Зовнішній виглядРедагувати

Леви — єдині кішки, у яких самці виразно відрізняються від самиць. Дорослі леви-самці відрізняються великою гривою і є набагато більшими за левиць. Лев вважається дорослим у 5 років і до цього моменту набирає свого оптимального «бойового» розміру. Самці важать 150—225 кг, в окремих випадках — до 240 кг при довжині тіла без хвоста 1,7-2,5 м, хвіст — 90-110 см, висота в загривку 90-125 см. Маса самиць становить 100—150 кг, в окремих випадках до 160 кг. Найважчий лев був убитий в 1936 році в Трансваалі, він важив 313 кг (книга рекордів Гіннеса). Зазвичай звірі в неволі більші. У 1970 році в Лондонському зоопарку було зареєстровано рекордну вагу лева 375 кг. Лев відрізняється від свого найближчого родича тигра пропорціями тіла. Так, тигр трішки довший, а лев вищий в плечах і має трохи більш витягнутий череп, але в основному ці дві великі кішки мають приблизно однакові розміри, а також однакову силу. Наприклад, сила укусу тигра і лева може досягати 450 кг, а сила удару лапою досягає 180 кг, швидкість удару лапою досягає 6 м/с. Спосіб життя левів нетиповий для великих кішок. Леви живуть великими сімейними групами — прайдами. Полюють і доглядають за дитинчатами, в основному самиці, самці ж охороняють територію. Бої за самиць часто закінчуються смертю самця-захисника або претендента. Деякі прайди спеціалізуються на одному з видів здобичі (є леви, які полюють на слонів). Дорослий самець здатний з'їсти більше 30 кг м'яса за раз. Ситий лев може проспати майже 20 годин. При нагоді вбиває представників інших котячих, таких як гепарди і леопарди. Іноді їх жертвами стають гієни.

ПоведінкаРедагувати

Леви мешкають у степах і саванах і полюють на тварин середнього і великого розміру, насамперед, на копитних. Здобувати великих тварин (буйволів і жираф) їм допомагає колективний спосіб життя. Леви розходяться і займають певні позиції. Є леви-загоничі, вони підкрадаються до жертви на невелику відстань, після чого кидаються на здобич, спрямовуючи вибрану тварину на групу, що очікує в засідці. Самець допомагає завалити велику здобич, якщо потрібна груба сила і вага.

У сутінках тактика полювання міняється, левиці одна за одною безшумно прямують у темряві і оточують стадо копитних. Якщо самці допомагають їм, декілька грізних рикань поженуть переляканих тварин туди, де їх чекають леви. Таким чином вони живляться великими тваринами такими як слон, носоріг, бегемот, великі буйволи, прудконогі газелі. Ще вони рідко нападають на них зграєю.

Коли зебр і гну багато, леви харчуються майже виключно ними. Лев зазвичай їсть раз на два-три дні, але здатний обходитися без їжі кілька тижнів. Серйозною небезпекою голод стає після того, як стада починають сезонну міграцію по рівнинах. Так, левиця з безпорадними новонародженими левенятами іноді залишається сама, коли стада копитних мігрують, а за ними мігрує і її прайд.

Леви поїдають здобич в суворо встановленому порядку: спочатку розпорюють черевну порожнину і з'їдають серце, печінку і нирки, а потім м'ясо разом зі шкурою. Панівний самець їсть першим, навіть якщо ніякої участі в полюванні не брав. Якщо дичини в цей час року багато, і він не надто голодний, то інші члени прайду теж можуть бути допущені до бенкету. Інакше вони вимушені чекати, поки він не насититься, і лише тоді уривають свою частку. Левенята їдять останніми, якщо для них ще щось залишається, і нерідко панівний самець стежить, щоб вони отримали хоч які-небудь залишки.

У період спаровування стосунки між партнерами дуже ніжні. Панівний лев злучається з самицею, у якої настала тічка, кожні двадцять-тридцять хвилин — і так годинами.

Леви звикли до періодів надлишку і нестачі їжі, тому, коли їжа є, вони наїдаються досхочу. Наївшись, лев стає сонним і лягає спати, а біля залишків туші збираються шакали, грифи і гієни. Ситі леви сплять у малих острівцях тіні або в траві нагрітої сонцем савани по 20 годин на добу.

ПрайдРедагувати

 
Дорослий самець лева

Леви є хижими ссавцями і живуть в сімейних групах, так званих прайдах. Прайд складається з одного-трьох самців, кількох статевозрілих самиць і левенят обох статей. Самиці займаються полюванням для прайду, а самці — охороною території.

У прайді рідко буває більше трьох дорослих самців, тому що, підростаючи, молоді леви починають відвойовувати верховенство ватажка. Якщо їм це не вдається, їх зазвичай виганяють з прайду, і вони або створюють свій власний, або якийсь час ведуть самотнє життя. Предки левів, як і решти котячих, були одинаками. Тому, незважаючи на соціальний устрій зграй, характер левових прайдів доволі унікальний. Ієрархія всередині прайду або виражена слабко, або зовсім відсутня, що вкрай нетипово для зграйних тварин. Ця особливість виражається в постійних конфліктах всередині прайду і в тому, що, як правило, жоден з левів, навіть дорослий самець, не володіє беззаперечним авторитетом. З цього також випливає, що в левових співтовариствах не буває ватажка. Незважаючи на те, що дорослий самець є найсильнішою особиною в прайді, він не ухвалює жодні рішення. Коли йти на полювання, на яку тварину нападати, на яку територію перейти у пошуках здобичі — все це вирішують самиці, але навіть вони не діють згуртовано. На полюванні, як правило, кожен лев сам вибирає собі ціль; іноді вони розбиваються на пари, які діють спільно. Все це дуже незвично для соціальних тварин і говорить про те, що лев'ячий прайд не є зграєю, в загальному розумінні цього слова. Це швидше група сильних осіб, присутніх разом з потреби, але які так і не навчилися діяти як одна команда.

Постарілих і хворих левів прайд захищає, так, наприклад, якщо лев не може полювати через травми, отримані на полюванні, його допускають до трапези.

РозмноженняРедагувати

Через три з половиною місяці після спаровування вагітна левиця йде від прайду, відшукує відокремлений, зарослий травою куточок і там народжує потомство. Левенята народжуються сліпими і безпорадними. Виживає в більшості випадків не більше половини всіх левенят.

Левенята смокчуть материнське молоко з народження і до шести-семимісячного віку. Потім вони їдять тільки м'ясо.

У віці близько двох місяців левенята приєднуються до прайду.

Ритуали домінуванняРедагувати

Межі території свого прайду панівний лев мітить, порскаючи на кущі сумішшю сечі і виділень анальних залоз і оповіщає про те, що територія належить йому, громовим ревінням. У основі такої територіальної поведінки лежить потреба захистити самок прайду, яких він вважає за свою власність, від зазіхання інших самців, а тому їхня мисливська ділянка автоматично стає його територією.

Коли молодий лев або кілька таких левів починає виявляти цікавість до певних володінь, це означає війну. Левиці ж відганяють будь-яку чужу самицю, яка спробує приєднатися до прайду.

ПідвидиРедагувати

 
Два підвиди згідно з генетичними дослідженнями
 
Катангський лев

Результати сучасних досліджень вказують на існування лише двох підвидів лева[4][5]:

У XIX й XX століттях було описано більше десятка підвидів левів, що відрізняються розмірами, формою гриви:

  • Азійський або індійський лев (P. leo persica) був поширений на території південної Євразії від Греції до Індії. Зараз збереглося близько 300 особин в Гирському заповіднику в штаті Гуджарат, Індія.
  • Атласький або берберійський лев (P. leo leo) був поширений на півночі Африки в Атлаських горах. Відомі зі старовини — саме атлаські леви містилися у бестіаріях римських імператорів. Останній лев був знищений у Марокко в 1922 році.
  • Сенегальський лев (P. leo senegalensis) — поширений на території Західної Африки, під загрозою зникнення.
  • Лев Північного Конго (P. l. azandica).
  • Східноафриканський, або нубійський (P. leo nubica) — мешкає в Східній Африці.
  • Катанзький лев (P. leo bleyenberghi) — мешкає в Анголі і на півдні Конго (назва від провінції Катанга); під загрозою зникнення.
  • Південноафриканський, або трансваальський лев (P. leo krugeri).
  • Капський лев (P. leo melanochaita) — останній лев знищений в 1860 році.

ДоісторичніРедагувати

Сумнівні підвидиРедагувати

ІсторіяРедагувати

Див. також: Лев печерний

Максимального свого розповсюдження леви досягли в кінці плейстоцену: приблизно 100 000–10 000 років тому у них був найширший серед ссавців сухопутний ареал. Різні географічні раси або підвиди левів зустрічалися від Аляски і Юкона в Північній Америці до Перу в Південній, по всій Європі, в Азії до Сибіру і на більшій частині Африки. У Північній Америці вони вимерли приблизно 10 000 років тому.

В історичні часи леви мешкали на крайньому півдні Африки і по всій півночі цього континенту, а також по всій Передній Азії, доходячи до Індії, де займали напівпустельні рівнини в північній половині країни, а також Балканського півострова в Європі. На європейському континенті леви були винищені до 100 н. е., а в інших частинах колишнього ареалу леви зникли до кінця XIX століття. В Ірані декілька левів зберігалося до 1942; в Індії їх число скоротилося приблизно до 25, і залишилися вони там тільки в Гирському лісі, проте після того, як вони були взяті під охорону, від 1940-х років їх популяція істотно збільшилася.

Образ лева в культуріРедагувати

 
Скульптура лева. Крим, Воронцовський палац

Лев у символіціРедагувати

Лев в міфологіїРедагувати

  • У єгипетській міфології — символ божественної влади та царської гідності.
  • Сехмет
  • У ассирійців та греків леви вважалися за супутників богинь
  • Немейський лев
  • У ранньохристиянському мистецтві лев по черзі символізував святого Марка, святого Ієроніма і навіть самого Христа — як «лева від коліна Іуда». У Біблії лев також служив порівнянням сатани: «Супротивник ваш диявол ходить, як рикаючий лев.»
  • Лев є центральним елементом герба міста Львова, що походить від імені Льва, сина короля Данила.

Лев в іконописі як одна з 4 істот у пророцтві Ієзекиїля (Ієз. 1), лев традиційно розуміється як символ одного з євангелістів, Марка.

Лев у античному мистецтвіРедагувати

Лев у сучасному мистецтвіРедагувати

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Полянський М. Зоологія. — Прага : Книгопечатня Богеміи, 1874. — С. 18.
  2. Шарлемань М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 18.
  3. а б Маркевич О.П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 220.
  4. Kitchener A. C. et al. A revised taxonomy of the Felidae. The final report of the Cat Classification Task Force of the IUCN. — Bern, Switzerland : IUCN/SSC Cat Specialist Group, 2017. — 80 с.
  5. de Manuel M. et al. The evolutionary history of extinct and living lions // Proceedings of the National Academy of Sciences. — 2020. — Вип. 117. — № 20. — С. 10927-10934. — DOI:10.1073/pnas.1919423117.

ПосиланняРедагувати