Відкрити головне меню

Окса́на Миха́йлівна Стеше́нко (уроджена Старицька; * 1875, с Карпівка, нині Могилів-Подільський район, Вінницька область — † 1942, концтабір у Казахській РСР) — українська письменниця, перекладач і педагог.

Стешенко Оксана Михайлівна
Стешенко О.jpg
Народилася 1875
Могилів-Подільський район, Вінницька область
Померла 1942
Казахстан
Діяльність письменниця
Батько Старицький Михайло Петрович
Мати Старицька Софія Віталіївна
Брати, сестри Старицька Марія Михайлівна і Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна
У шлюбі з Стешенко Іван Матвійович
Діти Стешенко Ярослав Іванович і Стешенко Ірина Іванівна

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
З ліва на право: Оксана Старицька, Леся Українка, Ольга Косач. 1896 р.

Народилася у селі Карпівці (тепер Могилів-Подільського району Вінницької області). Донька письменника Михайла Старицького.

Ще 22-річною потрапила до Лук'янівської в'язниці за участь у так званій «вітровській» демонстрації. Народниця-чернігівка Марія Вітрова не витримала знущань жандармів у Петропавлівській фортеці-в'язниці і спалила себе. Молодь вийшла на вулиці, засуджуючи самодержавний режим. У сусідній камері сидів майбутній Оксанин чоловік — Іван Стешенко. По виході з Лук'янівки вони побралися.

Оксана підтримувала всі чоловікові починання, а були вони різнобічні, адже Іван Матвійович знаний як поет, перекладач, літературознавець, педагог, перший міністр освіти в уряді УНР. Оксана Михайлівна працювала під його началом у відділі позашкільної освіти.

29 липня 1918 року більшовицький агент Башловка з-за рогу вбив Івана Стешенка. Оксана Михайлівна залишалася з донькою і сином на руках, без чоловікової опори.

За Директорії Оксана Стешенко — голова дитячих притулків департаменту позашкільної освіти, згодом працювала в Українському Червоному Хресті.

Оксану Стешенко заарештували 1941 року водночас із сестрою Людмилою Старицькою-Черняхівською. Дорогу до Казахстану вона ще пережила, але наступного року закінчила життя в якомусь із концтаборів.

ТворчістьРедагувати

Стешенко — автор хрестоматії для дітей середнього шкільного віку «Рідні колоски» (1924 — 1925, у другому виданні — «Колоски життя»), творів для дітей «Як Юрко подорожував на Дніпрові пороги» (1929), «Герої зв'язку» (1930) та ін., низки статей із літературознавства.

Переклала українською мовою роман Михайла Салтикова-Щедріна «Пани Головльови» (1939).

РодинаРедагувати

Батько — Михайло Старицький, мати — Софія Старицька. Дядько по матері — Микола Лисенко.

Старші сестри: Марія Старицька, Людмила Старицька-Черняхівська; молодша сестра, Ольга, померла одинадцятирічною. Брат Юрій (пом. 1936), юрист.

Чоловік — Іван Стешенко.

Діти: Ірина (1898—1987) та Ярослав (1904—1939).

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати