Відкрити головне меню

Софі́я Віта́ліївна Стари́цька (уроджена Лисенко; * 1850, Жовнине, Чорнобаївський район, Черкаська область — † 1927) — українська громадська діячка, акторка-аматорка.

Старицька Софія Віталіївна
Старицька Софія.png
Народилася 1850
Померла 1927
Діяльність соціальний активіст
Батько Лисенко Віталій Романович
Брати, сестри  • Лисенко Микола Віталійович і Лисенко Андрій Віталійович
У шлюбі з Старицький Михайло Петрович
Діти Старицька Марія Михайлівна, Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна і Стешенко Оксана Михайлівна

Сестра композитора Миколи Лисенка та лікаря Андрія Лисенка, дружина і троюрідна сестра письменника Михайла Старицького.

ПоходженняРедагувати

Родом із Полтавщини.

Народилася в селі Жовнине, Чорнобаївський район, Черкаська область в родині дворянина Віталія Романовича Лисенка, полковника Орденського кірасирського полку[ru] Батько був високоосвіченою людиною, удома розмовляв українською.

Мати, Ольга Єреміївна, походила з полтавського поміщицького роду Луценків та з козацького роду Булюбашів. Освіту здобула у Петербурзькому Смольному інституті шляхетних дівчат, розмовляла майже винятково французькою і примушувала до цього всіх членів родини.

Походила з козацько-старшинського роду Лисенків. Як одного з засновників роду історичні документи засвідчують Якова Лисенка (1-а половина XVII століття, брав активну участь у визвольній війні). Іван, син Якова, — відомий військовий і політичний діяч 2-ї половини XVII століття, був Чернігівським, пізніше Переяславським полковником, згодом — наказним гетьманом; 1695 року брав участь в Азовських походах. Його син Федір (прапрадід Софії) з 1741 року був генеральним суддею[1].

ДітиРедагувати

1862 року одружилася із троюрідним братом Михайлом Старицьким та допомагала чоловікові в антрепренерській праці.

У родині Софії та Михайла Старицьких було п'ятеро дітей. Старша дочка — Марія Михайлівна — була актрисою, режисером, педагогом. Вона першою в Україні здобула професійну акторську освіту в столиці імперії. Багато гастролювала, грала в різних петербурзьких театрах, у трупі Саксаганського. Пізніше працювала в музично-драматичній школі Липневич-Носової, а коли Лисенко організував свою школу, почала викладати там.

Друга дочка — Людмила Михайлівна Старицька-Черняхівська — відома письменниця. У своєму заповіті Михайло Петрович написав: «…виконавицею мого заповіту я залишаю свою улюблену дочку Людмилу, яка була моїм ангелом-хоронителем за мого життя і яка любить своїх сестер і брата, й вона не образить їх. Усім своїм спадкоємцям бажаю: хай подарує їм Господь тихе і спокійне життя, хай не погасне в їхніх серцях любов до своєї батьківщини, яка зігрівала мене все моє життя…».

Середня дочка — Оксана Михайлівна — викладала музику. Її чоловік — Іван Стешенко — був першим міністром освіти УНР (його вбили 1918 року).

У 11-літньому віці померла молодша дочка Старицьких — Ольга.

Син Юрій Михайлович Старицький здобув юридичну освіту в Київському університеті. Через те, що 1902 року брав участь у студентській демонстрації і був затриманий, до революції перебував під постійним наглядом поліції. Надалі керував українською «Просвітою», потім був членом Сочинської місцевої ради, але після доносу він з дружиною — художницею Варварою Савич — був змушений поїхати до Сухумі. Там Юрій Михайлович займався адвокатською практикою, помер 1936 року.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати