Стефак Василь Федорович
Василь Федорович Стефак (20 лютого 1942, с. Рунгури, нині Івано-Франківська область — 25 вересня 2023, м. Львів) — український письменник, перекладач. Член Національної спілки письменників України (1974)[1]. Заслужений працівник культури України (2007).
| Василь Стефак | |
|---|---|
| Василь Федорович Стефак | |
| Народився |
20 лютого 1942 Рунгури, Коломийський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер |
25 вересня 2023 (81 рік) Львів, Україна |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Громадянство |
 УРСР →  Україна |
| Діяльність | письменник, перекладач |
| Alma mater | Львівський державний університет імені Івана Франка |
| Членство | Національна спілка письменників України |
| Нагороди | |
Життєпис
ред.Василь Стефак народився 20 лютого 1942 року в селі Рунгурах, нині Печеніжинської громади Коломийського району Івано-Франківської области України[1].
Навчався у Вижницькому художньому училищі. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (1971). Працював у місцевій і молодіжній пресі; заступником начальника управління внутрішньої політики Львівської ОДА (1993—2002)[1].
Помер 25 вересня 2023 року у Львові[1]. Похований на 69 полі Личаківського цвинтаря.
Доробок
ред.Автор публікацій в періодиці[1].
Книги[1]:
- «Далекий птах» (1973);
- «День» (1977);
- «Хочу журавля» (1980);
- «Що нового під сонцем» (1984);
- «Весняна ворожба» (2002);
- «Рунгури» (2002);
- «По той бік ночі» (2006; 2008; номінувалася на Шевченківську премію[2]; високо оцінена критиками[3]);
- «Барви високої долі» (2009);
- «Примха посеред літа» (2012);
- «Примови проти темряви» (2012)[4]
- «Бринза з примхами» (2012)[5].
Твори перекладено білоруською, молдавською, литовською, грузинською, угорською, узбецькою та болгарською мовами[1].
Українською мовою переклав повість Анатолія Приставкіна «Золота хмарина ночувала», роман Василя Гросмана «Життя і долі»[6].
Нагороди
ред.- заслужений працівник культури України (20 серпня 2007) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 16-ї річниці незалежності України[7];
- премія імені Ірини Вільде — за книгу прози «Примови проти темряви» (2012)[8];
- премія імені Богдана Лепкого[1].
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и Відійшов у вічність український письменник, уродженець с. Рунґури на Коломийщині Василь Стефак. Дзеркало медіа. 26 вересня 2023.
- ↑ Еа здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2008 року. Україна молода. 4 січня 2008.
- ↑ Василь Стефак. Коломийська центральна районна бібліотека. 30 жовтня 2014.
- ↑ Примови проти темряви [Текст] : оповідання та новели / В. Ф. Стефак. — Львів : СПОЛОМ, 2012. — 264 с. : іл. — ISBN 978-966-665-649-3.
- ↑ Бринза з примхами [Текст] : коломийки, прибамбашки, а місцями навіть фрашки: на 70-річчя Василя Стефака / упоряд., кер. проекту С. Дикий, худ. С. Кустов
- ↑ Помер український письменник Василь Стефак. Leopolis.news. 26 вересня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 20 серпня 2007 року № 715/2007 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ Літературна премія імені Ірини Вільде. Миколаївська обласна бібліотека для дiтей ім. В. Лягіна.
Джерела
ред.- Оксана Рижук (7 травня 2012). Василь Стефак репрезентував свою творчість. Коломийські Вісти/Коломия.
- Баран, Є. Трудівник на письменницькій ниві // Літературна Україна. — 2012. — 1 берез. (№ 9). — С. 6.
- Різник, Л. Правда верховинця // Дзвін. — 2012. — № 2. — С. 114—117.
Посилання
ред. Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Коломию відвідав Василь Стефак на YouTube // Приватне підприємство Телерадіокомпанія НТК. — 2012. — 7 травня. |
- Ігор Гургула (13 грудня 2022). Живемо Країною, дихаємо Вітчизною, творимо з любов'ю (погляд на літературний процес). Золота пектораль.