Різник Левко Йосипович
Левко́ Йо́сипович Рі́зник (14 січня 1938, Нараїв, нині Тернопільського району — 27 березня 2021, Львів) — український письменник, ґрунтознавець, громадський діяч. Член Національної спілки письменників України з 1978 року.
| Різник Левко Йосипович | |
|---|---|
| Народився | 14 січня 1938 (86 років) Нараїв, Бережанський район, Тернопільська область, СРСР |
| Країна |  Україна |
| Діяльність | письменник |
| Alma mater | Львівський національний університет природокористування |
| Членство | Національна спілка письменників України |
Життєпис
ред.У 1959 році закінчив Львівський сільськогосподарський інститут (нині — Львівський аграрний університет).
Працював ґрунтознавцем, керівником сектору кадастру у Львівській філії інституту «Укрземпроект».
Від 1981 — у Львівській організації Спілки письменників України: літературний консультант, відповідальний секретар, у 1993—2005 — голова обласної письменницької організації.
Помер у Львові, похований на 54 полі Янівського цвинтаря.
Творчість
ред.Автор збірників оповідань і повістей:
- «З математичною точністю» (1969),
- «Голуби до сонця» (1976),
- «Наріжний камінь» (1977),
- «Міра оптимізму» (1984),
- «Неоплатні борги» (1985),
- «Друге дихання» (1986),
- «На крутизні» (1988),
- «Цілитель» (1995),
- «Усусуси на Лисоні» (2000; нагороджений літературною премією ім. Олеся Гончара),
- «Мамонт ожив» (2004);
автор романів:
- «Повінь» (1982),
- «Січовий батько» (1995),
- «Марґінал» (1996; відзначений премією «Кращий роман року» ім. Андрія Головка),
- «Карма» (1997),
- «Лідер» (1999),
- «Фактор Данила Вернади» (2003),
- «Фіолетові кошенята» (2003),
- «На карнавалі лукавства» (2004),
- «Самотність пророка» (2005),
- «Поет і владика» (2008)[1],
- Доктор і Професор, або На шляху поступу (роман-есей, 2011)[2]
Опублікував у журналі «Тернопіль» (нині — «Літературний Тернопіль») повість «Героям слава» (1991), уривки з роману «Поет і Владика» (2008), у регіональному збірникові «Тернопілля'95» — оповідання «Бочка».
Відзнаки
ред.- Літературна премія імені Андрія Головка — за найкращий роман року «Маргінал» (1997).
- Державна літературна премія імені Олеся Гончара — за книгу «Усусуси на Лисоні» (2002).
- Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких — за публікацію творів у журналах «Тернопіль» і «Літературний Тернопіль» (2011).
- Премія Президента «Українська книжка року» — за книгу-трилогію «Самотність пророка», «Поет і Владика», «Доктор і Професор» (2015).[3]
Примітки
ред.- ↑ «Поет і владика. На калиновім мості»: [роман-діалог] / Л. Різник // Тернопіль. — 2008. — № 1. — С. 17—27 : фотогр. ; № 2. — С. 8—18. — (Велика проза: першодрук). — Біогр. відомості про автора.
- ↑ Доктор і Професор, або На шляху поступу: роман-есей / Л. Різник // Літературний Тернопіль. — 2011. — № 4. — С. 10—45 ; 2012. — № 1. — С. 8—25. — (Велика проза: першодрук)
- ↑ Львів'янин Левко Різник — лауреат премії Президента «Українська книжка року»
Література
ред.- Мельничук Б. Різник Левко Йосипович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 183. — ISBN 978-966-528-279-2.
Посилання
ред.- 75 років від дня народження Левка Йосиповича Різника. Процитовано 16 квітня 2014.
- Львів'янин Левко Різник — лауреат премії Президента «Українська книжка року» // Щоденний Львів, 24 червня 2015.
|
Це незавершена стаття про українського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |