Державна літературна премія імені Олеся Гончара
Премія імені Олеся Гончара — українська літературна премія. Її присуджують щорічно за кращі літературні твори, які утверджують ідеали гуманізму, духовні цінності українського народу, ідеї незалежності України.
Історія
ред.Заснована Міністерством культури і мистецтв України, Державним комітетом у справах національностей та міграції і Національною спілкою письменників України. Затверджена Кабінетом Міністрів України Постановою № 1363 від 8 грудня 1997 року.
Організаційно-методичний супровід присудження Премії здійснює Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти.
Положення про премію імені Олеся Гончара в останній редакції [1]
Нагородження
ред.Починаючи з 1998 року, щорічно присуджується одна премія до дня народження Олеся Гончара — 3 квітня. Розмір премії становить 20 000 гривень. Кошти виділяються за рахунок асигнувань, передбачених Міністерству культури України у державному бюджеті. Висунення кандидатів на здобуття премії відбувається до 1 березня.
Лауреати
ред.- 1998 — Майданська Софія Василівна[2].
- 1999 — Бойко Богдан Михайлович, за книжки повістей та нарисів «По голови… по голови…»; Зобенко Марія Олександрівна, за літературно-критичні та публіцистичні твори, пов'язані з пропагандою і дослідженням літературної спадщини Олеся Гончара.
- 2000 — Дзюбенко-Мейс Наталя Язорівна, за роман «Андрій Первозванний»; Пономаренко Любов Петрівна, за книжку «Дерево обличчя».
- 2002 — Різник Левко Йосипович, за книгу-трилогію «Самотність пророка», «Поет і Владика», «Доктор і Професор».[3]
- 2004 — Олесь Воля (Олександр Міщенко), за книгу «Мор».
- 2004 — Мартинов Василь Іванович, за книги: «Магія Думного потоку», «Уроки Ліни Костенко», «Німа дзвіниця», «Нанашка» (Уроки Ірини Вільде).
- 2006 — Тарасюк Галина Тимофіївна, за роман-гіпотезу «Між пеклом і раєм» (Сни Анахорета).
- 2007 — Грищук Броніслав Антонович; Лопата Василь Іванович.
- 2008 — В. Коваль (посмертно).
- 2010 — Чорногуз Олег Федорович.
- 2011 — Степаненко Микола Іванович[4].
- 2013 — Абліцов Віталій Григорович, за книгу «Діалог через океан: Юрій Шевельов. Олесь Гончар»[5].
- 2014 — Пепа Вадим Іванович, за художньо-публіцистичну книгу «Пам'ять української душі».
- 2015 — Лис Володимир Савович, за документальний роман "Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї", Погрібний Віктор Олексійович, за книжку прози "Куща. Новели, повість, есе".
- 2018 — Пишнюк Тетяна Володимирівна, за книжку "Нерозгаданий постскриптум".
- 2019 — Шкраб'юк Петро Васильович, за книги «Над Простором і Часом: трилогія незвичайного» та «Історії прожиті тричі (події, документи, спогади)».
- 2021 — Тетяна П'янкова за роман «Чужі гріхи».
- 2022 — Галина Лицур-Щадей за збірку оповідань «Таке життя».
- 2023 — Владислав Стольников "Вітри на сполох".
- 2024 — Леонід Петровський "Окрушини долі".
Примітки
ред.- ↑ Про затвердження Положення про премію імені Олеся Гончара. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Біобібліографічний покажчик Олеся Гончара // «[[Українська літературна газета]]», № 10(94) 17.05.2013. Архів оригіналу за 04.11.2013. Процитовано 02.11.2013.
- ↑ Львів'янин Левко Різник — лауреат премії Президента «Українська книжка року» // «Щоденний Львів», 24.06.2015. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20160305043757/http://lib.pnpu.edu.ua/presa-pro-pnpu/508-naukova-dijalnist-pnpu Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]][Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Наукова діяльність ПНПУ // Сайт Наукової бібліотеки Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка
- ↑ Названо лауреатів премій імені Олеся Гончара // [[Слово Просвіти]], 11 квітня 2013. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 6 березня 2022.
Джерела
ред.- Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 1997 р. N 1363 «Про заснування літературної премії імені Олеся Гончара» [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- [1]
- Премії НСПУ [Архівовано 13 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Конкурси, літпремії на сайті «Поезія та авторська пісня України» [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.]