Пишнюк Тетяна Володимирівна

Пишнюк Тетяна Володимирівна
	Письменниця Тетяна Володимирівна Пишнюк
Псевдо	Фольварочна Тетяна Володимирівна
Народилася	24 серпня 1962 (61 рік); село Івановичі Червоноармійського району, Житомирської області
Громадянство	СРСР → Україна
Національність	українка
Місце проживання	Київ
Діяльність	державна служба, письменницька діяльність у жанрі поезії та прози
Відома завдяки	письменниця (поетеса, прозаїк) Член Національної спілки письменників України з 27.05.2002 року
Alma mater	Київський державний інститут культури
Членство	Національна спілка письменників України
Посада	головний консультант Адміністрації Президента України, перший заступник Голови НСПУ
У шлюбі з	Василь Іванович Фольварочний
	; Висловлювання у Вікіцитатах; Медіафайли у Вікісховищі;

Тетяна Володимирівна Пишнюк (народилася 24 серпня 1962 року в селі Івановичі, Червоноармійського (нині Пулинського) району, на Житомирщині) — українська письменниця. Член Національної спілки письменників України (з 27.05.2002 року), голова Київської організації НСПУ (з 27.02.2024 року)^[1]. Перший заступник Голови НСПУ. Вдова поета, драматурга, прозаїка, громадського діяча Василя Фольварочного.^[2]

Життєпис ред.

У 1979 році закінчила Івановицьку середню школу, 1994-го – Київський інститут культури та мистецтв за фахом режисури.

У 1986—1989 рр. працювала інспектором Червоноармійського відділу культури. З 1989 року по 1995 викладала народознавство у Червоноармійській середній школі, збирала поліський фольклор, публікувала в українських газетах та журналах статті про народознавчі дослідження.

Останні 14 років працювала в органах виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Адміністрація Президента України). Нині працює в апараті НСПУ.

Письменниця працює в жанрі поезії та прози. Твори Тетяни Пишнюк пізнавальні, насамперед в царині Духу. Романи водночас – психологічні й езотерико-філософські. Авторка бачить шлях до щастя – як через віру і любов, так і через пошук та пошанування свого пракореня і злиття з природою.

Ряд поезій Т. Пишнюк покладені на музику: «Там за селом джерела б’ють» (Вікторія Демченко), «Руда панна» (Сергій Лазо), «Мамині рушники» (Володимир Волонтир) та інший варіант Ольги Пеконіс – ця пісня стала візитівкою хору хлопчиків і юнаків Мукачівської хорової школи, з якою вони об’їздили всю Україну та зарубіжжя.

За поетичними та прозовими творами Тетяни Пишнюк створено десятки радіопередач. Вона частий гість у закладах освіти та культури. Найважливішою темою розмов на зустрічах із читачами є тема духовного збагачення українців та патріотичного виховання молоді, з якої має початися справжня духовна нація.

Твори ред.

Є автором збірок поезій:

«Поволі вмирає ніч»,
«Музика самотньої печалі»,
«Сунична оскомина»^[3] та

автором романів:

«Дорога з вибоїнами»,
«Озирнутися вперед»^[4],
«Кацапочка»^[5],
«Гра в королеву»^[6].
"Божа вивірка",
"Остання зарубка".

Вірші Тетяни Пишнюк увійшли до антології «Сама. Антологія сучасної української жіночої поезії» ^[7], до антології сучасної поезії "Помежи словом і століттями", до антології європейського верлібру "Вільний вітер" /"Волен вятьр" в перекладі болгарською мовою, до двомовного видання «Гравітація взаємності. Антологія сучасної української поезії / Grawitacja wzajemności. Antologia współczesnej poezji ukraińskiej» в перкладі польською мовою.