Пишнюк Тетяна Володимирівна

Тетяна Володимирівна Пишнюк (народилася 24 серпня 1962 року в селі Івановичі, Червоноармійського (нині Пулинського) району, на Житомирщині) — українська письменниця. Член Національної спілки письменників України (з 27.05.2002 року), голова Київської організації НСПУ (з 27.02.2024 року)[1]. Перший заступник Голови НСПУ. Вдова поета, драматурга, прозаїка, громадського діяча Василя Фольварочного.[2]

Пишнюк Тетяна Володимирівна
Письменниця Тетяна Володимирівна Пишнюк
ПсевдоФольварочна Тетяна Володимирівна
Народилася24 серпня 1962(1962-08-24) (62 роки)
Українська РСР село Івановичі Червоноармійського району, Житомирської області
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Місце проживанняКиїв
Діяльністьдержавна служба, письменницька діяльність у жанрі поезії та прози
Відома завдяки
Alma mater Київський державний інститут культури
ЧленствоНаціональна спілка письменників України
Посада
У шлюбі зВасиль Іванович Фольварочний

Життєпис

ред.

У 1979 році закінчила Івановицьку середню школу, 1994-го – Київський інститут культури та мистецтв за фахом режисури.

У 1986—1989 рр. працювала інспектором Червоноармійського відділу культури. З 1989 року  по 1995 викладала народознавство у Червоноармійській середній школі, збирала поліський фольклор, публікувала в українських газетах та журналах статті про народознавчі дослідження.

Останні 14 років працювала  в органах виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Адміністрація Президента України). Нині працює в апараті НСПУ.   

Письменниця працює в жанрі поезії та прози. Твори Тетяни Пишнюк пізнавальні, насамперед в царині Духу. Романи водночас – психологічні й езотерико-філософські. Авторка бачить шлях до щастя – як через віру і любов, так і через пошук та пошанування свого пракореня і злиття з природою.

Ряд поезій Т. Пишнюк покладені на музику: «Там за селом джерела б’ють» (Вікторія Демченко), «Руда панна» (Сергій Лазо), «Мамині рушники» (Володимир Волонтир) та інший варіант Ольги Пеконіс – ця пісня стала візитівкою хору хлопчиків і юнаків Мукачівської хорової школи, з якою вони об’їздили всю Україну та зарубіжжя.

За поетичними та прозовими творами Тетяни Пишнюк створено десятки радіопередач. Вона частий гість у закладах освіти та культури. Найважливішою темою розмов на зустрічах із читачами є тема духовного збагачення українців та патріотичного виховання молоді, з якої має початися справжня духовна нація.        

Твори

ред.

Є автором збірок поезій:

  • «Поволі вмирає ніч»,
  • «Музика самотньої печалі»,
  • «Сунична оскомина»[3] та

автором романів:

  • «Дорога з вибоїнами»,
  • «Озирнутися вперед»[4],
  • «Кацапочка»[5],
  • «Гра в королеву»[6].
  • "Божа вивірка",
  • "Остання зарубка".

Вірші Тетяни Пишнюк увійшли до антології «Сама. Антологія сучасної української жіночої поезії» [7], до антології сучасної поезії "Помежи словом і століттями", до антології європейського верлібру "Вільний вітер" /"Волен вятьр" в перекладі болгарською мовою, до двомовного видання «Гравітація взаємності. Антологія сучасної української поезії / Grawitacja wzajemności. Antologia współczesnej poezji ukraińskiej» в перкладі польською мовою.

Галерея

ред.

Примітки

ред.

Посилання

ред.