Старосольський Ігор Володимирович

український реставратор архітектури

Ігор Володимирович Старосольський (3 серпня 1908, Львів — 10 лютого 1988, там само) — український архітектор, реставратор, політичний в'язень.

Ігор Володимирович Старосольський
Народження3 серпня 1908(1908-08-03)
Смерть10 лютого 1988(1988-02-10) (79 років)
ПохованняЛичаківський цвинтар[1]
Країна
(підданство)
 Польська Республіка
 СРСР
НавчанняНаціональний університет «Львівська політехніка» і Львівська академічна гімназія
Діяльністьреставратор, conservator
Праця в містахЛьвів, Бібрка, Броди, Червоноград
ЧленствоПласт і Національна спілка архітекторів України
ЗакладУкрзахідпроектреставрація
БатькоСтаросольський Володимир
МатиСтаросольська Дарія Володимирівна
Брати, сестриСтаросольський Юрій Володимирович

Біографія

ред.

Народився у Львові в родині адвоката Володимира Старосольського і піаністки Дарії з Шухевичів. Навчався у Львівській академічній гімназії. Член «Пласту». Захоплювався музикою, грав на віолончелі. 1938 року закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки. Працював в архітектурному бюро Ярослава Філевича. 1940 року разом із родиною вивезений на поселення у Казахстан. 1946 року повернувся до Львова. Працював асистентом професора Івана Багенського на кафедрі архітектурного проектування. Писав дисертацію.

Заарештований 1950 року за «український буржуазний націоналізм», перебував у тюрмах і таборах Сизрані, Усть-Каменогорська, Караганди і Норільська. 1956 року вийшов на волю. Реабілітований, однак поновитись у Політехніці не зміг. Прийнятий до Спілки архітекторів. 1957 року організовує у Львові реставраційні майстерні (значно пізніше реорганізовані в Інститут «Укрзахідпроектреставрація»). Очолював науково-дослідний і проектний напрямки роботи майстерень. 1974 року вийшов на пенсію. Проживав у Львові на вулиці Бічній Личаківській, а незадовго до виходу на пенсію оселився у новій квартирі на вулиці Тролейбусній. Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 59.[2]

Роботи

ред.

Вшанування

ред.

Згідно ухвали Львівської міської ради від 4 липня 2024 року вулицю Олександра Карпінського перейменовано на вулицю Старосольських[6].

Примітки

ред.
  1. Вічна Ватра на Личакові: могили пластунів у Львівському історико-культурному музеї-заповіднику «Личаківський цвинтар»Львів: 2007. — С. 50. — 76 с.
  2. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь: путівник. — Львів, 2006. — С. 334—335. — ISBN 966-8955-00-5.
  3. а б в Церкви України. Перемиська єпархія, 1998.
  4. Бойко О. Давні муровані церкви в дослідженнях і проектах інституту // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2002. — № 12 — С. 202—203.
  5. а б Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, 1985.
  6. У Львові перейменували вулицю Карпінського. Планується ще низка змін. zbruc.eu. Zbruč. 5 липня 2024. Процитовано 5 липня 2024.

Джерела

ред.

Слободян В. М. Церкви України. Перемиська єпархія. — Львів, 1998. — С. 863. — ISBN 966-02-0362-4.