Станіслав Фердинанд Жевуський

Станіслав Фердинанд Жевуський (1737, Підгірці — 16 червня 1786, Погребище) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського і Речі Посполитої. Ротмістр панцирний (1755), генерал-майор коронної армії (1757), староста холмський (17581769)[4], підстолій великий литовський (17591760), хорунжий великий литовський (17601782), генерал-майор австрійської армії (1783). Кавалер ордену Білого Орла (1760).

Станіслав Фердинанд Жевуський
Stanisław Ferdynand Rzewuski.PNG
Народився 1737[1][2][3]
Підгірці, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер 16 червня 1786(1786-06-16)
Погребище, Махнівський повіт, Брацлавське намісництво, Російська імперія
Країна Flag of the Grand Duchy of Lithuania 1792.svg Велике князівство Литовське
Royal Banner of Stanisław II of Poland.svg Річ Посполита
Національність поляк
Суспільний стан шляхтич
Посада Підстолій великий литовський (1759—1760)
Хорунжий великий литовський (1760—1782)
Військове звання генерал-майор
Рід Жевуські
Батько Вацлав Петро Жевуський
Мати Anna Lubomirskad
Брати, сестри Северин Жевуський, Teresa Karolina Rzewuskad, Марія Людвіка Ржевуськаd і Юзеф Жевуськийd
У шлюбі з Katarzyna Karolina Radziwiłłd
Діти Q17143000?, Адам Станіславович Ревуський, Teofila Rzewuskad, Anna Rzewuskad і Seweryn Rzewuskid
Нагороди
POL Order Orła Białego BAR.svg
Герб

Герб Кривда

БіографіяРедагувати

Представник знатного польського магнатського роду Жевуських герба «Кривда». Старший син гетьмана великого коронного і каштеляна краківського Вацлава Петра Жевуського (1705—1779) і Ганни Любомирської (1714—1763). Молодші брати — генерал-лейтенант литовської армії Юзеф (17391816) і гетьман польний коронний Северин (17431811).

У 1755 році став ротмістром панцирної хоругви, в 1757 році отримав чин генерал-майора коронної армії. 24 вересня 1759 року Станіслав Жевуський отримав посаду підстолія великого литовського, а 30 травня 1760 року став хорунжим великим литовським. У 1760 році став кавалером ордену Білого Орла.[5]

Посол Надзвичайного сейму 1761 року від Холмської землі.[6] Посол на сеймі 1762 року.[7] У 1764 році був обраний послом від Вількомирського повіту на конвокаційному сеймі 1764 року. 7 травня 1764 року підписав маніфест, в якому визнавав незаконним перебування російських військ у Варшаві.[8] У додатку до депеші від 2 жовтня 1767 року до президента Колегії закордонних справ Російської імперії Микити Паніна, російський посланник Микола Репнін назвав його послом для реалізації російських планів на сеймі 1767 року, посол від Новогрудського повіту на сеймі 1767 року.[9]

3 листопада 1768 року виступив проти Барської конфедерації.[10] 25 жовтня 1783 отримав звання генерал-майора австрійської армії.[11]

Сім'яРедагувати

13 червня 1758 одружився з княжною Катажиною-Кароліною Радзивіл (1740—1789), дочкою гетьмана великого литовського і воєводи віленського, князя Михайла Казимира Радзивілла «Рибоньки» (1702—1762), і Урсули-Франциски Вишневецької (17051753). Як посаг за дружиною він отримав маєток Погребище у Брацлавському воєводстві.

Діти:

ПриміткиРедагувати

  1. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713
  2. NUKAT — 2002.
  3. MAK
  4. Urzędnicy województwa bełskiego i ziemi chełmskiej XIV—XVIII wieku. Spisy". Oprac. Henryk Gmiterek i Ryszard Szczygieł. Kórnik 1992, s. 261.
  5. Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008, 2008, s. 196.
  6. Porządek JJ WW Ich Mciow Panow Posłow Obranych na Seym Extraordynaryiny Warszawski, Dnia 27. Kwietnia 1761.
  7. Kuryer Warszawski 1762, nr 71, [b.n.s]
  8. Józef Zaleski, Panowanie Stanisława Augusta Poniatowskiego do czasu Sejmu Czteroletniego, 1887, s. 21, Dyaryusz seymu convocationis siedmio-niedzielnego warszawskiego: zdania, mowy, projekta y manifesta w sobie zawierający przez sessye zebrany r.p. 1764, s. 4-6.
  9. Носов Б. В. Установление российского господства в Речи Посполитой. 1756—1768 гг. Москва, 2004, С. 669.
  10. Walery Bubień, Sejmik nowogródzki, słuczorzeski i stwołowicki w czasach panowania Stanisława Augusta Poniatowskiego 1764—1795, Kraków 2007, s. 58.
  11. Antonio Schmidt-Brentano: Kaiserliche und k.k. Generale (1618—1815). Wiedeń: Austriackie Archiwum Państwowe, 2006.
  12. http://www.genealogy.euweb.cz/poland/rzewuski.html Повний родовід роду Жевуських.