Францішек Ксаверій Любомирський
Францішек Ксаверій Любомирський (пол. Franciszek Ksawery Lubomirski, 1747–1819) — голова польського роду Любомирських, з 1772 року — староста ситихівський, генерал російської армії, князь.
| Францішек Ксаверій Любомирський | |
|---|---|
| Народився |
1747 Сміла, Черкаський повіт, Російська імперія |
| Помер |
1829 або 1819 Вітебськ, Російська імперія |
| Поховання | Вітебська область |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Діяльність | офіцер |
| Посада | ситихівський старостаd |
| Військове звання | генерал |
| Рід | Любомирські |
| Батько | Станіслав Любомирський |
| Мати | Людвика Гонората Потійd |
| Брати, сестри | Юзеф Любомирський, Михайло Любомирський і Олександр Любомирський |
| У шлюбі з | Q28811997?, Teofila Rzewuskad і Mariya Naryshkinad |
| Діти | Eugeniusz Lubomirskid, Олександр Ігнатій Любомирськийd і Konstanty Ksawery Lubomirskid |
.jpg) | |
ЖиттєписРедагувати
Син київського воєводи Станіслава Любомирського. У 1772 році отримав у спадок від свого батька Ситихівське староство Радомської губернії на річці Віслі[джерело?]. Власник величезних маєтностей у південно-східній частині Київського воєводства, яке включало 9 міст, 179 сіл і понад 100 тисяч «душ». Проживав у своїй резиденції в місті Сміла. Місто за його сприяння в 1773 році отримало магдебурзьке право.
Після першого поділу Речі Посполитої, в 1777 році Ксаверій вступив на службу до теперішньої Російської імперії та здобув ранг генерал-лейтенанта. Пізніше, у 1781 році, став бригадиром, а два роки потому вже отримав звання «генерала-майора».
Сімейне життя Любомирських було спокійним і розміреним, але тільки з першою, коханою дружиною — Антонією Аделею Потоцькою — донькою київського воєводи Франциска Салезія[1]. Через декілька років після одруження в сім'ї Любомирських народилися дві доньки — Ельжбета та Клементина. За словами друзів, коли доньки подорослішали, у 1786, Ксаверій розлучився із Антонією та зустрів Теофілію Жевуську. Згодом від шлюбу із Теофілією народилися ще дві доньки — Амелія і Кароліна, та два сини — Константій та Евгеніуш. Але з нею він також розлучився. Третьою дружиною стала Марія Львівна Наришкіна (внучка та племінниця відповідно Кирила і Олексія Розумовських), від шлюбу з якою мав двох синів — Антонія та Александра.
Від Францішека Ксаверія Любомирського походить старша лінія Любомирських, представники якої перебували, здебільшого, у російському підданстві.
Був похований у містечку Дубровна (Білорусь), де в 1809 році на його кошти збудували костел.[2]
ПриміткиРедагувати
- ↑ Potoccy (02) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rostworowski E. Lubomirski Franciszek Ksawery h. Szreniawa (1747—1819)… — S. 33.
ДжерелаРедагувати
- Dubrowna // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 449. (пол.) — S. 449. (пол.)
- Rostworowski E. Lubomirski Franciszek Ksawery h. Szreniawa (1747—1819) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. XVIII/1, zeszyt 76. — S. 32—33. (пол.)
ПосиланняРедагувати
- Franciszek Ksawery ks. Lubomirski // Minakowski M. E. Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego
- Полное родословие князей Любомирских (рос.)