Вікіпедія

Сухона

річка в Росії

Су́хона (рос. Сухона) — річка у Вологодській області, Росія, найбільша в області, як за довжиною, так і за повноводністю. Ліва й основна складова Північной Двіни (права — Юг). Довжина — 558 км, площа басейну — 50 300 км². Річний стік становить 14,3 км³.

Сухона
Сухона в м. Великий Устюг
59°30′40″ пн. ш. 39°46′52″ сх. д. / 59.51111111113877428° пн. ш. 39.78111111113877740° сх. д. / 59.51111111113877428; 39.78111111113877740
Витік Кубенське озеро
• координати 59°30′40″ пн. ш. 39°46′52″ сх. д. / 59.51111111113877428° пн. ш. 39.78111111113877740° сх. д. / 59.51111111113877428; 39.78111111113877740
• висота, м 110,1
Гирло злиття з річкою Юг, утворюючи Північну Двіну
• координати 60°43′58″ пн. ш. 46°19′41″ сх. д. / 60.7327777778057722° пн. ш. 46.32805555558377364° сх. д. / 60.7327777778057722; 46.32805555558377364
• висота, м 50
Похил, м/км 0,11 ‰
Басейн Північна Двіна → Біле море
Країни:  Росія
Регіон Вологодська область
Довжина 558 км
Площа басейну: 50 300 км²
Середньорічний стік 456 м³/с (39 км від гирла)
Притоки: Двіниця, Стрелиця, Царьова, Уфтюга, Верхня і Нижня Єрга (ліві); Вологда, Лєжа, Толшма, Печеньга, Городішна (праві)
Живлення: Північно-Двінський канал
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Походження назви ред.

Назва річки — слов'янська за походженням, виводиться з *Суходъна (пор. Суходон) — «(річка) з сухим дном», або безпосередньо від *сухъ «сухий», відповідно до дав.-рус. сухона «сухість, жар»[1].

Географія ред.

 
Схема басейну Північної Двіни

Сухона бере початок з Кубенського озера, стік з якого зарегульований греблею із судноплавним шлюзом. У верхів'ях заплава широка; у зв'язку з незначними ухилами навесні внаслідок підпору річок Вологда і Лєжа спостерігається зворотна течія в Кубенське озеро. У середній течії глибина долини до 80—100 м, річище рясніє перекочуваннями; є пороги і кам'янисті острови; у низов'ях швидкість течії невелика. Живлення переважне снігове.

 
Поріг «Опоки» і береги висотою 60 м.

У верхній течії річка тече на південний схід, після впадання Вологди і Лежи повертає на північний схід і тече в цьому напрямку аж до злиття у Великому Устюзі з річкою Юг з утворенням Північної Двіни.

Басейн Сухони налічує 482 річки і близько 6 тис. струмків[2]. У басейні Сухони 424 озера, але більшість з них дрібні, площа дзеркала 397 озер не перевищує 0,5 км². Ліси займають на водозборі Сухони близько 70 %, а болота — усього 3 %[2].

Ми потроху пливемо Сухоною, — Тотьма, Великий Устюг, надзвичайно високі, шаруваті береги «Опоки», — невдовзі Сухона з'єднається з Югом широким, буде Мала Двіна, а там увіллється величезна Вичегда, і ми в'їдемо в Північну Двіну.
Оригінальний текст (рос.)
Мы понемногу плывём по Сухоне, — Тотьма, Великий Устюг, необыкновенно высокие, слоистые берега «Опоки», — скоро Сухона соединится с Югом широким, будет Малая Двина, а там вольётся огромная Вычегда, и мы въедем в Северную Двину.

— М. М. Пришвін. «Берендєєві хащі»[3]

Гідрологія ред.

Живлення переважно снігове. Повінь з квітня до середини липня. У верхній течії утворюються величезні, іноді багатокілометрові розливи. Середньорічна витрата води за 39 км від гирла — 456 м³/с, найбільша — 6520 м³/с, найменша — 17,6 м³/с. Замерзає в кінці жовтня — листопаді, в середній течії і в грудні, розкривається в другій половині квітня — першій половині травня.

За гідрологічним особливостям Сухона ділиться на три ділянки[4]. У верхній течії приблизно до гирла Вологди Сухона повільно тече широкою долиною з пологими низькими безлісними берегами, покритими заливними лугами, ширина русла близько 150-200 м. У середній течії, від гирла Вологди до міста Тотьма, долина звужується, береги підвищуються, ліс починає підходити до річки. На цій ділянці протягом стає швидшим, багато кам'яних лав, порогів і кам'янистих островів. Глибина долини до 80-100 м, ширина русла 140-240 метрів. Нижче Тотьми долина ще звужується, корінні береги підступають до води і подекуди сягають висоти 80 м, течія швидка, ширина річки 80-100 м, на окремих відрізках — 400 м, а острова повністю зникають[4].

Особливо багато кам'яних лав (у місцевому діалекті «переборів») у районі Тотьми. Серед найбільших і відоміших — Копитовська, Корито, Залізна, Жидятіно. У нижній течії найвідоміший Опокська лава нижче Полдарси, де Сухона тече затиснута між крутими скелями висотою до 80 метрів[2]

Показники середньомісячної витрати води річки: Сухона
за 107 років спостереження (1881-1988) на станції: у районі с. Каликіно (60°26′ пн. ш. 46°10′ сх. д. / 60.44° пн. ш. 46.16° сх. д. / 60.44; 46.16), м³/с:
Джерело: [5]

Притоки ред.

Основні:

(Км від гирла)

Населені місця ред.

На Сухоні стоять міста Сокіл, Тотьма, Великий Устюг; а також села й селища Устя-Вологодське, Шера, Шуйське, Шіченга, Туровець, Радянський, Текстильщики, Камчуга, Михайлівка, Ігмас, Нюксениця, Матвєєво, Лєвашов, Полдарса.

Дані водного реєстру ред.

За даними державного водного реєстру Росії і геоінформаційної системи водогосподарського районування території РФ, підготовленою Федеральним агентством водних ресурсів[6]:

Історія ред.

 
Бекряшев М. Г. «Льодохід у Великому Устюзі на річці Сухона» (1923)

Поселення людини на берегах Сухони датуються починаючи з V тисячоліття до нашої ери. Відомий комплекс поселень Вёкса, розташований у районі впадання річки Вологди в Сухону до випростання останньої 1339 року[7].

Російські поселенці з'явилися на Сухоні в XI столітті. Історично мала найважливіше транспортне значення, перебуваючи на водному шляху від Архангельська до центральної Росії.

Сухона — одна з небагатьох річок Російської держави, де люди вели гідрологічні роботи, намагаючись поліпшити умови для судноплавства, з дуже давніх пір. 1278 року за наказом Білозерського князя Гліба Васильковича було випростано крутий закрут біля витоку[2]. 1339 року було випростано 250 метровим каналом 20-верстовий закрут у районі впадання Вологди і Лєжи, що отримала назву Окільна Сухона (рос. Око́льная Су́хона)[8]. Головною перепоною для судноплавства крім перекатів і порогів було сильне зміління Сухони в межень, оголюються численні мілини.

Ще в XIX столітті мала власні назви для окремих її частин. У верхній течії, до впадання річки Вологди, називалася Рабанзькою Сухоною або Рабангою, від гирла Вологди до гирла Двіниці іменувалася Нижньою Сухоною, після гирла Двіниці — Великою Сухоною[8]. Назва Рабанга відомо принаймні з XV століття, коли близько 1447 року учнем Діонісія Глушицького[9] преподобним Філіпом Рабанзьким на березі Сухони в районі нинішнього села Слобода було засновано Рабанзький Спасо-Преображенський чоловічий монастир. Назва Рабанга — фінно-угорського походження.[10]

У села Полдарса Великоустюзького району у верхньопермських відкладеннях (верхній татарський відділ) було знайдено скам'янілій вид плазунів — хроніозухи, який отримав назву на честь Сухони — Suchonica vladimiri[11].

Господарське використання ред.

Сполучена Північно-Двінськой системою через річку Шексна з Волгою. Судноплавна, але влітку іноді судноплавство переривається через маловоддя в нижній течії. Вантажні перевезення на баржах. Пасажирські перевезення повністю відсутні із середини 1990-х років через нерентабельність і вимирання прибережних сіл, особливо у верхній течії. Води річки в останні десятиліття сильно забруднені скиданням промислових підприємств Вологди і целюлозно-паперових заводів і комбінатів Сокола, відзначається високий вміст фенолу, не радиться пити сиру воду з річки. Дно річки вистелено топленою деревиною від десятиліть сплаву. Наразі проводяться роботи з поглиблення русла в м. Великий Устюг, нижче моста по лівому березі. Так само будується захисна гребля неподалік поромної переправи через Малу Північну Двіну.

  •  
    Урочище (в цьому випадку — яр) Пуртос
  •  
    Ерозія берега
  •  
    Мис Бик
  •  
    Занехаяне село
  •  
    Переправа

Зв'язок з іншими топонімами ред.

На честь Сухони названа Сухонська вулиця в Москві.

Див. також ред.

Бібліографія ред.

Примітки ред.

  1. ↑ (рос.) Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Т. III. С. 814.
  2. ↑ а б в г Ильина Л. Л., Грахов А. К. Реки Севера. — Л.: Гидрометеоиздат, 1987, — 128 с. (рос.)
  3. ↑ (рос.) Пришвин М. М. Сон-человек // Берендеева чаща. — Собрание сочинений в 8 томах. — М. : Художественная литература, 1983. — Т. 4. — С. 630—631. — 150000 прим.
  4. ↑ а б Чупров И. М. По Вологодской области. — М.: Физкультура и спорт, 1974.
  5. ↑ (рос.) Статистика на сайте ЮНЕСКО. webworld.unesco.org. Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 15 березня 2019.
  6. ↑ Сухона / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  7. ↑ (рос.) Н. Г. Недомолкина. Векса — предшественница Вологды. Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 6 лютого 2014.
  8. ↑ а б (рос.) Вологодская губерния. Список населённых мест по сведениям 1859 года. Центральный статистический комитет Министерства внутренних дел. Типография Карла Вульфа, Санкт-Петербург, 1866, стр. VIII
  9. ↑ Пригородное | Сокольский район (рос.). www.sokoladm.ru. Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 16 серпня 2018.
  10. ↑ (рос.) Географические названия Вологодской области: Топонимический словарь. — Архангельск: Северо-Западное книжное издательство Ю. И. Чайкина, 1988.
  11. ↑ (англ.) V. K. Golubev (1999). A New Narrow-Armored Chroniosuchian (Amphibia, Anthracosauromorpha) from the Upper Permian of Eastern Europe (PDF). Paleontological Journal. 33 (2): 166—173.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сухона&oldid=36994417