Слободище (Бердичівський район)

село Слободище
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Бердичівський район
Громада	Швайківська сільська громада
Облікова картка	Слободище
Основні дані
Засноване	1586
Перша згадка	1586 (438 років)
Населення	932
Площа	0,595 км²
Густота населення	1566,39 осіб/км²
Поштовий індекс	13330
Телефонний код	+380 4143
Географічні дані
Географічні координати	50°00′50″ пн. ш. 28°28′43″ сх. д. / 50.01389° пн. ш. 28.47861° сх. д.Координати: 50°00′50″ пн. ш. 28°28′43″ сх. д. / 50.01389° пн. ш. 28.47861° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	241 м
Водойми	р. Гнилоп'ять
Місцева влада
Адреса ради	с. Слободище
Карта
	Слободище
	Слободище
Мапа
	Слободище у Вікісховищі

Слободи́ще — село в Україні, у Швайківській сільській громаді Бердичівського району Житомирської області. Населення становить 932 особи.

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Слободище.

Географія ред.

Дамба на річці Гнилоп'ять

Селом протікає річка Гнилоп'ять.

Історія ред.

Датою заснування села вважається 1510 рік. Вперше документально назва села згадана в акті від 7 жовтня 1593 року в інвентарі маєтків, які належали Євстафію, Юрію, Петру та Олександру Тишкевичам-Логойським і знаходилися в Житомирському повіті Київського воєводства^[2]. Назва Слободище вказує на те, що у селі проживали свобідні люди.

Млин в с. Слободище на р. Гнилоп'ять

У другій половині XVI століття містечком володів Василь Тишкевич, який збудував тут замок^[3]. Залишки замку були помітні ще наприкінці ХІХ ст^[4]. За часів козаччини це було велелюдне місто, тільки грецька колонія налічувала 4 тис. осіб. У містечку була мурована церква, монастир василіян^[4].

Поблизу села у 1660 р. відбулася Слободищенська битва та був укладений Слободищенський трактат.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі П'ятківської волості Житомирського повіту Волинської губернії мешкало 1200 осіб, налічувалось 136 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок і водяний млин^[5].Належало Вишомирським.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1994 осіб (969 чоловічої статі та 1025 — жіночої), з яких 1948 — православної віри^[6].

У 1906 році село П'ятківської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 32 верст, від волості 10. Дворів 334, мешканців 2098^[7].

У 1932–1933 роках село постраждало від Голодомору. Тоді у Слободищі голодувало 100 сімей. Приблизно половина голодуючих були колгоспниками^[8].

177 воїнів — земляків не повернулись з фронтів війни. На їх честь в 1966 році встановлено обеліск, на якому викарбувані імена загиблих воїнів — односельчан. В 1992 році обеліск перенесено у створений меморіальний комплекс.

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 997 осіб, з яких 441 чоловік та 556 жінок.^[9]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 929 осіб.^[10]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[11]

Мова	Відсоток
українська	98,93 %
російська	1,07 %

Пам'ятки ред.

Неподалік від села розташований Козацький курган датований XVII—XVIII ст. та підземні ходи^[2].

Збереглася будівля панського маєтку.

У 1992 році збудовано Меморіальний комплекс на честь воїнів-односельчан.

Відомі люди ред.

У селі народилися Герої Радянського Союзу Грабчук Максим Григорович , Карпенко Іван Михайлович.
Народився Дмитро Власович Степовик — доктор філософії, доктор мистецтвознавтства, доктор богословських наук, професор, академік Академії наук Вищої Школи України.
Ясінський Микола Іванович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Див. також ред.

Джерела ред.

Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область: У 7 кн. — Житомир : Знання України, 2006. — Т. 1. — 724 с. — ISBN 966-655-220-5.

Примітки ред.

↑ Слободище
↑ ^а ^б Історія с. Слободище | Швайківська громада, Житомирська область, Бердичівський район. shvaykivska-gromada.gov.ua. Процитовано 9 лютого 2020.
↑ Горобчук, Анатолій (19 травня 2012). Литовсько-польський період (XIV – кінець XVIII ст.). "Мій Бердичів" (uk-UA) . Процитовано 9 лютого 2020.
↑ ^а ^б Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom X - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 9 лютого 2020.
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-22. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
↑ Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область. У семи книгах. Книга перша, 2006, с. 20.
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

Посилання ред.

Słobodyszcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 808. (пол.)
Погода в селі Слободище

Це незавершена стаття про Житомирську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Слободище

[:0-2] а ^б Історія с. Слободище | Швайківська громада, Житомирська область, Бердичівський район. shvaykivska-gromada.gov.ua. Процитовано 9 лютого 2020.

[3] Горобчук, Анатолій (19 травня 2012). Литовсько-польський період (XIV – кінець XVIII ст.). "Мій Бердичів" (uk-UA) . Процитовано 9 лютого 2020.

[:1-4] а ^б Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom X - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 9 лютого 2020.

[5] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

[6] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-22. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[Список_населених_місць_Волинської_губернії._—_Житомир:_Волинська_губернська_типографія,_1906._—_219_с.-7] Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.

[FOOTNOTEРеабілітовані_історією:_У_двадцяти_семи_томах._Житомирська_область._У_семи_книгах._Книга_перша200620-8] Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область. У семи книгах. Книга перша, 2006, с. 20.

[населення_1989-9] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[населення_2001-10] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[населення_2001_мова-11] Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]