Василь Тишкевич (пол. Bazyli Tyszkiewicz, 1492 — 13 серпня 1571) — державний діяч Литовсько-Руської держави й Речі Посполитої.

Василь Тишкевич
Василь Тишкевич
Народився1492(1492)
Померне раніше 10 серпня 1570 і не пізніше 11 вересня 1570
ПохованняСупрасльський Благовіщенський монастир
Країна Велике князівство Литовське
Річ Посполита
Діяльністьполітичний і державний діяч Речі Посполитої
Титулграф
ПосадаПідляський воєвода[1][2], смоленський воєвода[1], Староста Волковиськийd, староста Пінськийd[3], староста бобруйськийd, маршалок господарський, Мінський старостаd, Черкаський староста[d], староста красносельськийd, Q65240622?, Канівський старостаd і Q108757181?[4]
Військове званнявоєвода Підляський
Конфесіяправославний, кальвініст
РідТишкевичі
БатькоТишко Каленкович
У шлюбі зAleksandra Czartoryskad[5] і Q123723003?[1]
ДітиЮрій, Остап, Остап, Каленик
Герб
Герб

Короткий життєпис

ред.

Син Тишка Калениковича, брат Гаврила, Михайла і Льва Тишковичів. Двічі був одружений. Від першого шлюбу з княгинею Олександрою Чорторийською (пол. Aleksandra Czartoryska) мав дочку Анастасію та трьох синів — Юрія, Каленика й Івана-Остафія. Від другого шлюбу з Анастасією Сопотько народилися Євстафій, Серафін та Олександра.

 
Олександра Тишкевич (Чарторийська)

У заповіті висловив бажання, щоб по його смерті дружина з дочкою Олександрою і зятем Олександром Ходкевичем тіло його «відвезли й поховали в монастирі їх милості панів Ходкевичів у Супраслі»[6]. На його надгробку викарбували герб і напис руською мовою:

  Въ лето отъ Начотения Господа Бога и Спаса нашего Иисуса Христа 1571 месяца Августа 13 дня въ неделю, преставился раб Божій панъ Василий Тишковичъ Воевода Смоленскій Староста Менскій и Пинскій. Положен въ Храме Благовещенія Богородицы, въ монастыри Супрасльскомъ.  

Могильний камінь Василя Тишкевича знаходиться в музеї Віленського університету.

Служба

ред.

Придворний королівський (з 1522), староста красносільський, черкаський і канівський1536), мінський1544), вовковиський1546), пінський1569), бобруйський, гайнівський, маршалок господарський (1546⁣ — ⁣1558), воєвода підляський (1558⁣ — ⁣1569) і смоленський1569⁣ — ⁣1571).

5 листопада 1569 року отримав від Сигизмунда II Августа титул графа «на Логойську і Бердичові». Засновник «графської гілки» Тишкевичів. Брав участь у боях з кримськими татарами.

Посол у Кримське ханство і Московське царство.

Політичні й релігійні погляди

ред.

Виступав проти укладення Люблінської унії, за що був позбавлений посади підляського воєводи. Один з представників магнатської опозиції політиці Сигізмунда Августа.

Перейшов з православ'я в кальвінізм[7].

Примітки

ред.
  1. а б в Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego : spisy. T. 4, Ziemia smolenśka i województwo smolenśkie XIV-XVIII wiek / за ред. A. RachubaWarszawa: Wydawnictwo DiG, 2003. — С. 215. — 412 с. — ISBN 83-7181-279-5
  2. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 43.
  3. Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. RachubaWarszawa: 2020. — С. 305. — ISBN 978-83-65880-89-5
  4. Чарняўскі Ф. Ураднікі Менскага ваяводства XVI—XVIII стст. Біяграфічны даведнік. Выпуск IV (гараднічыя, мечныя)Мінск: Віктар Хурсік, 2015. — 512 с.
  5. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. WolffWarszawa: 1895. — С. 22.
  6. Алесь Зайка. Васіль Тышкевіч[недоступне посилання] // «Івацэвіцкі веснік», 3 серпня 2010.
  7. Анатоль Грыцкевіч. Тышкевічы // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. С. 682.

Джерела

ред.

Посилання

ред.