Тишко Каленикович

Тишко Каленикович (пом. після 1487) — київський боярин другої половини XV століття, державний діяч Литовсько-Руської держави. Безпосередній починальник роду Тишкевичів. Внук Каленика Мишковича по лінії молодшого сина-тезки.

Тишко Каленикович
Tyška Kalenikavič Tyškievič. Тышка Каленікавіч Тышкевіч (1794).jpg
Уявний портрет 1794 року
Народився 1452
Помер 1501
Підданство Литовсько-Руська держава
Національність русин
Конфесія православ'я
Рід Тишкевичі
Батько Каленик Каленикович
Діти 5 синів
Герб

Вірогідно, що саме він згадується у листі великого князя Казимира Ягеллончика київському воєводі Юрію Пацевичу від 22 травня 1487 року. Ним господар підтвердив «якомусь Тишку», ототожнюваного з Калениковичем, право на держання землі в київському повіті на умовах служби. Раніше ця земля належала такому собі Карпу Лупандичу, допоки той не «побіг до Волох»[1].

Шимон Окольський та інші пізніші геральдики приписують Тишку низку не підкріплених джерелами легендарних титулів, таких як гетьман і воєвода землі київської та староста переяславський[2].

Т. Каленкович мав 5 синів, яких стали іменувати за зменшувальною формою імені батька Тишковичами, а пізніше Тишкевичами:

  • Борис (помер після 1499), одружений з Милохною Дашкевичівною;
  • Лев (Дмитро), господарський дворянин, одружений з Феклою;
  • Гаврило, господарський дворянин, одружений з Анастасією Сапега;
  • Михайло, господарський дворянин, одружений з Софією Яциничівною;
  • Василь, черкаський і канівський намісник, маршалок господарський, мінський і пінський староста, підляський і смоленський титулярний воєвода, одружений з Олександрою Семенівною Чорторийською.

ПриміткиРедагувати

  1. Lietuvos Metrika, knyga nr. 4 (1479–1491): Užrašymų knyga 4. — Vilnius : Lietuvos istorijos institutas, 2004. — С. 134-135.
  2. Глінскі А.С. Родавыя легенды русінскіх магнацкіх родаў Вялікага Княства Літоўскага ў XVI—XVII стст.: на прыкладзе Сапегаў і Тышкевічаў // Працы гістарычнага факультэта БДУ : навуковы зборнік / Беларускі дзяржаўны ўніверсітэт. — 2015. — Вип. 10. — С. 13.

ДжерелаРедагувати

  • Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна / Н. Яковенко. — Київ : Критика, 2008. — С. 182-183, 186.