Відкрити головне меню
Вікіпедія

Академія наук вищої школи України

Акаде́мія нау́к ви́щої шко́ли Украї́ни (АН ВШУ) — громадська організація, яка об'єднує провідних фахівців університетської ланки науки.

Академія наук вищої школи України
Основні дані
Засновано 1992 рік
Контакт
Ключові особи Наконечний Олександр Григорович (в.о. президента)
Веб-сторінка www.anvsu.org.ua
E-mail ANVSUAt sign.svgukr.net

Зміст

ІсторіяРедагувати

Заснування АН ВШУ відбулося на тлі процесів демократизації української науки, які відбувалися на початку 1990-х. Воно стало відповіддю на об'єктивну потребу піднести статус університетської науки, яка в рамках адміністративної системи, виробленої ще за часів СРСР, перебувала в дискримінованому становищі щодо науки академічної.

Першу ініціативну групу зі створення АН ВШУ склали відомі українські вчені, професори Київського національного університету ім. Т. Шевченка доктори фізико-математичних наук Віталій Іларіонович Стріха і Юрій Іванович Чутов, та доктор геолого-мінералогічних наук Микола Іванович Дробноход. На скликані ініціативною групою Установчі збори 27 листопада 1992 року прибули 50 провідних докторів наук, професорів українських ВНЗ, які й стали академіками-засновниками АН ВШУ.

Збори затвердили Статут Академії, обрали її керівництво. Першим президентом АН ВШУ обрано В. І. Стріху, віце-президентами — М. І. Дробнохода та Ю. І. Чутова, головним ученим секретарем — М. Г. Кувшинського.

В перші роки роботи Академії регіональні відділення АН ВШУ було створено в усіх обласних центрах України, її наукові відділення охоплювали всю широчінь наукової тематики, яка розвивалася в українських ВНЗ.

АН ВШУ стала організатором численних наукових конференцій, семінарів, «круглих столів», присвячених актуальним проблемам розвитку української науки й вищої школи.

Колективними членами АН ВШУ стали провідні ВНЗ України, таким чином у роботі академії на кінець 1998 року брали участь не тільки 418 її дійсних членів, а й 2800 професорів та 13000 доцентів із провідних ВНЗ.

Проте в цей же час в житті Академії почали виявлятися й стагнаційні тенденції, пов'язані значною мірою із загальною зміною суспільної атмосфери, згасанням демократичного імпульсу початку 1990-х, надзвичайно скрутним фінансовим станом української науки й освіти в цілому. Тяжким ударом для АН ВШУ стало те, що 8 лютого 1999 року передчасно пішов з життя її засновник і перший президент В. І. Стріха. 18 грудня того ж року новим президентом АН ВШУ обрано М. І. Дробнохода.

Загальними зборами Академії 17 квітня 2004 року обрано новий склад керівництва Академії на чолі з президентом М. І. Дробноходом. Починаючи з 2004 року відбувалося відродження науково-організаційного життя АН ВШ України. Стабільно працювала її Президія та більшість наукових відділень. Центральними подіями для АН ВШУ за вказаний період стали щорічні Академічні читання пам'яті В. І. Стріхи, які набули статусу одного з помітних форумів університетської науки, поновлення видання «Наукових записок АН ВШ України», відкриття сайту Академії, який вмішує оперативну інформацію про життя АН ВШУ, публікує статті академіків.

Підвищенню статусу Академії, можливостей її впливу на ситуацію в науково-освітній сфері стало призначення Президента АН ВШ України М. І.Дробнохода радником міністра освіти і науки України та членом Піклувальної ради Стипендіальної програми «Завтра.UA» Благодійного фонду Віктора Пінчука. Академія послідовно відгукувалася на важливі події в науково-освітньому житті держави, брала участь в обговоренні проектів державних нормативних документів, за її поданням низку провідних науковців було відзначено державними нагородами.

Звітно-виборна Конференція Академії 21 квітня 2007 року переобрала М. І. Дробнохода президентом АН ВШУ на черговий трирічний термін, сформувала новий склад Президії та КРК, визначила основі напрямки роботи Академії на подальший період. Вони, зокрема, включають участь у процесах реформування української вищої освіти й науки; участь у визначенні основних напрямків наукових досліджень у вищих навчальних закладах України шляхом тіснішої взаємодії з Міністерством освіти та науки України, комітетом Верховної Ради України з питань освіти та науки; обмін інформацією з іншими науковими вітчизняними та зарубіжними організаціями; діяльність у напрямку розширення україномовного освітнього простору; співпрацю з НАН України з метою забезпечення освітнього процесу сучасними українськими підручниками.

М. І. Дробноход очолював академію до своєї смерті 7 жовтня 2013 року. 11 жовтня того ж року Президія АН вищої школи України поклала виконання обов"язків президента академії на відомого вченого в галузі інформатики та системного аналізу О. Г. Наконечного.

Дійсними членами академії на кінець січня 2014 року є 285 провідних українських учених. Свідченням високого рівня АН ВШУ є те, що практично всі її академіки й почесні академіки є фундаторами власних наукових шкіл, збагатили науку результатами першорядного значення, активно працюють на освітянській ниві.[джерело?] Майже всі вони беруть активну участь у діяльності різних спеціалізованих та експертних рад, редакційних колегій відомих наукових видань, вшановані державними та науковими відзнаками. Чимало їх обрано членами та членами-кореспондентами найпрестижніших міжнародних наукових товариств та державних академій України.

Нагороди АкадеміїРедагувати

Великий престиж серед наукової громадськості одержали Академічні Нагороди Володимира Великого (щороку присуджується за громадську діяльність, яка сприяє розвитку української освіти й науки) та Ярослава Мудрого (присуджується за досягнення в галузі науки й техніки)[1].

Академіки-засновникиРедагувати

Академіки-засновники АН ВШ України, обрані Установчими зборами 27 листопада 1992 року

  1. Алексюк А. М. (Київ)
  2. Андрейчин М. А. (Тернопіль)
  3. Андрієнко Д. П. (Київ)
  4. Барінов Е. Ф. (Донецьк)
  5. Бєлов Ю. А. (Київ)
  6. Білодід О. І. (Київ)
  7. Білоус В. І. (Умань)
  8. Білоус В. М. (Одеса)
  9. Буткевич В. Г. (Київ)
  10. Великий М. М. (Львів)
  11. Влох І. Й. (Львів)
  12. Влох Орест-Степан Григорович (Львів)
  13. Ворошилов Ю. В. (Ужгород)
  14. Головач А. В. (Київ)
  15. Губар С. І. (Черкаси)
  16. Гудивок П. М. (Ужгород)
  17. Дороговцев А. Я. (Київ)
  18. Дробноход Микола Іванович (Київ)
  19. Зима В. І. (Київ)
  20. Івасишен С. Д. (Чернівці)
  21. Каретніков В. Г. (Одеса)
  22. Кирилюк В. П. (Львів)
  23. Коляденко В. Г. (Київ)
  24. Комендар В. І. (Ужгород)
  25. Корнілов М. Ю. (Київ)
  2. Кувшинський М. Г. (Київ)
  3. Куліш В. В. (Суми)
  4. Лобойко О. Я. (Харків)
  5. Ляшенко І. М. (Київ)
  6. Мощич П. С. (Київ)
  7. Набиванець Б. Й. (Київ)
  8. Нагорняк С. Г. (Київ)
  9. Косенко А. Є. (Львів)
  10. Петренко П. В. (Київ)
  11. Пістун М. Д. (Київ)
  12. Рудницький В. Б. (Хмельницький)
  13. Савицький В. Г. (Львів)
  14. Савула Я. Г. (Львів)
  15. Савул П. Ю. (Рівне)
  16. Савчук В. С. (Київ)
  17. Сікора В. Д. (Київ)
  18. Сливка В. Ю. (Ужгород)
  19. Слюсарчук В. Ю. (Рівне)
  20. Стріха В. І. (Київ)
  21. Федоренко О. І. (Суми)
  22. Фіцула М. М. (Тернопіль)
  23. Чередниченко О. І. (Київ)
  24. Чутов Ю. І. (Київ)
  25. Яблонський В. А. (Кам'янець-Подільський)
  26. Яцимирський В. К. (Київ)

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Шляхи реформування української науки. — К., 2008. — № 1(41).

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Академіки АН ВШ України. Довідник. — К., 1997. — С.265;
  • Академія наук вищої школи України. 1992—2010. — К., 2010. — 312 с.
Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або покращенням розмітки статті. (Лютий 2009)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Академія_наук_вищої_школи_України&oldid=25018421