Вікіпедія

Мощич Петро Степанович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мощич.

Петро Степанович Мощич (27 квітня 1928, Волосате — 10 лютого 2006) — український лікар-педіатр, доктор медичних наук, професор, академік АНВШ України та УАОІ, Нью-Йоркської академії наук.

Мощич Петро Степанович
Народився27 квітня 1928(1928-04-27)
Волосате
Помер10 лютого 2006(2006-02-10) (77 років)
Київ, Україна
Діяльністьлікар
Alma materУжгородський державний університет
Галузьпедіатрія
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор медичних наук
ДітиВолодимир, Олександр
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Державна премія України в галузі науки і техніки Заслужений діяч науки і техніки України

Лауреат Державної премії України, нагороди Св. Володимира і Ярослава Мудрого, почесних звань європейських інституцій, заслужений діяч науки і техніки України. Завідувач кафедри факультетської педіатрії, педіатрії № 3 Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (1983—1996, 2001—2003), завідувач кафедри педіатрії медичного інституту УАНМ (1992—2003), професор кафедри педіатрії з 2003 р.

Біографія

ред.

Народився на Лемківщині, в с. Волосате Ліського повіту Львівського воєводства (Польща). Після закінчення навчання в гімназії в м. Ярославі (Польща) і переселення 1945 р. в Україну, закінчив в Ужгороді 10-й клас середньої школи і склав випускні іспити на відмінно.

У 1946 р. вступив на медичний факультет Ужгородського державного університету, який закінчив з відзнакою у 1952 р. Трудовий шлях розпочав у 1952 р. в санаторії курорту Моршин.

 
Лікарі-науковці кафедри факультетської педіатрії, в центрі — професор Віра Балабан, у нижньому ряду праворуч — Петро Мощич

У 1953 р. вступив до аспірантури Київського медичного інституту при кафедрі факультетської педіатрії. Після аспірантури захистив кандидатську дисертацію на тему: «Туберкульозний менінгіт у дітей та методи його лікування». Працював асистентом, а з 1959 р. — доцентом кафедри. Учень професора Віри Балабан[1].

Після захисту докторської дисертації на тему «Особливості млявоперебігаючого ревматизму у дітей (матеріали з клініки, діагностики і диференціальної діагностики)» з 1967 р. працював професором кафедри факультетської педіатрії. Понад 30 років працював професором і завідувачем педіатричних кафедр у Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця. 12 років (1971—1983 pp .) очолював кафедру дитячих інфекційних хвороб.

З 1983 р. — завідувач кафедри факультетської педіатрії (потім перейменовану в кафедру педіатрії № 3), а з 2003 р. — професор кафедри педіатрії № 3 НМУ.

У 1992 р. в Києві почав свою діяльність новий вищий медичний навчальний заклад — медичний інститут (тепер медичний університет) Української асоціації народної медицини. З часу заснування інституту П. С. Мощич став організатором кафедри педіатрії МІ УАНМ і її завідувачем, а з 2003 до останнього часу — професором кафедри.

 
Могила Петра Мощича, Байкове кладовище

20 років працював у МОЗ України: на посаді головного дитячого інфекціоніста з 1968, головного педіатра — з 1971 по 1989.

Помер на 78-му році життя 10 лютого 2006 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Сім'я

ред.

Дружина Юлія Федорівна (померла 2002 p.), сини Володимир (кандидат медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика) і Олександр (доктор медичних наук, професор кафедри дитячої оторинолярингології, аудіології і фоніатрії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика), онуки Остап (нар. 1994) і Андрій-Юліан (нар. 2004).

Науковець

ред.

За свою 53-літню педагогічну, організаторську і практичну лікувальну діяльність у галузі педіатрії П. С. Мощич став одним з чільних фундаторів української педіатричної школи, засновником української школи дитячих інфекціоністів, підготував 8 докторів та 26 кандидатів медичних наук, десятки тисяч лікарів-педіатрів, надрукував понад 2 тисячі публікацій, з яких 50 підручників, посібників і монографій, 670 журнальних статей. Є автором 15 винаходів (патентів), 60 методичних рекомендацій та 56 інформаційних листків.

П. С. Мощич багато разів виступав на конференціях, наукових нарадах, конгресах, нарадах з навчального процесу, на з'їздах педіатрів, кардіологів, інфекціоністів як в Україні, країнах СНД, так і закордоном — у Німеччині, Польщі, Чехії, Таїланді. За матеріалами цих виступів надруковані тези — всього 1 267 праць. Визнанням заслуг П. С. Мощича є обрання його членом правління Всесоюзного наукового товариства педіатрів, заступником голови Українського товариства педіатрів, членом правління наукових товариств ревматологів і кардіологів, членом Всесвітньої асоціації педіатрів.

Наукові праці П. С. Мощича присвячені найбільш важливим і складним питанням дитячих інфекційних захворювань, дитячої кардіології, ревматології, пульмонології, фтизіатрії, гастроентерології, медичному обслуговуванню дитячого населення, а також питанням удосконалювання викладання педіатрії в медичних вузах.

Автор і співавтор 50 монографій, підручників і навчальних посібників: 6-томний посібник «Медицина дитинства» за редакцією П. С. Мощича, над 7-м томом якого («Параклінічні методи діагностики в педіатрії») він продовжував працювати.

Останньою монографією П. С. Мощича є «Кардіологія дитячого і підліткового віку», до написання якої Петро Степанович зібрав великий колектив своїх колег і учнів, професорів сучасної педіатричної науки в Україні. Ця фундаментальна праця стала останньою дописаною ним сторінкою. Монографія вийшла друком у квітні 2006 р.

Основні монографії, підручники та навчальні посібники:

  1. Руднев И. М., Мощич П. С., Сидельников В. М. «Практическая кардиология детского возраста.» — Киев, «Здоровье», 1969. — 229с.
  2. Мощич П. С., Гончарук А. Н. «Малосимптомные формы ревматизма у детей». — Киев, Здоров'я, 1975. — 176с
  3. Мощич П. С. (редактор) «Профилактические прививки в практике педиатра». — «Здоровье», Киев, 1975. — С.222.
  4. Мощич П. С., Киричинская И. А. «Инфекционно-аллергические полирадикулоневриты у детей». — Киев, «Здоровье», 1982. — 144с.
  5. Мощич П. С. (редактор і автор, апівавт: В. М. Сидельников, Д. Ю. Кривченя). «Кардиология детского возраста». — Київ «Здоровья» — 1986. — 399с.
  6. Бережной В. В., Мощич П. С., Марушко Ю. В. «Затяжное, рецидивирующее и хроническое течение стафилококковой инфекции у детей». — Киев, «Здоровье», 1990. — 190с.
  7. Мощич П. С., Тришкова Л. А., Штырев И. В., Юрков Н. В. «Вирусные гепатиты у детей». — Киев, Здоровье, 1991. — 160с.
  8. П. С. Мощич (співавтор). Детские болезни; Учебник / За ред П. Н. Гудзенко. — Киев, «Вища школа», 1984. — 776с.
  9. Медицина дитинства / За ред. П. С. Мощича; Навч. Посібник: у 4 т. — К.; «Здоров'я», 1994. — Т.1. — 704с.
  10. Медицина дитинства / За ред. П. С. Мощича; Навч. Посібник: у 4 т. — К.; «Здоров'я», 1995. — Т.2. — 760с.
  11. Медицина дитинства / За ред. П. С. Мощича; Навч. Посібник: у 4 т. — К.; «Здоров'я», 1998. — Т.3. — 768с.
  12. Медицина дитинства / За ред. П. С. Мощича; Навч. Посібник: у 4 т. — К.; «Здоров'я», 1999. — Т.4, кн.1 — 712с.
  13. Медицина дитинства / За ред. П. С. Мощича; Навч. Посібник: у 4 т. — К.; «Вища школа», 2001 — Т.4, кн. 2. — 438с.
  14. Медицина дитинства / За ред. П. С. Мощича; Навч. Посібник: у 4 т. — К.; Вища школа", 2001 — Т.4, кн. 3. — 476с.
  15. Тришкова Л. А., Мощич П. С. и др. «Справочник по инфекционным болезням у детей». — Киев, «Здоров'я», 1990. — 364 с.
  16. Мощич П. С., Жарикова З. М., Борисенко М. И, Левченко Л. А. «Диспансеризація здорових дітей в умовах поліклініки». — Київ, «Вища школа», 2003. — 222с.
  17. Неонатологія; Навч. Посібник / За ред П. С. Мощича, О. Г. Сулими. — Київ, «Вища школа», 2004. — 407с.
  18. Кардіологія дитячого і підліткового віку, Навч. Посібник / За ред. П. С. Мощича, Ю. В. Марушко. — Київ, «Вища школа», 2006. — 679 с.

Громадська діяльність

ред.

1971 по 1974 — голова Київського наукового товариства дитячих лікарів.

В період 1970-х — до кінця 1980-х років обирався членом Правління наукових товариств — всесоюзного і республіканського — дитячих лікарів, членом Правління республіканського товариства кардіологів і членом Правління республіканського товариства інфекціоністів УРСР.

За вагомий внесок у розвиток педагогічної та медичної науки П. С. Мощич був обраний академіком АН ВШ (Академії наук Вищої Школи) України, АОІ (Академії оригінальних ідей) України, дійсним членом Нью-Йоркської академії наук.

Професор П. С. Мощич був членом Асоціації педіатрів України, Асоціацій ревматологів, кардіологів, інфекціоністів, Всесвітньої асоціації педіатрів. Він входив до складу редколегій багатьох науково-практичних журналів — «Педіатрія, акушерство та гінекологія», «Лікарська справа», «Ревматологічний журнал», «Інфекційні хвороби», «Мистецтво лікування» та ін.

Відзнаки

ред.

П. С. Мощич — заслужений діяч науки і техніки України, ветеран праці, лауреат Державної премії України, мав нагороди Св. Володимира і Ярослава Мудрого, почесні звання європейських інституцій за науковий внесок в європейську педіатрію. Міжнародним бібліографічним інститутом у Кембриджу (Велика Британія) у 1998 р. включений до групи 2000 видатних людей світу XX століття, в 2001 р. визнаний «Людиною року», а в 2003 р. за особистий внесок у розвиток європейської педіатрії зарахований до групи 2000 видатних людей Європи. У 2003 р. Американським бібліографічним інститутом нагороджений «Світовою медаллю пошани» (World medal of honor). В 2006 p . обраний Міжнародним науковим Комітетом і нагороджений європейським дипломом «100 найкращих професіоналів в медицині» (МБІ, Кембридж).

За заслуги в галузі науки та охорони здоров'я дітей П. С. Мощича було відзначено урядовими нагородами: орденом «Знак пошани», орденом «За заслуги» 3-го ступеня, відзнакою президента України — медаллю «Захиснику Вітчизни», медаллю ім. академіка М. Д. Стражеска, медаллю «Ветеран праці», трьома медалями «Изобретатель СССР», відзнакою «Відмінник охорони здоров'я», Асоціацією навчальних закладів України нагрудним знаком «За розбудову освіти».

Примітки

ред.
  1. ↑ Кафедра педіатрії післядипломної освіти

Джерела

ред.
  1. Славні родини незалежної України, Українська газета № 21 (125), 1997;
  2. Він працює задля майбутнього, Народне здоров'я, № 4 (169),2003;
  3. Шлях вченого і педагога, Медичні кадри,№ 13, (2080), 2003;
  4. Головний дитячий лікар, Вісті з України, № 31, 1988;
  5. Відомими не народжуються, Ваше здоров'я, № 62 (345), 1998;
  6. Славні родини незалежної України, Українська газета, № 21 (125), 1997;
  7. Життя, дароване дітям, Народне здоров'я, № 4 (205), 2006;
  8. Корифей української педіатрії професор Петро Степанович Мощич, Київ, Вища школа, 2008, С. 184;
  9. Про призначення довічних державний стипендій видатним діячам науки, роспорядження президента України, Урядовий кур'єр, № 66 (2237), 6 квітня 2002;
  10. Енциклопедичний словник Лемківщини, Іван Красовський, Іван Челак, Львів, «Астролябія»,  2013, 751 с.;
  11. Encyclopedia of Ukraine, (Toronto: Canadian Institute of Ukrainian Studies & University of Toronto Press, 1984—1993), Canada, V.III, p.467.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мощич_Петро_Степанович&oldid=40941898