Роберт Олійник
Роберт Олійник (нім. Robert Olejnik; 9 березня 1911, Ессен-Борбек, Німецька імперія — 29 жовтня 1988, Мюнхен, ФРН) — німецький льотчик-ас Другої світової війни. Здійснив 680 бойових вильотів[1], здобувши 42 перемоги[1], з них 32 на Східному фронті і 10 проти союзників, у тому числі збив три «Літаючі фортеці» B-17. На рахунку Олійника перша перемога Люфтваффе з початку німецько-радянської війни[2].
| Роберт Олійник | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Robert Olejnik | ||||||||
 | ||||||||
| Народження |
9 березня 1911 Ессен-Борбек, Німецька імперія | |||||||
| Смерть |
29 жовтня 1988 (77 років) Мюнхен, ФРН | |||||||
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія.svg){kind=small} Третій Рейх ФРН | |||||||
| Приналежність |
.svg){kind=small} Вермахт | |||||||
| Вид збройних сил |
.svg){kind=small} Люфтваффе | |||||||
| Рід військ | Винищувальна авіація | |||||||
| Роки служби | 1935—1945 | |||||||
| Звання | Майор | |||||||
| Командування | I./JG 3, II./JG 1, III./JG 1, I./JG 400 | |||||||
| Війни / битви | ||||||||
| Нагороди |
| |||||||
Безпосередньо брав участь у випробуваннях і бойовому використанні ракетного винищувача-перехоплювача Messerschmitt Me 163 Komet.
Біографія ред.
Роберт Олійник народився 9 березня 1911 року місті Ессен-Борбек, Німецька імперія. Мати німкеня, батько за походженням українець, гірничий інженер, переселився до початку Першої світової війни зі східної частини України, що входила тоді до складу Російської імперії.
У жовтні 1933 вступив до Німецької школи транспортної авіації (нім. Deutsche Verkehrsfliegerschule)[Вин. 1], яка була, в тому числі, прикриттям для підготовки військових льотчиків. Від березня 1935 і до кінця війни служив у Люфтваффе. До червня 1940 інструктор, потім льотчик винищувальної авіації, а згодом командир фронтових і випробувальних ескадрилій у бойових частинах.
У повоєнний час працював консультантом з продажів. Брав участь у зустрічах ветеранів JG 400, востаннє у жовтні 1988 року[4] на авіабазі «Ольденбург» (ФРН), незадовго до смерті.
Участь у бойових діях ред.
15 червня 1940 року оберфельдфебель Роберт Олійник отримав призначення в 2-у ескадрилью другої групи 3-ї винищувальної ескадри «Удет» (нім. Jagdgeschwader 3 «Udet», JG 3). Розпочав війну на Мессершмітті Bf 109E, з осені 1941 року воював на Мессершмітті Bf 109F.
26 серпня 1940 року відкрив рахунок власних перемог, збивши в районі британського містечка Фейвешем (англ. Faversham) винищувач Hawker Hurricane, 5 вересня 1940 в гирлі річки Темза збив два винищувача Супермарін Спітфайр (англ. Supermarine Spitfire). 17 травня 1941 року був призначений командиром 1-ї ескадрильї I./ JG 3. До початку німецько-радянської війни на рахунку Роберта Олійника було п'ять перемог.
22 червня 1941 року, в районі Львова, приблизно о 3:40 ранку, Олійник збив радянський літак — винищувач І-16. Вважається, що це була перша перемога Люфтваффе на Східному фронті[5][6]. Наступного дня він збив чотири бомбардувальники СБ-2 (АНТ-40), а 26 червня ще п'ять бомбардувальників ДБ-3. 27 червня 1941 року під Каневом Роберта Олійника збив радянський ас молодший лейтенант Деменок (Деменок Василь Федорович; 20 березня 1915 — 14 серпня 1941, вісім перемог, два повітряні тарани) на винищувачі І-16 з 88-ї ВАП, 44-ї винищувальної авіаційної дивізії. 14 серпня 1941 Роберт Олійник знову був збитий і знову пілотом на винищувачі І-16. Здійснив вимушену посадку поблизу Василькова (Київська область). Цього ж дня під Каневом, прикриваючи переправу, загинув молодший лейтенант Деменок[7].
27 липня 1941 року нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста (за іншими даними в серпні 1941).
14 вересня 1941 року II./JG 3 перебазували в Райхскомісаріат Нідерланди для патрулювання прибережної зони і оборони портів від нальотів британської авіації. На той момент Роберт Олійник мав 37 перемог з них 32 на Східному фронті (за іншими джерелами, під час німецько-радянської війни 31 перемога)[8].
Від травня 1943 по 28 червня гауптмана Роберта Олійника призначено командиром 2-ї ескадрильї 1-ї винищувальної ескадри «Езау», а від 26 липня 1943 — командиром III./JG 1. В той-же день він збив свій перший бомбардувальник B-17, а третя, збита ним 8 жовтня 1943 над Бременом «Літаюча фортеця», збіглася з останнім днем його командування III./JG 1.
Випробування Мессершміта Ме 163 «Комета» ред.
8 жовтня 1943 Роберта Олійника призначено командиром Erprobungskommando 16 (EKdo 16) для проведення випробувань ракетного винищувача-перехоплювача Messerschmitt Me 163 Komet. 1 березня 1944 прийняв під своє командування двадцяту ескадрилью 20./JG 1.
21 квітня 1944 року під Wittmundhaven під час посадки вибухнув пілотований Олійником Me 163. Внаслідок катастрофи він дістав важкі травми спини й обличчя. Олійнику пощастило, зазвичай при таких аваріях у пілота мало шансів уціліти. Після виписки зі шпиталю 1 серпня 1944 Олійник прийняв командування I./JG 400, яка була сформована 26 квітня 1944 року в Wittmundhafen на основі 20./JG 1.
Перемоги над противником ред.
Список повітряних перемог Роберта Олійника становить 42 літаки противника збиті ним особисто, із них: 5 у Битві за Британію, 32 на Східному фронті (за іншими джерелами, під час німецько-радянської війни здобув 31 перемогу)[8] та 5 у ППО Рейху[1][2] (у тому числі три «Літаючі фортеці» B-17).
| Список повітряних перемог Роберта Олійника[2] | ||||
|---|---|---|---|---|
| 1 | 26 серпня 1940 | Збито: Харрікейн в районі містечка Фейвешем (англ. Faversham) (Велика Британія) | ||
| 2—3 | 05 вересня 1940 | Збито: два Спітфайри в районі гирла річки Темзи (Велика Британія) | ||
| 4 | 05 жовтня 1940 | Збито: Спітфайр в районі міста Кентербері (Велика Британія) | ||
| — 1941 — 2./JG 3 Битва за Британію | ||||
| 5 | 05 лютого 1941 | Збито: Харрікейн в районі міста Сент-Омер (Франція) | ||
| — 1941 — 1./JG 3 Східний фронт. Німецько-радянська війна | ||||
| 6 | 22 червня 1941 3:40 |
Збито: одномоторний поршневий винищувач-моноплан І-16 в районі села Куровичі, за 30 км на схід від міста Львів (УРСР) | ||
| 7—10 | 23 червня 1941 | Збито: чотири швидкісних бомбардувальники СБ-2 (УРСР) | ||
| 11—15 | 26 червня 1941 | Збито: п'ять дальніх бомбардувальників ДБ-3 в районі Канева (УРСР) | ||
| 16—17 | 27 червня 1941 | Збито: два дальніх бомбардувальники ДБ-3 (УРСР) | ||
| 18—19 | 02 липня 1941 | Збито: штурмовик V-11 і біплан У-2 (УРСР) | ||
| 20 | 03 липня 1941 | Збито: одномоторний поршневий винищувач-моноплан І-16 (УРСР) | ||
| 21 | 06 липня 1941 15:38 |
Збито: дальній бомбардувальник ДБ-3 поблизу міста Шепетівка (УРСР) | ||
| 22 | 07 липня 1941 | Збито: швидкісний бомбардувальник СБ-2 (УРСР) | ||
| 23—25 | 08 липня 1941 | Збито: три дальніх бомбардувальники ДБ-3 над Шепетівкою (УРСР) | ||
| 26 | 09 липня 1941 | Збито: дальній бомбардувальник ДБ-3 (УРСР) | ||
| 27 | 10 липня 1941 | Збито: швидкісний бомбардувальник СБ-2 (УРСР) | ||
| 28—29 | 11 липня 1941 | Збито: два винищувачі-моноплани І-16 (УРСР) | ||
| 30 | 13 липня 1941 | Збито: винищувач-моноплан І-16 (УРСР) | ||
| 31—32 | 16 липня 1941 | Збито: два швидкісних бомбардувальники СБ біс 2 (УРСР) | ||
| 33 | 01 серпня 1941 11:25 |
Збито: дальній бомбардувальник ДБ-3 40 км на південь від міста Малин (УРСР) | ||
| 34 | 01 серпня 1941 8:45 |
Збито: дальній бомбардувальник ДБ-3 (УРСР) | ||
| 35 | 11 серпня 1941 | Збито: швидкісний бомбардувальник СБ біс 2 (УРСР) | ||
| 36 | 25 серпня 1941 7:55 |
Збито: одномоторний літак — розвідник, легкий бомбардувальник і штурмовик Р-10 (ХАІ-5) (УРСР) | ||
| 37 | серпень 1941 | Збито: літак (УРСР) | ||
| — 1943 — 4./JG 1; II./JG 1; III./JG 1 Повітряна оборона Рейху | ||||
| 38 | 9 травня 1943 20:13 |
Збито: літак-бомбардувальник, нічний винищувач де Хевілленд Москіто на південний-схід від міста Ден-Хелдер (Нідерланди) | ||
| 39 | 31 травня 1943 | Збито: винищувач Спітфайр на південний-схід від міста Маргіт (Велика Британія) | ||
| 40 | 26 липня 1943 14:00 |
Збито: важкий стратегічний бомбардувальник Боїнг B-17F | ||
| 41 | 17 серпня 1943 15:45 |
Збито: важкий стратегічний бомбардувальник Боїнг B-17 | ||
| 42 | 8 жовтня 1943 15:23 |
Збито: важкий стратегічний бомбардувальник Боїнг B-17 на північний-схід від Бремена (Німеччина) | ||
Нагороди ред.
За роки служби в Люфтваффе Олійник здобув наступні нагороди[9]:
| Країна | Назва отриманої нагороди | Вигляд | Дата нагородження | Військове звання |
|---|---|---|---|---|
| |
Залізний хрест 2-го Класу |  |
17 вересня 1940 | Фельдфебель (нім. Feldwebel) |
| |
Залізний хрест 1-го Класу |  |
21 вересня 1940 | Фельдфебель |
| |
Планка для льотчиків-винищувачів у золоті |  |
5 травня 1941 | Оберлейтенант |
| |
Почесний Кубок Люфтваффе |  |
18 липня 1941 | Оберлейтенант |
| |
Лицарський хрест Залізного хреста | .jpg){kind=small} |
27 липня 1941 | Оберлейтенант |
| |
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач |  |
1941 | Оберлейтенант |
Військові звання ред.
| Країна | Дата присвоєння | Звання |
| |
1 листопада 1933 | Єфрейтор (нім. Gefreiter) |
| |
1 листопада 1934 | Унтерофіцер (нім. Unteroffizier) |
| |
1 жовтня 1935 | Фельдфебель (нім. Feldwebel) |
| |
1 січня 1941 | Оберлейтенант (нім. Oberleutnant) |
| |
1 березня 1943 | Гауптман (Капітан, нім. Hauptmann) |
| |
1 березня 1945 | Майор (нім. Major) |
Див. також ред.
Посилання ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в Major Robert Olejnik (1911—1988). Архів оригіналу за 26 грудня 2015. Процитовано 8 червня 2011.
- ↑ а б в Hauptmann Robert Olejnik [Архівовано 2010-11-24 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ das-ritterkreuz
- ↑ Rob de Bie's home page
- ↑ German Aces of the Russian Front, page 15
- ↑ Aces of the Luftwaffe
- ↑ Деменок Василь Федорович
- ↑ а б German Aces of WW2
- ↑ Нагороди Роберта Олійника
Джерела з інтернету та література ред.
- Aces of the Luftwaffe(англ.)
- Перемоги пілотів Люфтваффе над І-16 з 22.06.1941 по 07.07.1941
- Винищувальна ескадра JG1 «Оезау» рос.
- Бойове застосування «Комет» рос.
- Авіатори Другої світової
- robdebie.home.xs4all.nl/
- Німецький українець, який розпочав війну // Україна Молода // № 110 за 20.06.2009
- das-ritterkreuz
- Me 163 Komet
- Радянські аси 2-ї Світової війни
- worldnavalships
- livejournal
- testpilot
- Ransom, Stephen and Hans-Hermann Cammann. Me 163 Rocket Interceptor, volume 1. Crowborough, UK: Classic Publications, 2002 (ISBN 1-903223-12-1).
- John Weal. German Aces of the Russian Front, UK: Osprey Publishing Ltd, 2002 (ISBN 1-84176-620-8)
Примітки ред.
- ↑ Німецька школа льотчиків (DVS), також мала назву Німецька школа повітряного транспорту; була прихованим військовим навчальним закладом, що діяв як льотна школа. Почала роботу в передмісті Берліна Staaken, за часів Веймарської республіки у квітні 1925. В 1929 головний офіс був переведений на аеродром Broitzem поблизу Брауншвейга. DVS ззовні виглядала як льотна школа для комерційних пілотів, але насправді була секретним навчальним закладом з підготовки військових льотчиків для майбутніх ВПС. Значення навчального центру зросло в перші роки після приходу Гітлера до влади, на етапі маскування переозброєння Німеччини. Ліквідована 31 травня 1945
- ↑ Пам'ятний конверт Британської Поштової служби, присвячений 30-річчю першого британського безпосадкового атлантичного переліту. Підписано: Willy Messerschmitt, Robert Olejnik, Wolfgang Späte, Mano Ziegler[de] та Fritz Wendel[de]. Поштовий штемпель с. Крануелл, 15 травня 1971