Ліндгреніт
Ліндгрені́т, ліндґрені́т (рос. линдгренит; англ. lindgrenite; нім. Lindgrenit m) — рідкісний мінерал, основний молібдат міді острівної будови.
| Ліндгреніт | |
|---|---|
 Ліндгреніт | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Lgr[2] |
| Хімічна формула | Cu3(OH)2 [MoO4]2 |
| Nickel-Strunz 10 | 7.GB.05 |
| Ідентифікація | |
| Колір | Зелений |
| Форма кристалів | Таблитчаста |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Спайність | Досконала |
| Твердість | 5,0 |
| Блиск | Алмазний |
| Прозорість | Напівпрозорий |
| Колір риси | Блідо-зелений |
| Густина | 4,26 г/см³ |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Показник заломлення | nα = 1.930 nβ = 2.002 nγ = 2.020 |
| Подвійне променезаломлення | δ = 0.090 |
| Інші характеристики | |
| Хімічні властивості | Розчинний у соляній і азотній кислоті |
| Названо на честь | Вальдемар Ліндгрен[3] |
| Типова місцевість | Чукікамата[3] |
 Ліндгреніт у Вікісховищі | |
Етимологія та історія ред.
Названий на честь американського геолога В. Ліндґрена.
Загальний опис ред.
Хімічна формула: Cu3(OH)2 [MoO4]2. Містить (%): CuO — 43,97; MoO3 — 53,71; H2O — 3,32. Сингонія моноклінна. Вид призматичний. Утворює таблитчасті кристали. Спайність досконала. Густина 4,26. Тв. 5,0. Колір в залежності від товщини кристалу змінюється від зеленого до жовтувато-зеленого. Блиск алмазний. Напівпрозорий.
Ліндгреніт розчиняється у соляній і азотній кислоті.
Родовища ред.
Вперше знайдений в 1935 році в зоні окиснення у кварцових жилах родовища Чукікамата (Чилі).
Окрім цього класичного місцезнаходження ліндгреніт добувають біля чилійського міста Антофагаста, в Норвегії (фюльке Телемарк), Франції (муніципалітет Нантія у регіоні Нова Аквітанія), Японії (префектура Нара), штатах Аризона, Каліфорнія, Айдахо (США) — загалом у близько 20 родовищах.
Серед супутніх мінералів слід зазначити молібденіт, антлерит, оксиди заліза, кварц, хризокола, повеліт, брошантит.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Palache C. Lindgrenite, a new mineral // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1935. — Vol. 20, Iss. 7. — P. 484–491. — ISSN 0003-004X; 1945-3027
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ліндгреніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ліндгреніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Miyazaki, Iyo; Ohori, Shinji; Kishi, Shigetomo; Kobayashi, Shoichi; Kusachi, Isao (2002). «Lindgrenite from the Sansei mine, Nara Prefecture, Japan». Journal of Mineralogical and Petrological Sciences 97 (4): 207.(англ.)
- Bao, R; Kong, Z; Gu, M; Yue, B; Weng, L; He, H (2006). «Hydrothermal Synthesis and Thermal Stability of Natural Mineral Lindgrenite1». Chemical Research in Chinese Universities 22 (6): 679.(англ.)
- Vilminot, Serge; André, Gilles; Richard-Plouet, Mireille; Bourée-Vigneron, Françoise; Kurmoo, Mohamedally (2006). «Magnetic Structure and Magnetic Properties of Synthetic Lindgrenite, Cu3(OH)2(MoO4)2». Inorganic Chemistry 45 (26): 10938-46.(англ.)