Відкрити головне меню

Нова Аквітанія (фр. Nouvelle-Aquitaine) — регіон на південному заході сучасної Франції. Столиця регіону — Бордо. Площа регіону 84 060 км².
Складається з департаментів Дордонь, Жиронда, Ланди (департамент), Лот і Гаронна, Атлантичні Піренеї, В'єнна, Де-Севр, Приморська Шаранта, Шаранта, Крез, Коррез, Верхня В'єнна.

Нова Аквітанія
Nouvelle-Aquitaine
Прапор регіону Нова Аквітанія
Логотип регіону Нова Аквітанія
Прапор регіону Логотип регіону
Розташування
Карта Франції з позначенням регіону Нова Аквітанія
Адміністрація
Столиця Бордо
Президент ради Ален Руссе
Префект Франсі Ідрак
Департаменти Дордонь
Жиронда
Ланди (департамент)
Лот і Гаронна
Атлантичні Піренеї
В'єнна
Де-Севр
Приморська Шаранта
Шаранта
Крез
Коррез
Верхня В'єнна
Округи 41
Кантони 258
Комуни 4 505
Статистика
Площа1 84,060 км²
Населення (1-ше місце)
 * 01.01.2013
(за оцінками)
5 844 млн.
 * 08.03.1999
(за переписом)
2 908 359 чол.
 * Щільність (2006) 75/км²
Мапа
1 За земельним реєстром, за винятком озер, ставків і льодовиків площею більше 1 км², а також естуарій річок.
Франція

Новий регіон створено відповідно до територіальної реформи французьких регіонів 2014 року[1] у результаті об'єднання регіонів Аквітанія, Лімузен і Пуату-Шарант. Датою утворення нового регіону вважається 1 січня 2016 року[2].

Зміст

НазваРедагувати

У тексті закону визначено тимчасове найменування регіону, що складається зі сполучення назв існуючих історичних регіонів Аквітанія (фр. Aquitaine), Лімузен (фр. Limousin) та здвоєної назви регіону Пуату-Шарант (фр. Poitou-Charentes), розділених (у французькому та українському написанні) дефісами. Постійна назва та розташування регіональної столиці були визначені Регіональною радою - Нова Аквітанія та Бордо.

ГеографіяРедагувати

Регіон, загальною площею 84 061 км2 є найбільшим у метропольній Франції. Він розташований на південному заході країни й межує з регіонами Пеї-де-ла-Луар та Центр-Долина Луари на півночі, Овернь-Рона-Альпи та Окситанія на сході, з Іспанією на півдні. Із заходу регіон омивається Атлантичним океаном.

Територією регіону протікають дві з п'яти Великих річок Франції: Гаронна та Луара, а також велика річка Дордонь. Зі сходу регіон обмежений височинами Центрального масиву, а з півдня — Піренеями.

ІсторіяРедагувати

1790 року історичні провінції Франції були переформовані в департаменти. Під час Третьої республіки в 1919 році Етьєном Клементелем(англ.) було засновано «економічні регіони» та зроблено першу спробу економічного планування.

30 червня 1941 року уряд маршала Петена об'єднав департаменти під керівництвом регіонального перфекта. Вони проіснували до 1946 року й були знову створені 1960 року. Така структура залишалася незмінною до 2015 року.

Адміністративний поділРедагувати

Регіон покриває площу більш ніж 84 061 км2 з чисельністю населення 5 844 177 осіб[3]. Щільність населення становить (станом на 2013 рік) 69,52 осіб/км2. Тимчасовим адміністративним центром є місто Бордо, рішення про остаточний адміністративний центр бути прийняте регіональною радою до кінця червня 2016 року[2].

ДепартаментиРедагувати

Департамент Герб Площа Населення Щільність населення Префектура
16 Шаранта 5956 км2 353 657 61,19 чол/км2 Ангулем
17 Приморська Шаранта 6864 км2 628 733 93,36 чол/км2 Ла-Рошель
19 Коррез 5857 км2 241 247 43,07 чол/км2 Тюль
23 Крез 5565 км2 121 517 22,99 чол/км2 Гере
24 Дордонь 9060 км2 416 384 47,09 чол/км2 Периге
33 Жиронда 10 725 км2 1 483 712 137,93 чол/км2 Бордо
40 Ланди 9243 км2 392 884 43,03 чол/км2 Мон-де-Марсан
47 Лот і Гаронна 5361 км2 332 119 63,89 чол/км2 Ажен
64 Атлантичні Піренеї 7645 км2 660 871 88,28 чол/км2 По
79 Де-Севр 5999 км2 371 583 63,44 чол/км2 Ніор
86 В'єнна 6990 км2 430 018 62,74 чол/км2 Пуатьє
87 Верхня В'єнна 5520 км2 375 869 69,71 чол/км2 Лімож


ПриміткиРедагувати

  1. Collectivités territoriales : nouvelle organisation territoriale (fr). Assemblée Nationale. 2015-08-07. Процитовано 2016-01-01. 
  2. а б à La carte 13 r? gions définitivement adoptée (fr). Le Monde. 2014-12-17. Процитовано 2016-01-01. 
  3. Populations légales 2013 des r? gions 2016 (fr). Institut national de la statistique et des études économiques. Процитовано 2016-01-01.